Центральний районний суд м. Миколаєва
____________________________________________________________________________________
Справа № 1-503/11
ВИРОК
Іменем України
01 серпня 2011 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого –судді Чернієнка С.А.
при секретарі Куземі А.С.
за участю прокурора Балабана А.В.,
потерпілого,
підсудного та його захисника –адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, є громадянином України, неодруженим, раніше судимим 14 травня 2008 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі та звільнений 31 грудня 2010 року від подальшого відбування покарання умовно-достроково з невідбутою частиною покарання у виді позбавлення волі строком на один рік п’ять місяців сімнадцять днів, має базову загальну середню освіту, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
25 лютого 2011 року, близько 03 год. 00 хв., ОСОБА_2, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою і в групі з невстановленою особою, діючи умисно з корисливих мотивів, застосувавши до ОСОБА_3 насильство, що не є небезпечним для життя і здоров’я та виразилося у нанесенні ударів у тулуб, відкрито викрали майно останнього на загальну суму 2 200 грн., а саме: спортивну куртку вартістю 500 грн., грошові кошти у сумі 200 грн., мобільний телефон «Нокиа –5228»вартістю 1 400 грн.; мобільний телефон ЛДЖИ»вартістю 100 грн., з викраденим з місця вчинення злочину зникли та розпорядилися ним на власний розсуд.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 у пред’явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, винним себе визнав частково та від дачі показань відмовився.
Будучи допитаним в якості обвинуваченого під час досудового слідства ОСОБА_2 повідомив, що дійсно у лютому 2011 року, точної дати не пам’ятає, у вечірній час, він, познайомився з потерпілим, з яким на пропозицію останнього вживав пиво та грав на гральних автоматах у різних закладах м. Миколаєва. У цілодобовому магазині в районі вул. Дзержинського, п’ючи кофе, вони зустріли його наглядно знайомого на ім’я ОСОБА_5, який пропонував йому пограбувати потерпілого, але він відмовився. Тоді ОСОБА_5 запропонував йому та потерпілому піти до дівчат, на що вони погодилися. Коли вони проходили у дворах біля ринку «Юліана», ОСОБА_5 про щось розмовляв з потерпілим, а потім запропонував останньому його вдарити. Потерпілий повернувся та наніс йому удар в обличчя, але він ухилившись, наніс у відповідь удар, від якого останній упав на землю. Перед тим, як його вдарити, потерпілий зняв з себе куртку і віддав її ОСОБА_5. Потім ОСОБА_5 один раз вдарив потерпілого ногою в тулуб, після чого обшукав його та у кишені знайшов і забрав мобільний телефон «Нокіа»чорного кольору та гроші, з яких дав йому 30 грн.. Після цього, він забрав у ОСОБА_5 куртку потерпілого, оскільки було холодно, і вони удвох пішли, а потерпілого залишили лежати на землі. Потім вони з ОСОБА_5 розійшлися, і він пішов додому. Куртку залишив собі. У кишенях знайшов мобільний телефон «ЛДЖИ»сірого кольору без картки, який наступного дня втратив під час бійки. Куртку у подальшому добровільно видав працівникам міліції (а.с. 57).
Не дивлячись на такі показання підсудного, його вина у пред’явленому обвинувачені у вчиненні злочину за викладених вище обставин повністю знайшла своє підтвердження у ході судового слідства.
Так, потерпілий ОСОБА_3 в ході судового слідства повідомив, що 24 лютого 2011 року, увечорі, він познайомився з підсудним, з яким разом вживав пиво та грав на гральних автоматах у різних закладах м. Миколаєва. Близько 03 год., коли він та підсудний вирішили попити кофе в одному з цілодобових магазинів в районі вул. Дзержинського, він пішов за кофе, а підсудний у цей час зустрів свого знайомого, з яким став розмовляти. Він купив кофе та підійшов до них. Хлопець, з яким розмовляв підсудний, назвався ОСОБА_4. Підсудний представив як свого знайомого. ОСОБА_4 запропонував їм піти до дівчат, на що він та підсудний погодилися. Що відбувалося далі він пам’ятає погано. Пам’ятає лише те, що підсудний наніс йому удар кулаком в обличчя, а потім іще хтось наніс удар. Він присів на землю. Через деякий час він прийшов у себе і виявив, що в нього пропала спортивна куртка фірми «Адідас»вартістю 500 грн., в кишенях якої були гроші у сумі 200 грн. та два мобільних телефони «Нокіа»вартістю 1 400 грн. та «ЛДЖИ»вартістю 100 грн., а також банківська картка. У цей же час підсудного та його знайомого поряд не було.
