Україна

В І Л Ь Н О Г І Р С Ь К И Й      М І С Ь К И Й     С У Д     Д Н І П Р О П Е Т Р О В С Ь К О Ї     О Б Л А С Т І

51700, м. Вільногірськ, вул. Жовтнева, 14-а, тел. (05653) 5-07-41

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

25 травня 2011 року                                                                              Справа № 2а-434/11/0407

Суддя Вільногірського міського суду,  Дніпропетровської області, Шаповал Г.І., розглянувши в порядку  скороченого провадження в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області,  адміністративну справу  за  адміністративним позовом ОСОБА_2  до Управління Пенсійного фонду України (УПФУ) в м. Вільногірську, Дніпропетровській області,   про зобов’язання  здійснити перерахунок призначеної пенсії,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

10.05.2011 року  позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому прохає:

-  поновити їй пропущений з поважних причин 6-ти місячний строк звернення до суду з даним позовом;

- визнати дії  відповідача стосовно застосування правової норми щодо  перерахування їй пенсії за віком з  01.02.2010 року –неправомірними;

- зобов’язати відповідача  здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.02.2010 року з розрахунку середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за 2009 рік, що складає 1650,43  грн., та виплачувати пенсію в подальшому у розмірі, визначеному згідно перерахунку, до змін законодавства.

          В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона одержує державну пенсію за віком, призначену  Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області.   Маючи 24 місяці  страхового стажу, після призначення пенсії, 10.02.2010 року вона звернувся з заявою до відповідача про  перерахунок пенсії, враховуючи заробітну плату та стаж роботи, для проведення перерахунку пенсії у відповідності до ч.4 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». На її письмове звернення від 18.03.2011 року  відповідач надав відповідь від 25.03.2011 року № 1700/07-35,  з якої позивачу стало відомо, що  для перерахунку пенсії був застосований показник середньої заробітної плати за 2007 рік, замість застосування передбаченого законодавчими актами  показника середньої заробітної плати за 2009 рік. Посилання відповідача на спільний лист Міністерства праці та соціальної політики № 20/0118-09/039 від 11.03.2009 року та ПФУ № 4096/02 від 11.03.2009 року, позивач вважає неправомірним, оскільки він суперечить ст. ст.40, 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Відповідач позов не визнав та надав заперечення, із яких витікає, що позовні вимоги щодо проведення перерахунку пенсії із застосування показника середньої  заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення  за перерахунком пенсії не відповідають нормам Закону України  від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(надалі Закон). Відповідно до частини другої статті 5 Закону  виключно цим Законом визначаються умови  набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнані  неконституційними зміни, внесені до статті 42 Закону, у зв’язку з чим  з 22.05.2008  відновилася попередня редакція частини четвертої цієї норми, яка передбачає, що у разі якщо застрахована  особа після  призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з  урахуванням страхового стажу  після  призначення пенсії.  Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не  раніш як через два роки після  попереднього перерахунку  з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної  плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону. Частиною 1 ст. 40 Закону передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу  підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Положення щодо застосування середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що  передує  року звернення  за призначенням пенсії міститься у частині другій  статті  40 Закону, на яку  стаття 42 Закону не посилається. Крім того, як зазначено вище, згаданий показник застосовується при призначенні пенсії, а не при її перерахунку. Аналіз норм Закону (статей 42-45) свідчить про те, що поняття  «призначення»та «перерахунок»пенсії не є тотожними, оскільки умови і порядок  реалізації права на них розмежовуються Законом. За таких умов відсутні правові  підстави  застосовувати для проведення  перерахунку пенсії норму, не призначену для цього. Розмір пенсії позивача станом на 25.03.2011 року складає 1317,29 грн., і, на думку відповідача, пенсія обчислена та виплачується згідно чинного законодавства.

          Перевіряючи обґрунтованість доводів позивача щодо незаконності дій відповідача при проведенні перерахунку пенсії, та доводи відповідача, якими обґрунтовуються заперечення проти позову,  суд враховує наступне.  

Згідно ухвали Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, від 16.05.2011 року позивачу було поновлено 6-ти місячний строк для звернення з даним позовом до суду.

Позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м. Вільногірську, Дніпропетровської області,  та отримує пенсію за віком, при цьому продовжує працювати.   

10.02.2010 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії в зв’язку  з збільшенням страхового стажу на 24 місяці. Відповідач надав довідку від 25.03.2011 року № 1700/07-35, з якої витікає,  що для перерахунку пенсії був використаний  показник середньої зарплати по Україні  за 2007 рік ( 1197.91 грн.), а не  показник за попередній рік  перед  роком звернення про перерахунок, тобто, за 2009 рік ( 1650.43). В зв’язку з цим, на думку суду,  пенсія нарахована в меншому розмірі, ніж це можливо, відповідно до ст. ст. 40, 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування».

Згідно ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.           У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менше ніж 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії провадиться не раніше як через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.».

Відповідно до вимог ч. 4 ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»у заявника виникає право на перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком –з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.    

Як вбачається з частини 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в редакції від 09.07.2003 року № 1058-IV,   заробітна плата, з якої відповідно до частини 1 ст. 40 зазначеного Закону обчислюється пенсія, визначається за формулою  : Зп = Зс х (Ск : К), де:   

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс   - (середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузях статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів; середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;   

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);   

К - кількість місяців страхового стажу,    за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.   

Тобто, якщо перерахунок пенсії відповідно до частини 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»здійснюється із заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, то ця заробітна плата відповідно до частини 2 ст. 40 цього Закону обчислюється з   урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, тобто, по цій справі за 2009 р.   

З 04.03.2008 діє Порядок визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії, затверджений Постановою Пенсійного Фонду України від 01.02.2008 № 4-4, за яким  і обчислюється показник середньої заробітної плати за 2009 рік, що  застосовується при обчисленні  пенсій у 2010 році у відповідності до п/п 2 п.11 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008.

Пунктом 35 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»було внесено зміни до  статей 40,42  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та врегульовано питання застосування показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та визначено порядок проведення перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу та заробітку, набутого після призначення (попереднього перерахунку) пенсій, - зазначені зміни визнано  неконституційними  згідно з Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.                               За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач здійснив перерахунок та виплату  пенсії позивачу з 01.02.2010 року не у відповідності з вимогами ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в галузях національної економіки за 2009 рік, також діяв всупереч закону.                               Згідно абз.3 ч.2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.

          На думку суду,  дії відповідача для визначення розміру пенсії позивача та його заперечення проти позову необґрунтовані і не відповідають вимогам закону. В цілому,  заперечення проти позову ґрунтуються на перекрученому тлумаченні вимог закону та підзаконних нормативних актів.

          Згідно ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», однозначно встановлено, що при призначенні пенсії вперше та при перерахунку пенсії застосовується одна і та ж формула обчислення пенсії та всі інші норми права, якими визначається порядок та умови призначення та перерахунку пенсії. Частиною 4 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», однозначно встановлено умови та порядок здійснення перерахунку пенсії, в тому числі, умова, яку заперечує відповідач: «перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії».  

          Згідно п. 11  постанови  КМУ № 530 від 28.05.2008 р. не вбачається обов’язок відповідача  застосувати показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, саме,  за 2007 рік. Відповідно до п. 11 даної постанови, у разі коли застрахована особа  після  призначення  пенсії відповідно до Закону продовжувала  працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться  із заробітної плати за періоди страхового стажу,  зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.  Тобто зазначена постанова КМУ відповідає  вимогам ч. 4 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Крім того,  суд враховує, що Закони України мають вищу юридичну силу порівняно з урядовими нормативними актами, а згідно  ст. 92 Конституції України,  виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п. 60).

Тому суд не приймає до уваги спільний лист Міністерства праці та соціальної політики № 20/0118-09/039 від 11.03.2009 року та ПФУ № 4096/02 від 11.03.2009 року, оскільки даний документ не є нормативно-правовим актом. Згідно п.1.4 Наказу Мін’юсту України від 12.04.2005 № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів», зазначено, що нормативно-правовий акт - це  офіційний   письмовий   документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований  на регулювання суспільних відносин,  що містить норми права,  має  не персоніфікований   характер   і   розрахований   на неодноразове  застосування.  Прийняття нормативно-правових актів у вигляді листів і телеграм не допускається.   

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Оскільки при розгляді справи судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»відмовив позивачу у перерахунку пенсії, то слід зобов’язати відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії  з 01.02.2010 року   відповідно до вимог ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії,  за 2009 рік.   

Обґрунтовуючи свої висновки, суд  керується, в першу чергу, нормами Конституції України, рішеннями Конституційного суду України, міжнародним законодавством,  нормами КАС України,  постановами Пленуму Верховного суду України та пенсійним законодавством.

          Суд вважає, що відповідно до   положення ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно яких суми пенсії не одержані своєчасно з вини органу, що призначає  або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, та положення  ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів,  законом не встановлено строку позовної давності для витребування не отриманих сум пенсії.

Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші  правові акти, або їх окремі положення, що визнані  неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.   

Згідно ст.  8 Конституції України, в Україні визнається  і  діє  принцип  верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції  України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення  до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та  законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і  громадянина,  закріплені
цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не  можуть  бути скасовані. При прийнятті нових  законів  або  внесенні  змін  до  чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав  і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України,  громадяни мають право  на  соціальний  захист,  що включає право на забезпечення їх  у  разі  повної,  часткової  або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,  безробіття з незалежних від них обставин, а  також  у  старості  та  в  інших випадках, передбачених законом.  Це  право   гарантується    загальнообов'язковим    державним соціальним страхуванням за  рахунок  страхових  внесків  громадян, підприємств, установ і організацій, а  також  бюджетних  та  інших джерел  соціального  забезпечення;  створенням  мережі  державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії,  інші  види  соціальних  виплат  та  допомоги,  що  є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя,  не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано, що Конституція України  не надає Закону  України «Про Державний бюджет»вищої юридичної сили стосовно інших законів, Конституційний Суд дійшов висновку, що Законом України «Про державний бюджет України»не можуть вноситися зміни до інших законів і не може зупинятися їх дія.

Згідно висновку Європейського Суду  з прав людини  у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України»,  зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.  

Крім цього в рішеннях Конституційного Суду України, неодноразово вказувалося, що  пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги, та складовою частиною конституційного права на  достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та об’єму цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін в діючі закони, згідно  ст. 22 Конституції України, не допускається (рішення КСУ від 06.07.1999 р. № 8-рп/99, від 20.03.02 р. № 5-рп/2002, від 17.03.04 р. № 7–рп/2004, від 01.12.04 р. № 20-рп/2004, від 09.07.07 р. №  6-рп/2007, від 22.05.08 р. № 10-рп/2008).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд дійшов висновку, що відповідач, не діяв у відповідності до Конституції України та  законів, які регулюють правовідносини з  питань здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії  працюючому пенсіонеру,  в зв’язку з збільшенням страхового стажу,  не забезпечив в установленому законами порядку здійснення права позивача на отримання зазначеного підвищення в належному розмірі, відповідач керувався  правовими нормами, які суперечили вимогам Конституції України, ЗУ «Про пенсійне забезпечення»,  ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  та міжнародному законодавству стосовно гарантій прав та свобод людини, всі твердження відповідача проти позову, в цілому,   не ґрунтуються на діючому законодавстві.

Враховуючи невідповідність дій відповідача вимогам законів та Конституції України, з метою захисту прав позивача від порушень з боку відповідача, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, відповідно до ст. ст. 40, 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  в його первісній редакції, з 01.02.2010 року - по 31 травня 2011 року,  з врахуванням фактично отриманих позивачем сум,  виходячи з розміру  показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за 2009 рік.   В задоволенні вимоги про зобов’язання виплачувати пенсію в перерахованому розмірі в подальшому - слід відмовити, оскільки  відповідач в своїй діяльності зобов’язаний керуватися  чинним законодавством, окрім того, стосовно майбутніх дій спірні правовідносини    ще не виникли.

Відповідно до п.8 ч.6 ст. 183-2, та  п.1 ч.1 ст.256 КАС України, постанова в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачеві в межах одного місяця  –підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 94 КАС України, відповідно до якої судові витрати  в виді судового збору  - 03.40 грн.  слід стягнути з відповідача, за рахунок   Державного бюджету України, на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2-15,86,87,94,158-163,167, 183-2, 185,186,254,255, 256 ч.1 п.1   КАС України,   

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити  частково.    

Визнати  дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області,   код ЄДРПОУ 21928924, юридична адреса: вул. Жовтнева, буд. 14, в м. Вільногірську, Дніпропетровської області,    при проведені перерахунку пенсії ОСОБА_2  з 01.02.2010 року не згідно вимог  ст.ст. 40 та 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з врахуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії,    а за 2007 рік, - незаконними;  

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області,  код ЄДРПОУ 21928924, юридична адреса: вул. Жовтнева, буд. 14, в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, здійснити перерахунок і виплату  пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці с. Бородаївка, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області,  і/к № НОМЕР_1, пенсіонерці,  яка мешкає  АДРЕСА_1,  у розмірі, що визначається відповідно до ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»( в первісній редакції закону) із застосуванням показника  середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто  за  2009 рік, що складає 1650.43 грн.,  з 01.02.2010 року  по 31.05.2011 року, включно,   з врахуванням фактично отриманих позивачем сум.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Стягнути з відповідача, за рахунок Державного бюджету України, на користь позивача - 3.40 грн. для відшкодування судових витрат в виді  судового збору.

Зобов’язати відповідача виконати постанову негайно в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу в межах одного місяця.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти  днів з дня отримання копії  постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то 10 денний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копію постанови не пізніше наступного дня  з дня  її постановлення  надіслати  рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу та  відповідачу.

Суддя                                                                            Шаповал Г.І.