Справа № 2 - а - 45 2007 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2007 року Тарашанський районний суд Київської області в складі:
головуючого: Бабоїд О.М.
при секретарі: Овчаренко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща справу за адміністративним позовомОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення , -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 надала до суду адміністративний позов до Управління соціального захисту населення Таращанської РДА про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, мотивуючи тим, що вона є потерпілою від аварії на ЧАЕС категорії 1, інвалідом 2-ї групи, захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС. Посилаючись на те, що діючим законодавством інвалідам 2-ї групи передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, яку виплачують органи соціального захисту населення, розмір якої визначається на момент виплати, та зазначаючи, що органи соціального захисту населення відмовили їй у виплаті допомоги в належному розмірі за 2000 - 2005 роки, просила суд стягнути з відповідача недоотримані суми одноразової грошової допомоги за вказаний період.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги змінили і просять суд стягнути на користь позивачки недоплачені кошти на оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 роки в розмірі 9706, 50 гривень, взявши до розрахунку мінімальну заробітну плату станом на момент виплати (12.09.2005 року) в розмірі 332 грн. Крім того, просять суд стягнути з відповідача на користь позивачки 485 грн за надання їй юридичної допомоги представником, що становить 5 % ціни позову.
Позивачка просить звільнити її від сплати судового збору, як потерпілу внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що дійсно ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС" передбачені виплати на оздоровлення, на які вказує позивачка. Проте, відповідно до ст. 62 вищезазначеного Закону, передбачено порядок таких виплат, які визначаються Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими органами державної виконавчої та місцевої влади. Даний порядок в 2000 - 2004 роках був визначений постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", де встановлено щорічну допомогу на оздоровлення інвалідам І і П групи в розмірі 26, 70 грн, які були виплачені позивачці. Починаючи з 2005 року такий порядок визначено постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", де встановлено щорічну допомогу на оздоровлення інвалідам 1 і II групи в розмірі 120 гривень, які також були виплачені позивачці. Крім того, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити і тому, що позивачка на момент подачі даного позову до суду, пропустила однорічний строк звернення до адміністративного суду, який встановлено ст. 99 КАСУ.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1є потерпілою від аварії на ЧАЕС, категорія 1, інвалідом 2-ї групи, інвалідність пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджено копією посвідчення.
Згідно з ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено виплату одноразової щорічної допомоги ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідам 1 і 2 групи в розмірі п'ять мінімальних заробітних плат, а інвалідам 3-ї гр. - 4-х мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір заробітної плати визначається на момент виплати. Виплату грошової допомоги проводять органи соціального забезпечення громадян за місцем їх проживання.
Згідно довідки від 23.04.2007 року, виданої управлінням праці та соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації, відповідач виплатив позивачці щорічну допомогу на оздоровлення: 23.09.2003 року за 2003 рік в розмірі 26, 70 грн; 05.10.2004 року за 2004 рік в розмірі 26, 70 грн; 01.03.2005 року в розмірі 26, 70 грн, а 12.09. 2005 року в розмірі 93, 30 грн, всього (26, 70 грн + 93, 30 грн) = 120 грн за 2005 рік. Виплата зазначеної грошової допомоги проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період до 2005 року та постанови KM України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - за період з 2005 року.
Позивачка просить стягнути недоплачену суму одноразової грошової допомоги за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 роки виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент останньої виплати (станом на 12.09.2005 року), тобто 332 грн, в розмірі 9706, 50 гривень.
Відповідач в запереченнях послався на ст. 62 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та вказав на необхідність керуватися порядком визначеним
KM України, виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями з врахуванням ст. 98 Конституції України.
Суд вважає, що необхідно застосовувати вимоги ст. 19 ч.2 Конституції України, а саме - органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та \ спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 113 Конституції України передбачено, що KM України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України. Розмір допомоги на оздоровлення, визначений постановами KM України від 26.07.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року № 562 на думку суду суперечить вимогам ст. 48 Закону та іншим нормативним актам.
Відповідно до ст. 83 Закону України „Про державний бюджет на 2005р." з 1.01.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено - 262 грн на місяць, з 01.04.2005 р. -290 грн, з 01.07.2005 р. -310 грн. з 01.09.2005 р. -332 грн.
Відповідно до ст. 82 Закону України „Про державний бюджет на 2006р." з 1.01.2006 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено -350 грн, з 01.07.2006 р. - 375 грн, з 01.12.2006 р. -400 грн.
Суд звертає увагу на те, що всі вказані норми Законів не мали жодних обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким передбачено право позивачки на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних іаробітних плат.
Також суд вважає, що оскільки Законами України «Про Державний бюджет» розмір вказаної одноразової допомоги не визначався, то посилання представника відповідача на зазначену норму не є обгрунтованим.
Даний висновок також підтверджується ст. 71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що дія цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне застосовувати саме норму Закону, а не постанови KM України.
Згідно з ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлений річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскільки на застосуванні строку позовної давності наполягає одна з сторін адміністративного процесу. суд вважає за можливе застосувати однорічний строк позовної давності до правовідносин, що виникли між сторонами, а тому вважає за безпідставну вимогу представника позивачки провести виплату грошової допомоги за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004 роки, оскільки суд вбачає, що вказаний строк звернення до суду повинен обчислюватися із дати останньої проплати суми щорічної допомоги на оздоровлення. Щодо проведення виплат в
2005 році, строк позовної давності повинен обчислюватися з 12.09.2005 року, з моменту коли позивачці було оплачено щорічну допомогу за 2005 рік в розмірі 93.30 грн. Вказаний річний строк позивачкою не пропущено, оскільки їй стало відомо про порушення її права лише після отримання письмової відповіді начальника управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА від 05.03.2007 року та з судової практики, яка склалася в
2006 році при вирішенні спорів даної категорії.
Таким чином, на користь позивачки суд вважає за необхідне стягнути частково недоотриману грошову допомогу, лише за 2005 рік, в розмірі: 332 х 5 =1660 грн. за мінусом виплачених 120 грн. Всього 1540 грн.
В зв'язку з невиплатою допомоги на оздоровлення позивачка змушена була звертатися за юридичною допомогою представника, вартість якої складає 485 грн, тобто 5 % від ціни позову. Беручи до уваги, що представник надав позивачці значний обсяг юридичної допомоги, яка була пов'язана з підготовкою та участю в розгляді справи в суді, суд вважає за необхідне, задовільнити частково і дану вимогу позивачки, оцінивши вартість наданої їй юридичної допомоги в розмірі 77 грн, тобто 5 % від суми задоволеної частини позову.
Також, суд вважає, що позивачка підлягає звільненню від сплати судового збору як потерпіла від аварії на ЧАЕС. Судові витрати суд покладає на відповідача.
Указані обставини встановлено з пояснень сторін, матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні. Керуючись ст. ст. 6, 9, 17, 89, 99, 100, 158-163, 185, 186 КАС України, ст. ст. 48, 62, 71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 83 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005р.", суд-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації на користьОСОБА_1 1540 (одну тисячу п'ятсот сорок) гривень, а також 77 грн (сімдесят сім гривень) витрат на правову допомогу.
Від сплати судового збору позивачку звільнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір в розмірі 15, 40 грн.
В решті позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Таращанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Головуючий: