Україна
В І Л Ь Н О Г І Р С Ь К И Й М І С Ь К И Й С У Д Д Н І П Р О П Е Т Р О В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
51700, м. Вільногірськ, вул. Жовтнева, 14-а, тел. (05653) 5-07-41
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2011 року Справа 2а-410/11/0407
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області
в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.
при секретарі Кудіній Н.І.
з участю: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська та АТІ УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, прапорщика міліції Хрустальова Павла Миколайовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У С Т А Н О В И В:
Згідно позову, що надійшов до суду 22.04.2011 року, позивач, керуючись ст.ст. 6,17,18,19,117 КАС України, ст.ст. 283,287,288,289,293 КУпАП, прохає визнати незаконною та скасувати постанову серії АЕ1 № 184293 від 14.04.2011 року, винесену інспектором ДПС ВДАІ міста Дніпропетровська, прапорщиком міліції Хрустальовим Павлом Миколайовичем, у справі про адміністративне правопорушення про накладення на нього адміністративного стягнення, згідно ч.І ст.122 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 260 гривень, та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову зазначено, що 14.04.2011 року, відповідачем була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення АЕ1 № 184293, згідно якої на позивача накладений штраф у розмірі 260 гривен за те, що він 14.04.2011 року, о 15 год. 20 хв., керував автомобілем НОМЕР_1, в м. Дніпропетровську, і на проспекті Кірова проїхав нерегульований пішохідний перехід, на якому знаходилися пішоходи, не зупинившись, чим створив перешкоду для руху пішоходів, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Підставою для винесення постанови є протокол про адміністративне правопорушення, який був складений 14.04.2011 року відповідачем у відношенні позивача.
Позивач вважає постанову у справі про адміністративне правопорушення від 14.04.2011 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
1) Згідно до ст.251 КУпАП, - джерелом доказів вчинення адміністративного правопорушення є: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Особливістю доказів є те, що вони повинні бути отримані у встановленому законом порядку, в противному випадку, вони не будуть мати доказову силу. В даному випадку не має жодного належного доказу, перерахованого в ст.251 КУпАП, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, крім протоколу про адміністративне правопорушення від 14.04.2011 року, який склав відповідач. При цьому виходячи із смислу ст. 256 КУпАГІ, в протоколі про адміністративне правопорушення, повинні біти вказані свідки правопорушення, які дійсно були очевидцями події правопорушення. Однак в даному випадку ніяких належних свідків скоєння ним адміністративного правопорушення у вигляді не надання дороги пішоходам, не має і бути не може, оскільки під час коли він рухався на автомобілі, то своєчасно зупинився перед пішохідним переходом. Про все це він, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, повідомив відповідача. Однак відповідач, коли він йому заявив про відсутність свідків та потерпілих скоєння ним адміністративного правопорушення, гукнув до себе іншого працівника ДАІ, який в цей час знаходився на відстані приблизно 100 м. від місця події. Потім відповідач вписав в протокол свідком невідому позивачу особу - ОСОБА_3, якого насправді взагалі на місці події не було, і записав другим свідком працівника ДАІ, ім'я якого ОСОБА_4, а по батькові ОСОБА_4, нажаль прізвище написано відповідачем нерозбірливо, що начебто ці особи є свідками скоєння позивачем адміністративного правопорушення. При цьому у графі протоколу, де повинні бути адреса проживання свідка ОСОБА_3, та його особистий підпис, залишене пусте місце, що ще раз підтверджує те, що насправді ніякого свідка ОСОБА_3, на місці події не було. Про те, що свідки начебто скоєння позивачем правопорушення, які вказані в протоколі, насправді такими свідками не є, свідчить той факт, що позивач написав про відсутність свідків в протоколі (що свідок не надав пояснення при складенні протоколу) під час його складання.
Позивач вважає, що відповідач притяг його до адміністративної відповідальності, не за фактично скоєння ним правопорушення, а виконуючи, так названий, план кількості адміністративних правопорушень, оскільки, коли він зупинив його, він розповів, що у м. Дніпропетровську, іде місячник «водій —пішохід». Позивач вважає, що слід прийняти до уваги, що оскільки він своєї провини в скоєнні правопорушення не визнав (про що вказав в протоколі), відповідач був повинний у встановленому порядку, якщо вважав, що він порушив ПДР, вказати в протоколі належних свідків, вказати їх адреси проживання, та надати ними підписаний протокол. Відповідач цього не зробив по відношенню до свідка ОСОБА_3, а іншим свідком нерозбірливо вписав свого колегу працівника ДАІ, який є зацікавленою особою, і не повинний бути свідком.
2) Складена Постанова не відповідає формі, затвердженій Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (затв. наказом МВС N185 від 22.02.2001 р.), та не відповідає вимогам ст. 283 КпАП України (зміст постанови ), оскільки в ній не має повної назви посади, яку займає відповідач, а є тільки скорочення - „ІДПС ВДАІ".
Стаття 283 КУпАП містить такі твердження: розглянувшії справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. А стаття 268 КУпАП вказує, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. В свою чергу із-за обмеженого часу, між складенням проколу про адміністративне правопорушення та Постановою про накладення на нього адміністративного стягнення, позивач був позбавлений відповідачем, права користуватися послугами адвоката під час розгляду справи, що є порушенням вище вказаної норми Закону.
Також в порушення ст.268 КУпАП, відповідач не роз'яснив йому права передбачені ст.63 Конституції України, хоча в протоколі вказав, що ці права роз'яснені.
В порушення ст.252 КУпАП, без всебічного, повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи в їх сукупності, відповідач фактично проігнорував інші джерела доказів (показання свідка, який знаходився в його автомобілі, відсутність даних про пішоходів, яких він начебто не пропустив), які б спростовували наявність складу правопорушення в його діях, прийнявши за основу тільки протокол про адміністративне правопорушення, в якому він категорично не визнав факт скоєння правопорушення, і в який після його складення були вписані фіктивні свідки, з яких один також є ще і працівником ДАІ, тобто зацікавленою особою, притяг позивача до адміністративної відповідальності за відсутністю самої події правопорушення.
Обґрунтованість його вимог може підтвердити свідок: ОСОБА_5, яка знаходилися 14.04.2011 року, разом з ним в автомобілі під час, коли автомобіль був зупинений відповідачем.
Позовна заява подається до суду за місцем його проживання, відповідно до ч.2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України та Постанови N2 Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 6 березня 2008 року.
Позивач вважає за необхідне при розгляді цього позову визначити наступні факти:
1) факт винесення 14.04.11 року, відповідачем, спірної постанови, незаконно, з порушенням вимог чинного законодавства;
2) факт наявності свідка, щодо того, що позивач порушення вказане в постанові не скоював;
3) факт відсутності належних свідків, щодо порушення ним ПДР, вказаних в постанові;
4) факт, що свідки вказані в протоколі, не були присутні на місці події, коли його зупинив відповідач.
Доказами які обґрунтовують його позовну вимогу є:
1) копії постанови АЕ1№ 184293 від 14.04.2011 року і протоколу серії ВСІ № 229214;
2) показання свідка, ОСОБА_5, явку якої в судове засіданні він забезпечить;
3) значні процесуальні порушення, допущені відповідачем під час складення протоколу та винесенні постанови.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені в позовній заяві, підтримав в повному обсязі. Додатково пояснив, що перед пішохідним переходом він зупинив свій автомобіль. При цьому справа від нього стояв мікроавтобус Фіат. Коли цей мікроавтобус поновив рух через пішохідний перехід, він також поновив рух, пішоходів на переході в цей час не було. Коли його зупинив відповідач та пред’явив обвинувачення в порушенні правил проїзду пішохідного переходу, то він записав номер автомобіля Фіат, якого також зупинили, але зразу ж відпустили.
Відповідач в судове засідання не з’явився, заяви про розгляд справи за його відсутності та заперечень проти позову не надав, про причини неявки суд не повідомив, проте сам був повідомлений про час, дату та місце судового засідання належним чином.
Допитана в якості свідка, ОСОБА_5, підтвердила пояснення позивача стосовно обставин дорожньої обстановки при перетинанні позивачем пішохідного переходу.
Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникли внаслідок дій суб’єкта владних повноважень, що стосуються інтересів конкретної фізичної особи, а саме з факту винесення суб’єктом владних повноважень постанови про притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні встановлено, що 14.04.2011 року о 15.25 год. інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська та АТІ УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, прапорщиком міліції Хрустальовим Павлом Миколайовичем, який є суб’єктом владних повноважень, було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, у відношенні позивача та на підставі протоколу того ж дня о 15.30 год. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача про скоєння останнім правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 260.00 грн., за те, що він 14.04.2011 року, о 15 год. 20 хв., керував автомобілем НОМЕР_1, в м. Дніпропетровську, і на проспекті Кірова проїхав нерегульований пішохідний перехід, на якому знаходилися пішоходи, не зупинившись та не зменшив швидкість, чим створив перешкоду для руху пішоходів, чим порушив вимоги п. 18.1 ПДР України. Копія протоколу та постанови були вручені позивачу одразу після їх складення.
В копії протоколу про адміністративне правопорушення зазначено: свідків правопорушення: ОСОБА_6 його адреса та підпис відсутні; ОСОБА_4, прізвище якого неможливо прочитати, зазначена адреса –АДРЕСА_1, поставлено нерозбірливий підпис, під анкетними даними зазначено - «Був свідком порушення»; інших доказів не зазначено; зазначено пояснення позивача: «Не согласен, т.к. на пешеходном переходе остановился возле автомобиля Фиат гос. номер НОМЕР_2, который также пропускал пешеходов. Свидетели при мне опрошены не были». Як з’ясовано в судовому засіданні, є підстави вважати, що ОСОБА_4 сам являється працівником ДАІ, який ніс службу з відповідачем, і він та ОСОБА_6 не були очевидцями події, яку відповідач кваліфікував, як порушення правил дорожнього руху. В протоколі та постанові відсутнє текстуальне викладення прав та обов’язків позивача, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що викликає сумнів, що ці права та обов’язки, взагалі, були роз’яснені позивачеві. В постанові не зазначено пункт ПДР України, вимоги якого були порушені, на думку відповідача, і який був зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, тобто, не викладена в повному обсязі об’єктивна сторона складу правопорушення. До участі у справі не залучений, чи не залучені пішоходи, яким начебто, за змістом протоколу та постанови, була створена позивачем перешкода в перетинанні проїзної частини. В постанові не зазначено, яким чином відповідачем було враховано дані про особу правопорушника при визначенні розміру стягнення, тобто, необґрунтовано, чому розмір штрафу перевищує мінімальний розмір, передбачений санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП; не зазначено, яке саме правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП України було допущено. Відповідачем не надано заперечень та не спростовано жодного твердження позивача, в тому числі, стосовно того, що він не порушував правил дорожнього руху.
Суд дійшов висновку, що в протоколі зазначено в якості свідка посадову особу – інспектора ДПС ОСОБА_4, прізвище якого не можливо прочитати, який разом з відповідачем ніс службу і мав право надати до матеріалів справи свій рапорт, а не давати пояснення в якості свідка, оскільки його твердження також як і твердження відповідача, що зазначені в протоколі, являються дією суб’єкта владних повноважень, а не свідченням свідка, тому також підлягають доказуванню на загальних підставах. Пояснення обох свідків в протоколі відсутні, відповідачем не представлені, запис в протоколі:«Був свідком порушення», викладений в такій короткій формі, що не надає можливості дати йому оцінку з точки зору допустимості, належності та достатності для встановлення обставин справи. В цілому, є підстави вважати, що протокол та постанова складені безпідставно, з залученням доказів, стосовно яких є підстави вважати, що вони здобуті в порядку, що межує з таким поняттям, як фальсифікація доказів.
Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: - на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; - з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; - обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); - безсторонньо, (неупереджено); - добросовісно; - розсудливо; - з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; - пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); - з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; - своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів,а також іншими документами.
Відповідно до статті 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, за що передбачене адміністративне стягнення в виді штрафу у розмірі від 15 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року зі змінами та доповненнями, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Згідно п.18.4. тих же Правил, якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Згідно Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення»за № 185 від 22 лютого 2001 року зі змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 березня 2001 року за № 272/5463 (далі Наказ), а саме: п. 2.3. - усі реквізити протоколу заповнюються розбірливим почерком українською мовою; п.2.6.- зазначено, що при складанні протоколу, при викладенні обставин правопорушення вказується число, місяць, рік, час його скоєння, суть правопорушення, які саме протиправні дії вчинила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності. У випадках, передбачених КУпАП, до протоколу вносяться прізвища, ім'я та по батькові двох свідків правопорушення, адреси їх місця проживання, а також ставляться підписи свідків.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, дає письмове пояснення по суті скоєного правопорушення, яке записується в протокол, і ставить свій підпис, а також може робити заяви і клопотати по суті складання протоколу та розгляду справи (у разі відмови від пояснення або підписання протоколу про це робиться запис посадової особи, яка склала протокол, що підтверджується підписами свідків).
Посадова особа, яка розглядає протокол, виносить рішення про задоволення чи відхилення заяви або клопотання, про що робиться відповідний запис у протоколі.
Згідно пункту 2.7. Наказу до протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення правопорушників, потерпілих, свідків правопорушення, протоколи виявлення, знищення тощо).
Згідно пункту 2.11. Наказу у постанові, у розділі "ВСТАНОВИВ" вказується число, місяць, рік, час скоєння адміністративного правопорушення, прізвище та ініціали особи, яка його вчинила, викладаються обставини і суть скоєного правопорушення, установлені при розгляді матеріалів адміністративної справи.
Згідно «Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року N 111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 р. за N 576/16592: - п. 1.1. Інструкція з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС (далі - Інструкція) визначає завдання та функції працівників підрозділів дорожньо-патрульної служби (далі - підрозділи ДПС), що здійснюють нагляд за дорожнім рухом, взаємовідносини з учасниками дорожнього руху, дії під час отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП) та порушень правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, а також організацію взаємодії з іншими підрозділами органів внутрішніх справ України (далі - ОВС); - п. 2.1. Працівники підрозділів ДПС повинні мати необхідну професійну підготовку, високі моральні якості, бути дисциплінованими та пильними, стійко переносити труднощі, пов'язані зі службою, бути ввічливими й тактовними в спілкуванні з громадянами; - п. 13.3.4. одною із форм несення служби є використання працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, які мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, з метою фіксації порушень ПДР; п. 14.1. Підставою для зупинення транспортних засобів є: п.14.1.1. Порушення ПДР водіями, п. 14.1.7. Необхідність опитування водія чи пасажирів про обставини скоєння ДТП, адміністративного правопорушення, злочину, свідками якого вони є або могли бути; - п.18.1. Під час несення служби працівникам підрозділів ДПС забороняється: п. 18.7. У взаємовідносинах з учасниками дорожнього руху забороняється: звертатися до учасників дорожнього руху на "ти"; використовувати погрозливі чи ображаючі жести; допускати при спілкуванні зневажливий тон, грубість, неввічливе викладення зауважень, вирази або репліки, які ображають людську гідність, погрози; пред'являти безпідставні звинувачення; п.18.10. Використовувати під час несення служби технічні засоби та прилади, які не сертифіковані в Україні та не пройшли повірку або мають свідоцтво про повірку, термін дії якого минув. Згідно абзацу 3 п. 28.2., у розмові з громадянами працівники підрозділів ДПС зобов'язані виявляти спокій і витримку. Недопустимі грубощі, вирази та репліки, які ображають людську гідність, будь-які дії, що свідчать про неповагу до громадян, коментарі, які не стосуються виконання службових обов'язків.
Відповідно до встановлених обставин справи та зазначених норм права, оцінюючи в сукупності зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про адміністративне правопорушення у відношенні позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного штрафу у розмірі 260.00 грн., в порушення вимог п.3,п.5,п.6,п.9, п.10 ч.3 ст.2 КАС України, діяв необґрунтовано, упереджено, свої обов’язки та права здійснив формально: без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення; не добросовісно і не розсудливо, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення; несвоєчасно, тобто протягом строку, в період якого позивач був позбавлений реальної можливості реалізувати своє право на захист, передбачене ст.268 КУпАП; без належного роз’яснення позивачу його прав та обов’язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, в протоколі відсутні текстуально викладені права особи, передбачені ст. 63 Конституції України, та права і обов’язки правопорушника, передбачені ст. 268 КУпАП; в порушення ст.252 КУпАП - без всебічного, повного і об’єктивного дослідженні обставин справи в їх сукупності, з виконанням дій щодо здобуття доказів порушення ПДР України позивачем, які межують з таким поняттям, як фальсифікація доказів.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Оскільки відповідачем не надано суду заперечень на позов та жодних доказів для підтвердження цих заперечень, які б свідчили, про наявність вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та наявність самого факту події порушення ПДР України, а протокол серії ВС1 № 229214 від 14.04.2011 року на підставі наведеного вище суд визнає недопустимим джерелом доказів, суд дійшов висновку, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності безпідставно тому, що постанова серії АЕ 1 № 184293 від 14.04.2011 року не ґрунтується на об’єктивно встановлених обставинах події та вимогах Закону.
На підставі викладеного, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, в тому числі про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача за відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за недоведеності його вини та факту вчинення правопорушення, що, згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення .
Відповідно до вимог ст. 288 ч.5 КУпАП позивач звільнений від сплати судового збору, даних про інші документально підтверджені витрати позивач не надав, тому, згідно ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у даній справі в розмірі 03 гривні 40 копійок слід покласти за рахунок Держави України.
На підставі викладеного та «Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року N 111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 р. за N 576/16592; ст.ст. 252 ,268, 283, 247 п.1 КУпАП, керуючись ст.ст. 2-15,86,87,94,99-102,158-163,167, 171-2,255,256 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати незаконною та скасувати постанову серії АЕ1 № 184293 від 14.04.2011 року, винесену інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська та АТІ УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, прапорщиком міліції Хрустальовим Павлом Миколайовичем, про накладення на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., адміністративного стягнення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, в виді штрафу у розмірі 260.00 грн., закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу зазначеного правопорушення.
Судові витрати у справі в виді судового збору в сумі 03 гривні 40 копійок покласти за рахунок Держави України.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Копію постанови, не пізніше трьох днів після складення її в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу.
Головуючий суддя Шаповал Г.І.