ц.с. № 2-661/07

РІШЕННЯ

іменем України

07 червня 2007 року                                       Обухівський районний суд Київської області в складі :

Головуючого - судді Кулініченко Г.В.,

при секретарі судового засідання - Войцеховській Н.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обухівської міської ради Обухівського району Київської області про визнання права власності на частину нерухомого майна,  кошти та майнові права в порядку спадкування ,

установив:

Позивач звернувся до суду із даною позовною заявою. Обґрунтовуючи,  яку зазначив,  що її батько -ОСОБА_2,  проживав постійно в житловому будинку АДРЕСА_1. Згідно рішення Обухівського районного суду від 25 травня 1976 року за батьком позивача було визнано право власності на 1/3 частину будинку. 15 січня 2003 року батько позивачки помер і після його смерті відкрилася спадщина на дану частину будинку,  яка згідно рішення Обухівського районного суду від 08 квітня 2005 року була визнана спільним сумісним майном подружжя - батька позивачки та ОСОБА_3,  а тому за ОСОБА_3  було визнано право власності на 1\2 частину частки батька позивачки,  що становило 1\6 частину всього будинку. 14 березня 2006 року згідно додаткового рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області визнала за ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності (за кожною) на 2/18 частини від спадкової частини даного будинку або на 2/108 частини (за кожною) від усього будинку,  а за позивачкою право власності на 12/18 частин від спадкової частини будинку або на 12М08 частини від усього будинку. Внаслідок даних обставин та поділу будинку ОСОБА_3  стала власником 20/18 частин даного будинку. 19 листопада 2005 року померла ОСОБА_4,  дочка ОСОБА_3 ,  а тому в порядку спадкування ОСОБА_3  отримала після її смерті право на 2/18 частини будинку,  не оформивши даного право,  тим самим ОСОБА_3  стала власником 22/18 частин будинку. 13 листопада 2006 року ОСОБА_3  померла і після її смерті відкрилася спадщина на 22/18 частини будинку,  кошти на рахунку в банку та майнові права (акції),  що передаються ВАТ «Обухівське» в процесі приватизації радгоспу комбінату «Обухівській». Для оформлення спадщини позивачка звернулася до нотаріальної контори,  але їй було відмовлено в зв'язку з відсутністю родинного зв'язку з померлою. Інших спадкоємців,  крім позивачки,  не має,  вона постійно проживала з померлою,  доглядала її,  вели спільне господарство,  а тому просить в судовому порядку визнати її власником даного майна.

Позивач в попередньому судовому засіданні свій позов підтримала і просить його задовольнити.

Представник відповідача в попередньому судовому засіданні позов визнав та не заперечує проти його задоволення,  а тому суд керуючись ч. 4  ст. 130 ЦПК України в порядку встановленому  ст.  174 ЦПК України вважає за можливе ухвалити рішення у попередньому судовому засіданні.

Третя особа по справі - Обухівська районна державна нотаріальна контора в судове засідання не з'явилась,  але подала письмову заяву №288 від 31 травня 2007 року,  що просить справу розглядати без їх представника.

Суд заслухавши позивача,  представника відповідача,  дослідивши та оцінивши матеріали справи,  вважає,  що позов підлягає задоволенню,  з наступних підстав.

Згідно статті 61 ЦПК України передбачено,  що обставини,  встановлені судовим рішенням у цивільній справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді інших справ,  у яких беруть участь ті самі особи або особа,  щодо якої встановлені ці обставини,  тим самим суд враховуючи рішення Обухівського районного суду від 08 квітня 2005 року,  рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 21 червня 2005 року та від 14 березня 2006 року (а.с.  15-22) вважає встановленим та не потребуючим доказування,  на які частини житлового будинку АДРЕСА_1 виникло право власності у позивачки,  ОСОБА_3  та ОСОБА_4.

Після виникнення права спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 Київської області та до часу подачі позову - 19 листопада 2005 року померла ОСОБА_4,  а 13 листопада 2006 року ОСОБА_3 ,  що підтверджується копіями їх свідоцтв про смерть,  (а.с. 10, 11),  внаслідок чого відкрилася спадщина.

Згідно статті 1216 ЦК України встановлено} що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи,  яка померла (спадкодавця),  до інших осіб (спадкоємців),  а згідно статті 1218 ЦК України встановлено,  що до складу спадщини входять усі права та обов'язки,  що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті,  тим самим після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3  до складу їх спадщини вийшло: 22/18 частини житлового будинку АДРЕСА_1,  грошові кошти в ВАТ «Державний ощадний банк України» та частка майна (акції 15316 шт.),  що передаються ВАТ «Обухівське» в процесі приватизації радгоспу - комбінату «Обухівській»,

Спадкоємцями,  згідно статті 1222 ЦК України,  за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи,  які є живими на час відкриття спадщини,  а згідно статті 1226 ЦК України встановлено,  що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах,  а тому суд вважає,  що позивач є належною особою -належним позивачем та спадкоємцем і його звернення до суду є правомірним .

Це також підтверджується статтею 1217 ЦК України,  згідно якої встановлено,  що спадкування здійснюється за заповітом або за законом,  а в нашому випадку заповіт відсутній,  тому спадкування здійснюється за законом.

Згідно статті 1258 ЦК України встановлено,  що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово,  а з матеріалів справи вбачається,  що крім позивача відсутні будь-які інші спадкоємці.

Статтею 1268 ЦК України встановлено,  що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти; не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням; спадкоємець,  який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,  вважається таким,  що прийняв спадщину,  а як вбачається з матеріалів справи,  пояснень позивача,  останній постійно проживаючі в даному будинку фактично прийняв спадщину,  тим самим набув право на спадкове майно.

Згідно статті 316 ЦК України встановлено,  що правом власності є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від волі інших осіб,  а згідно статті 328 ЦК України встановлено,  що право власності набувається на підставах,  що не заборонені законом,  зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом,  а тому суд вважає,  що позивач набувши право на спадкове майно набув на нього правомірно право власності,  так як це відповідає законодавству України і на час розгляду справи відсутнє будь-яке рішення суду,  вказуючи на незаконність набуття позивачем права власності,  а тому суд,  для захисту прав позивача,  вважає за необхідне визнати його власником 22/18 частин житлового будинку.

Визнаючи позивача власником даної частини житлового будинку суд вважає за необхідне визнати його також власником коштів в банку та право на частку майна (акцій - 15316 шт.) так як дане право у нього виникло з врахуванням вищезазначених обставин.

Враховуючи вищевказане,  керуючись  ст. .  ст. . 10,  15,  59,  60,  130,  174,  212,  213,  215 ЦПК України,   ст.  ст.  328, 316, 1216, 1217, 1218, 1222, 1226, 1258, 1268 Цивільного кодексу,  суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності,  в порядку спадкування,  на 22/18 частини будинку АДРЕСА_1; грошові вклади в ВАТ «Державний Ощадбанку України» на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4,  а також право на частку майна (сума паю - 3829 грн.,  акцій - 15316 штук),  що передається ВАТ «Обухівській» в процесі приватизації радгоспу-комбінату «Обухівський».

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд на протязі двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження,  яка подається на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.