У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 липня   2011 року.                                                                                              справа № 4-с-1/11

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                                         Шаповала Г.І.

                                          при секретарі                                                  Кудіній Н.І.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області,   справу за скаргою ОСОБА_1 на  дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби П’ятихатського районного управління юстиції, Дніпропетровської області, ОСОБА_2, заінтересовані особи у справі: боржник ОСОБА_3,

У С Т А Н О В И В:

          Згідно скарги, яка надійшла до суду 22.06.2011 року, заявниця прохає: 1. поновити їй строк на подачу даної скарги до суду; 2. визнати неправомірними  дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби П’ятихатського районного управління юстиції, Дніпропетровської області, ОСОБА_2, у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1; 3. зняти арешт з квартири АДРЕСА_1.

          В обґрунтування скарги зазначено, що, згідно  рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області, від 20.07.2006 року по цивільній справі № 2-509/2006, з ОСОБА_3, були стягнути аліменти на  користь заявника на утримання їх неповнолітнього сина, ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4  частини щомісячного доходу платника аліментів.  Згідно  виконавчого листа ВДВС П'ятихатського районного управління юстиції, було відкрите виконавче провадження, щодо примусового стягнення аліментів. В лютому 2011 року, коли заявник та ОСОБА_3, домовилися, що ОСОБА_3, подарить їх сину ОСОБА_4, належну йому на праві спільної часткової власності 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, вони звернулися до приватного нотаріуса Вільногірського міського нотаріального округа, ОСОБА_6 Однак, нотаріус пояснила, що  зробити правочин щодо передачі частини нерухомого майна не можливо, оскільки головним державним виконавцем ВДВС П’ятихатського районного управління юстиції, ОСОБА_2 (в подальшому державний виконавець) накладений арешт на всю квартиру АДРЕСА_1.

          Після цього заявник звернулася до державного виконавця Плохій Ю.С., щодо роз'яснень, на підставі чого в цілому, накладений арешт на вищезазначену квартиру, в якій їй та її малолітньому сину ОСОБА_4, належить на праві спільної часткової власності по 1 /3 частки кожному. Державний виконавець розповіла, що вона наклала арешт на квартиру, так як був накладений арешт на все майно ОСОБА_3, і запропонувала їй написати заяву про зняття арешту з вищезазначеної квартири. Заявник написала заяву до ВДВС П’ятихатського районного управління юстиції, що боргу у ОСОБА_3 по аліментам не має, і вона прохає зняти арешт з належного йому майна. Її завірили, що нададуть письмову відповідь на її заяву. Однак пройшло декілька місяців, ніякої відповіді на її заяву щодо зняття арешту ні начальник ВДВС, ні державний виконавець їй не надали.

          17.06.2011 року, заявник поїхала до м. П'ятихатки до державного виконавця, яка пояснила, що не може самостійно зняти арешт з майна, належного ОСОБА_3, і що для цього їй потрібно звернутися до суду. Коли вона спитала державного виконавця, на підставі чого накладений арешт на майно ОСОБА_3, а також на частки її власності і власності її сина на квартиру, державний виконавець показала  постанову, винесену нею 03.07.2009 року, № 13669266, про відкриття виконавчого провадження, в пункті 4 якого, було вказане про арешт майна, належного ОСОБА_3 Оскільки заявник такої постанови не отримувала від державного виконавця, вона попросила надати їй копію цієї постанови.  Таким чином заявник тільки 17.06.2011 року узнала про наявність постанови від 03.07.2009 року, № 13669266, і таким чином, саме з 17.06.2011 року, починається строк на оскарження дій державного виконавця за цією постановою.                                                                       Заявник вважає дії державного виконавця щодо арешту квартири АДРЕСА_1 і не зняття арешту до цього часу неправомірними виходячи з наступного. Згідно  ч. І ст.6 Закон України «Про виконавче провадження»- державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

          Згідно  ч.6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження»- стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

          Згідно до п.5.1.4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, - стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. Якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, то стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. Стягнення може бути звернено на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності.

          В даному випадку державний виконавець наклав арешт повністю на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності, на підставі договору міни квартир від 15.03.2000 року, та довідок БТІ від 12.04.2000 року, та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.02.2011 року: заявниці, ОСОБА_4, та ОСОБА_3. Такими діями державний виконавець порушив її з сином право власності на нерухоме майно.                                                                                                                                             Згідно до вимог ч.ч.1-2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Тобто державний виконавець в порушенням приписів закону, не встановлював частки майна боржника, на яке повинний бути накладений арешт, а заарештував майно в якому боржник мав право тільки на його частку. Крім цього згідно до ч. І ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», заявник, як сторона виконавчого провадження (стягувач), звернулася до виконавчої служби з клопотанням щодо зняття арешту з майна боржника, кредитором якого вона є, і ця  вимога підлягала задоволенню, оскільки згідно  ч. І ст.179 СК України, - аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я якого вони виплачуються. В свою чергу начальник ВДВС П’ятихатського районного управління юстиції, в порушення ч.3 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження»не виніс постанову, якою скасовував би накладення незаконного арешту на квартиру, при цьому не повідомив заявника взагалі письмово про наслідки розгляду її клопотання. Державний виконавець також в порушення ч.І ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», не надіслала заявнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2009 року, не пізніше наступного дня з дня її винесення, а вручила  їй копію тільки 17.06.2011 року.                                                                                                              Відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Керуючись ст.ст. 383,384,385,387 ЦПК України, ч.ч.2,5 ст.60 Закону «Про виконавче провадження», заявник прохає задовольнити скаргу.  

          В судове засідання заявник не з’явилася, але надала заяву про розгляд справи за її відсутності, де зазначила, що скаргу підтримує.

          Заінтересована особа -  боржник ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, але був повідомлений  про час та місце судового засідання.

          В. о. начальника ВДВС П’ятихатського РУЮ, Дніпропетровської області, ОСОБА_7, скаргу не визнав та надав заперечення, в яких зазначено, що 01.07.2009р., за вх. № 2253 до відділу ДВС П'ятихатського РУЮ з відділу ДВС Вільногірського міського управління юстиції на виконання надійшов виконавчий лист № 2- 509/2006, виданий 26.07.2006 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Верхньо-Кам'яниста П'ятихатського району аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення повноліття на користь матері ОСОБА_1 у розмірі 1/4(частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму відповідно до віку дитини.          

          03.07.2009 року головним державним виконавцем відділу ДВС П'ятихатського РУЮ ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-509/06, виданого 26.07.2006 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_1, копію постанови про відкриття виконавчого провадження 03.07.2009р., за вих. № 03-6345 направлено сторонам виконавчого провадження відповідно до ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження»в редакції від 21.04.1999р. - копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.          

          Вищевказаною постановою про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2009 року державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в межах суми заборгованості по аліментам за виконавчими документами, оскільки, згідно постанови державного виконавця ВДВС Вільногірського МУЮ про закінчення виконавчого провадження від 25.06.2009 року та згідно відмітки державного виконавця ВДВС Вільногірського МУЮ у виконавчому листі № 2-509/2006 заборгованість по аліментам станом на 01.06.2009 року складала - 9200 грн. 27 к.                                                            Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження»в редакції від 21.04.1999 року - державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

          Відповідно до ст. 55 ЗУ «Про виконавче провадження»в редакції від 21.04.1999 року - Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:          винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;  винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.          Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна, або ведуть реєстр заборони на його відчуження.                                                                                                                        Крім того, 25.09.2009 року за вх. № 03-22/2101 до ВДВС П'ятихатського РУЮ від стягувача ОСОБА_1 надійшла заява з проханням притягти до кримінальної відповідальності боржника ОСОБА_3 за несплату ним аліментів, а також з проханням накласти арешт на все майно ОСОБА_3, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за заборгованість по аліментам, але, оскільки, арешт на все майно боржника ОСОБА_3 вже накладено раніше (згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2009 року), повторно арешт на майно боржника ОСОБА_3 не накладався.                    27.10.2009 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-509/06, виданого 26.07.2006 року про стягнення з ОСОБА_3 аліментів в зв'язку з тим, що боржник на території П’ятихатського району не працює, на обліку в П'ятихатському РЦЗ не перебуває, майно, в рахунок якого можливо звернути стягнення заборгованості по аліментам на території П’ятихатського району за боржником не виявлено. Згідно заяви стягувача ОСОБА_1 встановлено, що за боржником зареєстровано нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, заборгованість по аліментам станом на 27.10.2009р. складала - 11 367 грн. 01 к., виконавчий лист № 2-509/06 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на підставі п. 10 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження»в редакції від 21.04.1999 року направлено за належністю до ВДВС Вільногірського МУЮ, так як відповідно до ст. 20 цього ж закону - виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.                                                                                                    Арешт з майна боржника ОСОБА_3 не знімався, оскільки, відповідно до ст. 38 ЗУ «Про виконавче провадження»в редакції від 21.04.1999 року - у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.                                                                                                    17.06.2010 року до відділу ДВС П’ятихатського РУЮ з ВДВС Вільногірського МУЮ на виконання знову надійшов виконавчий лист № 2-509/06, виданий 26.07.2006 року Вільногірським міським судом про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_1 в зв'язку з тим, що відповідно до заяви стягувачки боржник в м. Вільногірську не проживає, місце його фактичного проживання з сім'єю в с. Липове, вул. Комсомольська, 64 П’ятихатського району.          17.06.2010р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої за вих. № 03-4491 направлено сторонам виконавчого провадження.                    10.03.2011р. від стягувача ОСОБА_1 до відділу ДВС надійшла заява з проханням направити виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_3 до ВДВС Вільногірського МУЮ за місцем знаходження майна боржника, а саме: квартира, яка знаходиться за адресою: м. Вільногірськ вул. Ленінського Комсомолу, 52/80. В зв'язку з цим державним виконавцем 14.03.2011 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено виконавчий лист № 2-509/06 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів за належністю до ВДВС Вільногірського МУЮ на підставі п. 10 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження»в редакції від 04.11.2010 року, при цьому арешт з майна боржника ОСОБА_3 не знімався, оскільки, відповідно до ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження»в редакції від 04.11.2010 року - уразі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документу за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.                                                                                          08.04.2011р. від стягувачки ОСОБА_1 до відділу ДВС П’ятихатського РУЮ надійшла заява з проханням зняти арешт з майна боржника ОСОБА_3 так як він сплатив          всі борги по аліментах і стягувачка до нього претензій не має.                                                                                                              Начальником відділу надано відповідь на вищевказану заяву стягувачки ОСОБА_1, відповідно до якої, згідно ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження»в редакції від 04.11.2010 року - особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова, про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності — суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із Значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.          У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Вказаний лист направлено на поштову адресу стягувачки ОСОБА_1 06.05.2011 року за вих. № 03-23/3010.                                                                                                                        Керуючись ст.ст. 5, 11, 20, 49, 50, 57, 60 ЗУ «Про виконавче провадження», в.о. начальника ВДВС П’ятихатського РУЮ прохає відмовити в задоволенні скарги.                                                                      Приймаючи до уваги письмові обґрунтування скарги та обґрунтування заперечень проти скарги,  та надані відділом ДВС П’ятихатського РУЮ копії  матеріалів  виконавчого провадження,  суд доходить  висновку про відмову в задоволенні скарги, а саме: про поновлення заявнику строку звернення до суду з даною скаргою, про відмову в задоволенні  решти вимог за скаргою, за наступних підстав.                                                             Згідно ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 року, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.           Згідно ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 року, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право:  накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.          

