№ 1-69/11                              

                                                  В И Р О К

                                        І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          11 липня 2011  року                                                      с-ще Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

                                                  головуючого –судді -                    Горулька О.М.

                                                  при секретарі -                              Гудзенко С.В.

                              з участю:           прокурора -                                        Спірідонова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Решетилівка справу про обвинувачення

                                                  ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Молодиківщина Решетилівського р-ну Полтавської області,  українця, громадянина України, освіта середня, жителя АДРЕСА_1, одруженого, приватного підприємця, в раніше судимого:

-          29 вересня 2010 року Решетилівським районним судом Полтавської області за ст. 358 ч.3 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 172 ч.2   КК України, -

                                                  В С Т А Н О В И В :

підсудний ОСОБА_1, будучи фізичною особою-приватним підприємцем з правом приймати працівників на роботу, звільняти з роботи та документально оформляти таке прийняття, здійснюючи діяльність із використанням найманої праці, пов’язану із розпилюванням та обробкою деревини в орендованому ним складському приміщені, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, вчинив грубе порушення законодавства про працю за наступних обставин:

так, на протязі березня-травня 2011 року підсудний ОСОБА_1 в порушення вимог ст.ст. 21, 23,24, 24-1, 187 Кодексу законів про працю України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мінюсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 року № 58, Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті на роботу працівників,  затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, Наказу Мінпраці України від 15.04.1994 року № 23 «Про затвердження типової форми контракту з працівником», ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»використовував працю найманих працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 без оформлення належним чином з ними трудових угод, без оформлення трудових книжок. При цьому підсудний ОСОБА_1  не вів облік виконуваної зазначеними працівниками роботи, виплачував їм заробітну плату без відповідного бухгалтерського обліку, в результаті чого було суттєво порушено їхнє право на працю, за вказаний період не надійшли обов’язкові платежі та страхові внески до Пенсійного фонду України, а також не було сплачено податок з доходів фізичних осіб.

          Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 172 ч.1 КК України, визнав повністю і підтвердив вищевикладені обставини, пояснивши, крім того, що в даний час трудові права ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_3 відновлені, з цими працівниками укладено трудові договори, решта працівників відмовилися працевлаштовуватися і звільнилися. У вчиненому щиро кається.

          Фактичні обставини справи підсудним ОСОБА_1 не оспорюються, його показання відповідають фактичним обставинам справи.

          В силу ст. 299 ч. 3 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким із учасників судового розгляду справи не оспорювалися.

          Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_1 за ст.  172 ч. 1 КК України є вірною, оскільки він вчинив грубе порушення законодавства про працю.

          При визначенні міри покарання суд керується вимогами ст.65 КК України і враховує  ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який  раніше судимий, одначе попередній вирок ним виконано, займається суспільно корисною працею, частково усунув шкоду, завдану злочином потерпілим ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_3, те що на утриманні підсудного перебуває малолітня дитина, позицію потерпілих, які на суворому покаранні не наполягають.

          Обставиною, яка пом’якшує покарання підсудного ОСОБА_1, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

          Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного ОСОБА_1, суд визнає рецидив злочинів.          

          На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги всі обставини справи і враховуючи те, що внаслідок вчинення даного злочину тяжких наслідків не настало, суд приходить до  висновку про можливість призначення підсудному ОСОБА_1 покарання у виді штрафу, оскільки вважає, що його подальше виправлення та перевиховання може бути можливим із застосуванням такого виду покарання.

          Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

                                                  З А С У Д И В :

          ОСОБА_1 за ст. 172 ч. 1 КК України визнати винним та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 30 (тридцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто –510 (п’ятсот десять) гривень.

          Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1  до набрання вироком законної сили залишити попередню –підписку про невиїзд .          

          Судові витрати у справі відсутні, речові докази відсутні.

          Вирок може бути оскаржений протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.

Головуючий:                    

11.07.2011