Городоцький районний суд Львівської області

Справа  № 2а-6/11

Категорія 99

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18.05.2011 Городоцький районний суд Львівської області  в складі:

          головуючого(ої)-судді:           ШереметаН.О.

при секретарі:Виздрик Н.Я.     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області про нарахування та стягнення надбавки до пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

.06.2009р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду у Городоцькому районі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії «дітям війни» за період з 2007р. по 2008р.

У суді представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просить визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі щодо не нарахування та не виплати щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язати Управління нарахувати та виплатити вказану надбавку до пенсії позивачу за 2007-2008рр. Просить про поновлення строку звернення до суду та задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, покликалась на те, що у видаткову частину Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України» не закладені кошти на виплату надбавки до пенсії у повному обсязі, як це передбачено у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Після прийняття Рішень Конституційним Судом України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 та від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, якими визнано неконституційними положення вищевказаних Законів, які зупиняють дію інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій окремим категоріям громадян, не врегульовано джерела та порядок виплат цих пільг. Окрім того, законами України не визначено поняття мінімальної пенсії за віком, не передбачене джерело фінансування цих виплат. Враховуючи вищенаведене, просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, зваживши заяву позивачки, суд вважає, що позов слід задоволити частково.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р.      № 2195-VІ дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945року) було менше 18 років.

ОСОБА_2, позивач по справі, народився ІНФОРМАЦІЯ_1, на 02.09.1945р. йому виповнилось 10 років, а тому згідно з вимогами вищевказаного Закону вона є «дитиною війни».

Статус «дитини війни», також, підтверджується пенсійним посвідченням від 01.09.1999р. (а.с. – 5).

До внесення змін у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих змін і доповнень до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р., було передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. № 489-V зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у зв’язку з чим у 2007р. позивачу не нараховувалась і не виплачувалась вищевказана надбавка до пенсії.

           Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі, і положення п. 12 ст. 71 вказаного Закону, яким зупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», оскільки, як вказано в Рішенні, закон про Державний бюджет України, як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України – він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Оскільки, предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

В Законі України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. № 107-VІ у п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ст.ст. 150, 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України вступають в законну силу з дня винесення остаточні і оскарженню не підлягають.

Таким чином, положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. № 489-V та «Про Державний бюджет України на 2008р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. № 107- VІ, що були визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідних Рішень.  

            Рішення Конституційного Суду України у цих справах мають преюдиційне значення для судів при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. № 489-V та «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».   

           Як вбачається з пояснень представника Управління Пенсійного Фонду України в Городоцькому районі Львівської області позивачу виплачувалось  підвищення до пенсії в розмірах 47,00 грн.-49.80 грн. на підставі постанови КМ України  від 28.05.2008 р. №530.

           За конституційними нормами, виходячи з пріоритету законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, слід застосовувати ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а не нормативні акти Кабінету Міністрів України, на підставі яких були їй здійснені нарахування підвищення, оскільки закон має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України. А тому нарахування позивачу підвищення до пенсії відповідно до п.8 постанови КМ України  від 28.05.2008 р. №530, є безпідставним.

           Згідно з чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативного акту , який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має. Тому суд не бере до уваги покликання відповідача на ч.3 ст.28 цього Закону, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.

         Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб»єктом владних повноважень, покладених на нього обов»язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена в залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

         Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що Управління Пенсійного Фонду України в Городоцькому районі Львівської області, на яке покладено обовя»зок забезпечення призначення, нарахування та виплату пенсій,  в тому числі і підвищення до пенсії, яке передбачено ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», допустило бездіяльність щодо своєчасного перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.          

          Відповідачем в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій для виконання покладеного на нього обов»язку щодо нарахування та щомісячної виплати позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

            У відповідності до вимог ч.2 ст.99 КАС України, чинної на момент пред»явлення позову,  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи було встановлено  річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Зі змісту позовної заяви, з якою він звернувся до суду 09.06.2009 р., вбачається, що позивач просить про задоволення позовних вимог за період з 01.07.2007р. до 31.12.2007 р., з 01.05.2008 р. до 31.12.2008 р.,  не навівши при цьому причин його пропуску.

            Оскільки доплата до пенсії є щомісячною разовою виплатою, пенсію позивач отримує щомісячно, а тому суд приходить до висновку, що йому було відомо про порушення прав, проте у встановлений КАС України строк не звернувся за захистом порушених прав, доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду з позовом позивач не представив, а тому суд не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_2 строку на звернення до суду, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, лише в межах строку на звернення до суду з позовом, тобто, з 09.06.2008 р.  

             Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд враховує також те, що представник Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області наполягала на відмові в задоволенні позовних вимог саме з підстав пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що дії (бездіяльність) Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі по невиплаті позивачу надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправним та зобов’язує відповідача провести нарахування ОСОБА_2 надбавку до пенсії за віком в межах строку позовної давності за період з 09.06.2008р. до 31.12.2008 р. відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 24, 99, 102, 143, 158, 160-163, 167 КАС України, ст.ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішеннями Конституційного Суду України   09.07.2007р. № 6-рп/2007р.,  № 10-рп/2008 від 22.05.2008р.,  суд, -

П О С Т А Н О В И В:

 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_2 щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Городоцькому районі Львівської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яку передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період  з 09.06.2008 р. по 31.12.2008 р.

В задоволенні решти  вимог ОСОБА_2 – відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду  може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя           Н. О. Шеремета