          Згідно ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 року, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення; постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк; копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ; за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження; одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.                                                                                                     Відповідно до цих та інших вимог виконавчого провадження, що діяли на час відкриття примусового виконання виконавчого листа № 2-509/06,  була винесена постанова головним державним виконавцем П’ятихатського РУЮ, ОСОБА_2, від 03.07.2009 р.,  в п.4 якої зазначено про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_3, копії якої були надіслані сторонам виконавчого провадження за вихідним   № 03-6345.

          25.09.2009 року за вх. № 03-22/2101 до ВДВС П'ятихатського РУЮ від стягувача ОСОБА_1 надійшла заява з проханням притягти до кримінальної відповідальності боржника ОСОБА_3 за несплату ним аліментів, а також з проханням накласти арешт на все майно ОСОБА_3, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за заборгованість по аліментам, але, оскільки, арешт на все майно боржника ОСОБА_3 вже був накладений згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2009 року, повторно арешт на майно боржника ОСОБА_3 не накладався.

          Згідно ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 року, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі –документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією; за умови авансування стягувачем в порядку, передбаченому цим Законом, витрат на проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися учасникам виконавчого провадження рекомендованими листами; за письмовою заявою учасників виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам факсимільним зв’язком або електронною поштою; документи виконавчого провадження, направлені факсимільним зв’язком або електронною поштою, вважаються врученими за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами; державним виконавцем або іншою особою, уповноваженою державним виконавцем, документи виконавчого провадження можуть бути вручені особисто сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку; належно оформлена відмова сторін виконавчого провадження від одержання документів виконавчого провадження не є перешкодою для проведення подальших виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.                                                                                                     Згідно ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 року, виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.                                                                                                               Згідно ст. 38 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 року, у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 401 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв’язку з завершенням виконавчого провадження. завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом; якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника; за заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред’явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.                                                                        З наведених правових норм витікає, що у випадку направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби, арешт на майно не скасовується державним виконавцем, що  і витікає із постанови  про закінчення виконавчого провадження, винесеної головним державним виконавцем П’ятихатського РУЮ, ОСОБА_2, від 27.10.2009 р., копії якої за вих. № 03-4491 направлено сторонам виконавчого провадження.                                                                                                    10.03.2011 р. до ВДВС П’ятихатського РУЮ надійшла заява стягувача –ОСОБА_1  про направлення виконавчого документа – виконавчого листа  до ВДВС Вільногірського МУЮ, тобто, за місцем проживання боржника –ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.                               Згідно ч.1 ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження»в редакції від 04.11.2010 року, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна; у разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна; право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.                                                                                                                                   Згідно ч.1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження»в редакції від 04.11.2010 року, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі –документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов’язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.                                                                                                               Згідно п.10) ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження»в редакції від 04.11.2010 року, виконавче провадження підлягає закінченню у разі  направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.                                                                                                              Згідно ч.1 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження»в редакції від 04.11.2010 року, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв’язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

          З наведених правових норм витікає, що у випадку направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби, арешт на майно не скасовується державним виконавцем, що  і витікає із постанови  про закінчення виконавчого провадження, винесеної головним державним виконавцем П’ятихатського РУЮ, ОСОБА_2, від 14.03.2011 р.,  копії якої за вих. № 03-23/1525 від 14.03.2011 р. направлено сторонам виконавчого провадження.                                                                                

08.04.2011р. від стягувач ОСОБА_1 до відділу ДВС П’ятихатського РУЮ надійшла заява з проханням зняти арешт з майна боржника ОСОБА_3,  так як він сплатив          всі борги по аліментах і стягувачка до нього претензій не має. Відділом ДВС          була надана відповідь стягувачу  ОСОБА_1 на її поштову адресу  06.05.2011 року за вих. № 03-23/3010.          

          Згідно ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження»в редакції від 04.11.2010 року - особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Згідно ч.ч.3, 4 даної статті передбачена можливість зняття арешту з майна за постановою начальника ВДВС, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, та за постановою державного виконавця, у разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано.

          Таким чином, суд доходить висновку, що стягувач своєчасно повідомлялася державним виконавцем про прийняті рішення, в тому числі, про відкриття виконавчого провадження згідно постанови від 03.07.2009 року, але враховуючи, що повідомлення, відповідно до вимог закону, направлялися їй простою кореспонденцією, то гарантії того, що стягувач отримувала ці повідомлення, відсутні. Тому суд вважає можливим поновити заявнику строк звернення до суду з даною скаргою.

          Стосовно решти вимог, викладених в скарзі,  суд доходить висновку, що ці вимоги  безпідставні, тобто необґрунтовані. Суд вважає, що дії державного виконавця стосовно виконання  виконавчого листа № 2-509/06 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь стягувача на утримання  дитини, відповідали вимогам закону і здійснювалися в інтересах стягувача, з дотриманням її та дитини прав та законних інтересів.

          На час звернення стягувача з листом від 08.04.2011р.  до відділу ДВС П’ятихатського РУЮ з проханням зняти арешт з майна боржника ОСОБА_3,  уже було прийнято рішення згідно винесеної головним державним виконавцем П’ятихатського РУЮ, ОСОБА_2, постанови від 14.03.2011 р., про закінчення  виконавчого провадження, з направленням виконавчого листа до  ВДВС Вільногірського МУЮ за вих. № 03-23/1525 від 14.03.2011 р. З чого витікає, що відділ ДВС П’ятихатського РУЮ не мав уже можливості виконувати будь-які дії стосовно зазначеного виконавчого провадження. Окрім того, це було неможливо і відповідно до вимог ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження»в редакції від 04.11.2010 року та ст. 60 того ж закону, якою передбачено, що  особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно  та  зняття з нього арешту. Окрім того, в постанові, що оскаржується, зазначено, що арешт накладається, саме на майно, яке належить боржнику. При цьому, постанова від 03.07.2009 року про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно була винесена, згідно ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 року, в межах 3 днів (протягом 2 днів) з часу надходження виконавчого листа 01.07.2009 р. за вх. № 2253 до ВДВС П’ятихатського РУЮ, тобто такий короткий термін  виключає можливість для державного виконавця отримати  достатньо відомостей про особливості  права власності боржника на нерухоме майно, в тому числі спірну квартиру. Дії, необхідні для звернення стягнення на квартиру державний виконавець в подальшому виконує згідно ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження»в редакції від 04.11.2010 року, якою і передбачено визначення меж прав власності на нерухоме майно.

          На підставі викладеного, керуючись   ст. ст. 208-210,222,223, 383-389 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

          В задоволенні скарги ОСОБА_1 на  дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби П’ятихатського районного управління юстиції, Дніпропетровської області, ОСОБА_2,  –відмовити.

          Відмовити у визнанні неправомірними  дій головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби П’ятихатського районного управління юстиції, Дніпропетровської області, ОСОБА_2, у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

          Відмовити у знятті  арешту з квартири АДРЕСА_1.

          Поновити ОСОБА_1 10-ти денний строк для  звернення до суду з даною скаргою.

          Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’яти днів з дня її проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом п’яти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Копію ухвали, протягом двох днів з часу її проголошення,  надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення стягувачу, боржнику, головному державному виконавцю ВДВС П’ятихатського РУЮ Дніпропетровської області Плохій Юлії Сергіївні.

          Головуючий суддя                                                            Г.І. Шаповал