30.06.2011

          Справа № 2-а-5135/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

            30 червня  2011 року

          Червоногвардійський районний суд м. Макіївки Донецької області як адміністративний суд у складі:

головуючої судді:                                                                Березнікова О.В.,

при секретарі:                                                                                 Диня К.Д.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Макіївці  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

08 червня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УДАІ ГУМВС України в Донецькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні Позивач, підтримав позовні вимоги на обґрунтування яких послався на обставини, викладені у позові та пояснив, що 24 травня 2011 року о 17 години 10 хвилин, інспектором ВДАІ Донецького взводу ДПС прапорщиком міліції Савченко А.М. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, відповідно до якої 24.05.2011 року о 17 години 10 хвилини, на 111 км автошляху  Слов’янськ-Маріуполь, позивач керував автомобілем ВАЗ-2108, державний номерний знак НОМЕР_1, скоїв зупинку на шляхопроводі, чим порушив п.15.9 Правил дорожнього руху України. Зазначеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 гривень. Позивач вважає вказану постанову незаконною, оскільки він зупинився на прохання свого знайомого ОСОБА_3, який, знаходячись в іншому автомобілі, відчув погіршення здоров’я та зупинився, після того, як проїхав шляхопровід. Позивач зупинився біля нього, щоб надати ОСОБА_3 якусь допомогу, при цьому шляхопровід позивач проїхав, та вже не знаходився у кінці пролітних споруд, а автошлях проходив вже по насипу і під ним не було ні яких споруд. Тому,  позивач просив суд постановити рішення яким,  визнати постанову від 24 травня 2011 року про притягнення його до адміністративної відповідальності не обґрунтованою, протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач до судового засідання за викликом суду не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача, на підставі наявних в ній матеріалів та доказів.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи суд встановив наступне.

Постановою від 24 травня 2011 року серії АН1 № 034470, винесеною інспектором ДПС Донецького взводу ДПС БДПС прапорщиком Савченко А.М., водія транспортного засобу ОСОБА_4 визнано винним у порушенні п.15.9 Правил дорожнього руху, у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті  122 КУпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Відповідно до зазначеної постанови 24 травня 2011 року о 17 годині 10 хвилині, ОСОБА_4 керуючи автомобілем ВАЗ - 2108, державний номерний знак НОМЕР_2, скоїв зупинку на шляхопроводі. Також 24 травня 2011 року зазначеною посадовою особою було складено протокол про адміністративне порушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП серії АН1 № 513324.

Приписами статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

             Адміністративним правопорушенням за правилами ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення є порушення водіями транспортних засобів вимог правил зупинки.

Відповідно до вимог статті 293 КУпАП України і роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 198 року № 15 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення»орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного.

Вивченням судом матеріалів справи про адміністративне правопорушення та наданих сторонами доказів встановлено, що постанова про адміністративне правопорушення за ознаками частини першої статті 122 КУпАП України стосовно ОСОБА_1 винесена правомочною на те посадовою особою органу внутрішніх справ, в межах  їх компетенції та строку накладення адміністративного стягнення.

Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Відповідно до вимог статті 10 КУпАП України вина є обов'язковою умовою адміністративної відповідальності, юридичний факт, який є підставою для притягнення до відповідальності.

Відповідачем не надано об'єктивних доказів на спростування доводів ОСОБА_1 про порушення п.15.9 Правил дорожнього руху.

За таких обставин суд дійшов висновку, що всупереч вимогам статей 251, 255 КУпАП України у справі не зібрано достатніх, беззаперечних доказів, на підставі яких можна було б зробити достовірний висновок про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП України тому адміністративний позов підлягає задоволенню, а постанова серії АН1 № 034470 від 24 травня 2011 року -  скасуванню.

Тому відповідно до вимог ч. 1  статті  247 КУпАП  України зазначена справа підлягає закриттю, оскільки в діях  ОСОБА_1 не вбачається складу правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП України.

На стягненні  судових витрат, пов'язаних зі зверненням до суду позивач не наполягає.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтею 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення від 24 травня 2011 року серії АН1 № 034470  про накладення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП України, адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. –скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення за ознаками частини 1 статті 122 КУпАП України стосовно ОСОБА_1 провадженням закрити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: