Справа №  2-345/11

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вугледар                                                                                                     02 червня 2011 року

Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого –судді Жамбровського С.І., при секретарі Ходаковській Н.С., розглянувши в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України  цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до Державного підприємства Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1»         про відшкодування моральної шкоди завданої пошкодженням здоров’я,-

                                          в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої пошкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 21.101977 року по теперішній час, він працюває на підприємстві вугільної промисловості, ДП «ШУ «Південнодонбаське № 1», з повним робочим днем у шахті. 12.10.1994 року працюючи грозом, виконуючи свої функціональні обов’язки, отримав травму лівої ноги, спини та лівого ока. 27.06.1995 року рішенням Медико-соціальної експертної комісії, позивачу було первинно встановлено стійка втрата професійної працездатності на 25 %. 18.04.2008 року, повторно, рішенням Медико-соціальної експертної комісії, позивачу встановлено стійка втрата професійної працездатності на 25 % безстроково, у зв’язку з виробничою травмою. Позивач просив суд стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1»моральну шкоду у сумі 20 000 грн.

Позивач та його представник в судове засідання не з’явивилися, надали  письмові заяви, в яких підтримали позовні вимоги, просили суд розглянути справу без їх участі, та задовольнити позов з підстав та обґрунтувань вказаних в позові.

Представник відповідача Державного підприємства  «ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське»№ 1» у судове засідання не з’явився, надав письмову заяву, з проханням слухати справу без його участі, та письмові заперечення на позов, в яких вказав, що  позовні вимоги не визнав в повному обсязі, вважає що вони безпідставні,  нічим не підтверджений факт моральної шкоди, крім того, позивачем пропущений трьох місячний строк позовної давності, передбачений ст.  233 КЗпП України, просив відмовити в задоволенні в повному обсязі.

 Суд, дослідивши докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, вважає, що позов  підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідними документами встановлено, що позивач, працює з 31.10.1977 року по теперішній час на підприємстві вугільної промисловості, Державному підприємстві, «ШУ «Південнодонбаське № 1», де при виконанні трудових обов’язків, 12.10.1994 року отримав виробничу травму у вигляді трвми спини, лівого ока та перелому першої клиновидної кістки зі зміщенням, вивих 2-3-4 плюсневих кісток, а внаслідок деформуючий артродо-артрид лівого голеностопного суглобу больового синдрому та обмеження функції лівої ноги, ложний суглоб першої клиновидної кістки лівої стопи, нейроно-трофічні розлади, внаслідок чого кульгаючи похідка (а. с. 13-17)

27 червня 1995 року рішенням Медико-соціальної експертної комісії, позивачу було первинно встановлено стійка втрата професійної працездатності на 25 %, у  зв’язку з отриманою виробничою травмою (а. с. 20 )

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної  шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 13 постанови Пленуму  Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно з п. 22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»не відповідає за завдану моральну шкоду, оскільки зупинено дію абз. 4 ст. 1 підпункту «є»пункту І частини першої ст. 21, частини З статті 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які потягли втрату працездатності»у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їхніх сімей.

Крім того, із Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»виключена ч. 3 ст. 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»,.

          В судовому засіданні встановлено, що внаслідок професійного захворювання пошкоджено здоров’я позивача, чим завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров’я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП .

Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров’я тощо.

У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума є завищеною та не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

Тому суд, враховуючи вимоги розумності, справедливості і домірності завданої моральної шкоди,  з огляду на важкі безстрокові наслідки професійних захворювань, постійний характер негативних наслідків, обмеження життєдіяльності, порушення та зміну звичайного укладу життя і особистих зв’язків, наступаюче значне погіршення здоров’я, вважає  обґрунтованим та необхідним стягнути з відповідача Державного підприємства «Шахтоуправління Південнодонбаське № 1»  на користь позивача 7 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, що буде еквівалентним завданим моральним стражданням.

          Прийняти до уваги заперечення представника відповідача Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаська»№ 1»,  про те що пропущені строки позовної давності суд не може, так як, у відповідності зі ст. 268 ЦК України  позовна давність не поширюється, зокрема на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

          Відповідно до ст. 81 ЦПК України,  не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення, зокрема  у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи.

Суд вважає необхідним стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 8 гривен 50 копійок та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ на користь держави 15 гривен 00 копійок.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.ст. 1167, 268, 1202 ЦК України та ст. ст. 173,  237-1 КЗпП України, ст. 9 Закону України «Про охорону праці», постанови Пленуму  Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року, ст. 34 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп/2004, керуючись Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ст. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»»ст. ст. 3, 8, 10, 15, 60, 79, 81, 88, 212 –215  Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське»№1»на користь ОСОБА_1, одноразово, 7 000 (сім тисяч) гривень, в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків.

Стягнути з Державного підприємства Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське»№1 на користь держави державне мито у розмірі 8 (вісім) гривен 50

копійок та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 15 (п’ятнадцять) гривень.

 Рішення може бути оскаржене сторонами та іншими особами, які приймали участь у справі, шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. , до Апеляційного суду Донецької області, через Вугледарський міський суд. Особи які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання рішення.

Суддя Вугледарського

міського суду                                                                                                              С.І.Жамбровський