Свідок ОСОБА_6 повідомила, що 25 лютого 2011 року, близько 05 год., її син ОСОБА_3 повернувся додому та повідомив, що його побили двоє наглядно знайомих хлопців і викрали його речі, а саме куртку спортивну, гроші у розмірі 200 грн., а також два мобільних телефони «Нокіа»та «ЛДЖИ».
З протоколу виїмки від 12.03.2011р. слідує, що підсудний добровільно видав викрадену ним у потерпілого куртку спортивну фірми «Адідас»(а.с. 16).
Наведені вище докази узгоджуються між собою та доповнюють один одного.
На наявність в ОСОБА_2 попередньої змови на відкрите викрадення майна потерпілого із застосуванням насильства з його співучасником вказують як його дії, що передували вчиненню злочину, та і дії підсудного, що слідували за вчиненням злочину.
Зокрема, на таке вказують фактичні обставин справи, що слідують з наведених вище доказів, у тому числі з показань самого підсудного, а саме те, що коли невстановлена особа назвалась потерпілому не своїм ім’ям, підсудний на це жодним чином не відреагував, не повідомив ОСОБА_3 про те, що ця особа пропонувала йому пограбувати потерпілого, перед викраденням майна наніс потерпілому удари, зник з місця вчинення злочину з майном, що належало потерпілому, отримав від свого співучасника частку викрадених грошей.
Зважаючи на наведене, суд вважає доведеною вину підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину, а його заперечення наявності попередньої змови з невстановленою особою на вчинення грабежу та ствердження про застосування насильства не з метою вчинення відкритого викрадення майна потерпілого –обраним ним способом захисту від пред’явленого обвинувачення.
З висновку судово-психіатричної експертизи № 206 від 01.04.2011р. слідує, що ОСОБА_2 хронічним психічним захворюванням не страждає та не страждав раніше, а виявляє ознаки легкої розумової відсталості, ступінь враженості якої така, що у період вчинення інкримінованого йому діяння, він міг усвідомлювати свої дії і керувати ними (а.с.41-43).
Дії підсудного досудовим слідством правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України як грабіж –відкрите викрадення чужого майна –поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, повторно.
При призначенні покарання підсудному суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує, що він вчинив умисний тяжкий корисливий злочин, його особу, а саме те, що він є раніше судимим за умисні тяжкі насильницькі корисливі злочини, не працює, має постійне місце проживання, за місце утримання характеризуються задовільно, відсутність обставин, що пом’якшують покарання, та як обставину, що його обтяжує, –вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 за вчинений ним злочин покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців, яке вважає таким, що відповідає особі підсудного та тяжкості вчиненого ним злочину.
Оскільки підсудний вчинив злочин протягом невідбутої частини покарання, від подальшого відбування якого його було звільнено умовно-достроково, згідно положень ст. 71, ч. 4 ст. 81 КК України, суд вважає за необхідне частково приєднати до покарання призначеного за вказаний вище злочин, невідбуту частину покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.05.2008р. та остаточно призначити йому покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на п’ять років. Таке покарання суд вважає необхідним та достатнім для виправлення підсудного і попередження вчинення ним нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324, 330-335, 338, 343 КПК України, -
З А С У Д И В :
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців.
На підставі ст. 71, ч. 4 ст. 81 КК України, до зазначеного вище покарання частково приєднати невідбуту у зв’язку з умовно-достроковим звільненням частину покарання у виді позбавлення волі строком на один рік п’ять місяців сімнадцять днів, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.05.2008р., та остаточно призначити ОСОБА_2 за сукупністю вироків покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років.
Строк відбування призначеного покарання засудженим ОСОБА_2 відраховувати з моменту його затримання у порядку, передбаченому ст. 115 КПК України, тобто з 21 год. 00 хв. 12 березня 2011 року.
Речовий доказ у справі –куртку спортивну фірми «Адідас», віддану на збереження до рішення суду законному представнику потерпілого ОСОБА_6, –вважати повернутою за належністю.
Запобіжний захід у вигляді взяття під варту, обраний щодо засудженого ОСОБА_2 під час досудового слідства, до набрання вироком законної сили –залишити попереднім.
На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим –у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий: