Справа №2-1045/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Ковель 18 липня 2007 року
Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням судді Луньової Т.М. при секретарі - Абрамчук І.Ю. з участю позивача - ОСОБА_1. відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -
встановив:
Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому прохає визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 26 березня 1992 року позивачкою у справі та її чоловіком, ОСОБА_5, згідно договору купівлі-продажу було придбано житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами в с Облапи Ковельського району Волинської області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки помер і після його смерті відкрилась спадщина на Уг частину будинковолодіння по АДРЕСА_1.
Спадкоємцями першої черги майна померлого є сторони у справі: позивачка - як дружина та відповідачі, як діти померлого. На час відкриття спадщини відповідачі у справі не проживали разом із спадкодавцем і у передбаченому законом порядку не прийняли спадщину, оскільки не подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Позивачка, постійно проживаючи разом з чоловіком в спірному будинковолодінні з 1992 року і по час смерті, прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.
Хоча позивачкою у справі та ОСОБА_5 було виготовлено технічну документацію на належне їм будинковолодіння, договір купівлі-продажу , згідно якого подружжя набуло права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1, не було зареєстроване в БТІ, у зв*язку з чим позивачка позбавлена можливості оформити своє право на спадкове майно.
Враховуючи ту обставину, що на момент смерті чоловіка, відповідно ст. 60, 70 СК України, частка позивачки у справі у спільній сумісній власності подружжя становила 1/2 частину, а після смерті чоловіка позивачка прийняла спадщину, яка також складається з 1/2 частини зазначеного будинковолодіння, прохає постановити рішення, яким визнати за нею право власності на будинковолодіння, розташоване по АДРЕСА_1.
У попередньому судовому засіданні позивачка ОСОБА_1. позов підтримала з підстав зазначених у позовній заяві, прохає позов задовільнити, визнати за нею право власності на будинковолодіння, розташоване по АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнав і не заперечив проти його задоволення. Ствердив обставини, якими позивачка обгрунтувала свої позовні вимоги.
Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в судове засідання не з*явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені у передбаченому законом порядку, звернулись до суду з письмовими заявами у яких визнали позов, не заперечують проти його задоволення, прохають справу розглядати у їх відсутності. Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що неявка відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши пояснення сторін і дослідивши письмові докази у справі суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Копією свідоцтва про одруження доводиться той факт, що 09 березня 1965 року позивачка у справі зареєструвала шлюб з ОСОБА_5.
Копією договору купівлі-продажу доводиться той факт, що перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з позивачкою у справі ОСОБА_5 придбав в радгоспі ім. Дзержинського АДРЕСА_1.
За змістом ст. 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку і у разі поділу майна, що є об*єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином в судовому засіданні доведено ту обставину, що позивачці у справі та її чоловікові, ОСОБА_5. , на праві спільної сумісної власності належало будинковолодіння по АДРЕСА_1.
Копією свідоцтва про смерть доводиться та обставина, що ОСОБА_5. помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину спірного будинковолодіння.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця...., той з подружжя, який його пережив.
Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї.
Повідомленням Ковельської державної нотаріальної контори від 06.05.2005 року, згідно якого спадкова справа після смерті ОСОБА_5, не заводилась, доводиться той факт, що позивачка у справі не відмовлялась від своєї частки у спадковому майні, а відповідачі у справі не прийняли спадщину у відповідності до вимог ст. 1269 ЦК України.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка у справі, постійно проживаючи з спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняла спадщину після смерті чоловіка.
Відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до вимог ст. 1275 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред*явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.
В попередньому судовому засіданні відповідачі у справі, як спадкоємці першої черги ствердили той факт, що вони не прийняли спадщину, яка відкрилась після смерті батька і не бажають її приймати.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки у справі, щодо визнання за нею права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1, як спільної сумісної власності подружжя і в порядку спадкування є підставними і підлягають задоволенню.
На підставі ст. 15, 30, 62, 85, 212, 213, 215, 130, 173, 174 ЦПК України, ст. 328, 392, 1261, 1268, 1269, 1270, 1275 ЦК України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайсуд в наступному порядку:
-заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення;
- апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.