Справа № 2-401/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2011 Городоцький районний суд Львівської області

в складі головуючого судді:Шеремета Н. О.

при секретарі:Виздрик Н. Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городку справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ВГІРФО Городоцького РВ ГУ МВС України у Львівській області  про визнання її втратившою право на користування житловим будинком та скасування  реєстрації місця проживання, -

в с т а н о в и в :

23.03.2011р.  ОСОБА_3 звернувся з позовом  про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право на  користування житловим  будинком  АДРЕСА_1 та просить скасувати її реєстрацію її місця проживання  за вказаною адресою.

Свої вимоги мотивує тим, що він є власником житлового будинку№АДРЕСА_1 що підтверджується свідоцтвом про право власності, який він успадкував після смерті брата, ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. В належному йому на праві власності житловому будинку, з 26.10.1999р., значиться зареєстрованою відповідачка по справі, ОСОБА_4, хоча ніколи у ньому не проживала і не проживає в даний час. До реєстрації її в належному йому на праві власності житловому будинку була зареєстрованою в будинку № АДРЕСА_2 де фактично весь час проживала. На його усні звернення знятись з реєстрації за вказаною адресою, відповідачка ігнорує. Такі дії відповідачки порушують його права, як власника, на володіння, користування та розпорядження належним йому на праві власності житловим будинком, а тому підлягають захисту в судовому порядку.      

В суді позивач підтримав позовні вимоги, покликаючись на мотиви таких, пояснив, що відповідачка є його племінницею, не є членом його сім»ї, до реєстрації її місця проживання у спірному житловому будинку, була постійно зареєстрована та проживала в будинку № АДРЕСА_2. У спірному житловому будинку  була зареєстрована з 1999р., однак ніколи за місцем реєстрації не проживала, в спірний будинок не навідується, ним не користується, жодних витрат по його утриманню не несе. Посилаючись на те, що відповідачка своїми діями перешкоджає в реалізації права власності на житловий будинок, просить про задоволення позовних вимог.

          Відповідачка в судове засідання не з»явилась, про день, час і місце розгляду справи, за останнім відомим суду місцем проживання, повідомлялась належно, однак суд про причини неявки не повідомила.

Начальник ВГІРФО Городоцького РВ ГУ МВС України у Львівській області  подала заяву від 08.06.2011р.  про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши позивача,  свідків, вивчивши матеріали справи, суд задоволює позов з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений  цього  права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41 Конституції України, та ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до ЗУ  від 17.07.1997 р. №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людиниі основоположних свобод1950 р., Першого Протоколу та протоколів №№2,4,7 та 11 до Конвенції» закріплено право непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює права власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд  вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідально до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.(ст.ст. 316, 317,319,321 ЦК України).    

Права власника житлового будинку визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України й такі передбачають його право використовувати помешкання для  власного проживання, проживання членів своєї сім»ї, інших осіб, а також розпоряджатись своїм житлом на власний розсуд, право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України з врахуванням положень ст. 405 ЦК України, члени сім»ї власника житла , які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному за угодою з власником. Таким чином, права членів сім»ї власника будинку є похідними від прав самого власника, а відтак припинення права власності особи на будинок припиняє одночасно право членів його сім»ї на користування цим будинком.

Чинне законодавство не передбачає переходу прав і обов»язків попереднього власника до нового власника у випадку зміни власника житлового будинку. Частина 4 ст.156 ЖК України передбачає збереження такого права для членів сім»ї які припинили сімейні відносини з власником, лише при умові збереження ним права власності на житловий будинок, тобто, при незмінності власника майна.

Відповідачка ОСОБА_4 є племінницею позивача, і відповідно до ст. 64 ЖК України до  членів сім»ї власника будинку не  належить, вона не була членом сім»ї позивача з часу набуття ним права власності на житловий будинок, з 04.04.2006 р.

Та обставина, що особа була членом сім»ї попереднього власника, разом з тим не породжує у нового власника нерухомого майна жодних обов»язків щодо збереження за цією особою права на реєстрацію її місця проживання у належному йому на праві власності житловому будинку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який видано 04.04.2006 р. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.-  7, 6).

Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Горождоцькою державною нотаріальною конторою 19.04.2005 р., житловий будинок АДРЕСА_1 позивач успадкував після смерті брата, ОСОБА_5

З довідок виконкому Великолюбінскької селищної ради  № 693, 694, 698 від 01.03.2011 р.  копії будинкової книги (а.с.8, 14, 15, 16-26) відповідачка, ОСОБА_4, з дня народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. до 26.10.1999 р. була зареєстрована в житлдоовму будинку №АДРЕСА_2 Городоцького аройну Львівської області, а з 26.10.1999р.зареєстрована в житловому будинку АДРЕСА_1.

Як вбачається з пояснень позивача, не вірити яким суд не має підстав, ОСОБА_4 в житловому будинку АДРЕСА_1 не проживає і ніколи у  ньому не проживала, була лише зареєстрована у ньому.

Такі твердження позивача підтверджуються актами комісії Великолюбінської селищної ради від 21.02.2006 р., 06.12.2010 р.10.03.2011 р. (а.с. 9-12), в яких йдеться про те, що відповідачка фактично проживає в житловому будинку №АДРЕСА_2 і в житловому будинку АДРЕСА_1 ніколи не проживала.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 в суді також ствердили, що відповідачка в спірному будинку не проживає, фактично проживала в будинку № АДРЕСА_2, вибула з  смт. В.Любінь понад 5 років за кордон в Чехію, з цього часу  в спірному будинку не появлялась .

           Отже, суд вважає встановленим, що відповідачка за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 не проживає, фактично проживає  в житловому будинку №АДРЕСА_2 що свідчить про її вибуття на інше постійне місце проживання, а тому визнає її такою, що втратила право на користування житловим будинком АДРЕСА_1.            

Керуючись ст.ст. 10, 60, 159, 224-226 ЦПК України, ст. 41 Конституції України,  ст.ст. 150, 155, 156ЖК України, ст. 316, 317,319,321, 386, 391 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

 позовні вимоги ОСОБА_3  задоволити.

Визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування житловим будинком АДРЕСА_1.

Зобов»язати ВГІРФО Городоцького РВ ГУМВСУ у Львівській області скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1

Заява про апеляційне оскарження  рішення суду  може бути подана протягом 10 днів.

СуддяН. О. Шеремета