Справа № 2-3092/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          07.07.2011 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

    в особі головуючого           - судді  Деметрадзе Т.Р.   

    при секретарі                                    Секереш О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород  цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, припинення права одного з подружжя на утримання, зменшення розміру аліментів на утримання спільної дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, припинення права одного з подружжя на утримання, зменшення розміру аліментів на утримання спільної дитини. В позовній заяві вказав, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.03.2009 року з нього стягуються аліменти на користь відповідачки на її утримання в розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 31.03.2009 року по 31.03.2012 року, а на утримання спільного сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісяця, починаючи з 21.08.2008 року і до його повноліття. На момент постановлення рішення він визнав позов, так як розраховував, що буде спроможний утримувати дитину та колишню дружину, однак в силу об’єктивних обставин, в тому числі сімейних, відсутність роботи він не має можливості надавати матеріальну допомогу в розмірі встановленому судом. Зазначив, що на його утриманні також знаходять батьки похилого віку, які проживають з ним –мати ОСОБА_4 інвалід ІІ групи та батько –ОСОБА_5 інвалід І групи, а також донька від першого шлюбу ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. При цьому, в силу своїх можливостей сплачує частково аліменти на утримання сина ОСОБА_3. Вважає, що відповідачка є працездатною та має можливість сама працювати і заробляти на себе. Вона сама свідомо ставить себе у становище, буцім-то потребує матеріальної допомоги, однак працює, але неофіційно, а саме надає послуги з бухгалтерського обліку і ріелторські послуги, за що отримує кошти. Просить суд звільнити його від сплати заборгованості по аліментах, які стягуються з нього на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 31.03.2009 року, припинити право ОСОБА_2 на аліменти на її утримання та зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на утримання сина з 2000 гривень до 300 гривень щомісячно до досягнення ним повноліття.  

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, в обгрунтування навели обставини, викладені у позовній заяві. Позивач додатково пояснив, що на момент винесення рішення він працював помічником адвоката, однак дана фірма на сьогодні не працює і він не має можливості сплачувати встановлені рішенням суду кошти. Тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечила та пояснила, що позивач має кошти на виплату призначеної суми аліментів, оскільки працює та отримує значні прибутки. Крім цього, вказує, що їх спільний син потребує постійного лікування та стоїть на обліку в ОДЛ м. Ужгорода з діагнозом «Синдром рухових розладів Парез правої ніжки», що також зумовлює додаткові витрати.  Водночас визнає, що вона навчається на двох факультетах.  

Заслухавши пояснення позивача, його представника та відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.03.2009 року з позивача, ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень, починаючи з 21.08.2008 року та на утримання ОСОБА_7 в розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 31.03.2009 року по 31.03.2012 року.

Відповідно до довідки про розмір соціальних допомог за 2010 рік від 29.11.2010 року №367, виданої ОСОБА_2, остання дійсно перебуває на обліку в Ужгородському міському УПСЗН та за вказаний період отримала 2073,30 грн.

Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виданої виконавчим комітетом Ужгородської міської ради Закарпатської області станом на 29.11.2010 року стверджується той факт, що відносно ОСОБА_2 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про проведення реєстраційних дій не знайдено.

Згідно виписок з медичної картки стаціонарного хворого № 10761 від 07.12.2007 року та від 30.03.2010 року ОСОБА_3 знаходився на лікуванні з діагнозом «Синдром рухових розладів Парез правої ніжки».

Окрім того, довідкою Сторожницької сільської ради від 07.10.2010 року № 1063 стверджується, що позивач проживає без прописки з батьками ОСОБА_5, 1950 р.н. та ОСОБА_4, 1954 р.н. за адресою АДРЕСА_1.

З довідки РВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 09.02.2011 року № 3-348, 349/11 вбачається, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів станом на 01.02.2011 року складає 82 645,00 гривень.

Водночас згідно відомостей про ф/о –податників річної податкової декларації № 1515 Відділу оподаткування фізичних осіб станом на 14.12.2010 року за період з 01.07.07 по 30.09.2010 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня, що свідчить про відсутність у останнього будь-яких доходів.

Отже, як вбачається з пояснень позивача, його представника та письмових доказів наявних в матеріалах справи, позивач за період з часу призначення аліментів рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.03.2009 року, не отримував регулярні доходи. Дані обставини відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров’я та матеріальне становище дитини, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи наведене суд вважає, що з моменту призначення до сплати аліментів, матеріальне становище позивача погіршилось, а тому розмір аліментів призначених на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.03.2009 року в сумі 2000 грн. підлягає зміні шляхом зменшення його розміру до 500 грн.

Стосовно позовних вимог щодо припинення права ОСОБА_2 на аліменти на її утримання, суд приходить до висновку про їх задоволення виходячи з наступного.

Ч. 3 ст. 82 СК України, передбачає, що право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що: одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги та (або) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.

У відповідності до ч. 4 ст. 75 СК України, один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом, а згідно ч. 4            ст. 76 цього ж Кодексу, якщо у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Аналізуючи дані норми закону, можна зробити висновок про те, що за будь-яких обставин, з якими законодавець пов’язує настання права на утримання одного з подружжя, необхідною умовою для його настання є можливість іншого надавати матеріальну допомогу. Разом з цим, позивачем доведено, що такої можливості не має.

Ч. 1 ст. 83 СК України, передбачає, що рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

З цього приводу, суд бере до уваги пояснення позивача про те, що відповідач свідомо ставить себе у становище, потребуючого матеріальної допомоги, оскільки остання, поряд із  запереченнями проти позовних вимог і сама визнає факт навчання на двох факультетах, що на думку суду тягне за собою відповідні витрати.

Стосовно позовних вимог про звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах, суд констатує наступне.

          Відповідно  до ч. 2 ст. 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв’язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

          Водночас, погіршення матеріального стану ОСОБА_1, суд вважає такою обставиною, що має істотне значення, а тому з врахуванням розміру змінених аліментів, матеріального стану позивача, принципів розумності та справедливості, останнього слід звільнити частково від сплати заборгованості за аліментами, визначивши йому до сплати суму заборгованості за аліментами в розмірі 17 500 гривень.  

          Керуючись ст.ст. 174, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 75, 76, 82, 192, 197  Сімейного Кодексу України,

Р І Ш И В:

          Позов задовольнити частково.

          Змінити розмір стягуваних аліментів.

Стягувати з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3  на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 500 (п’ятсот) гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Припинити стягувати аліменти з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_7.  

Звільнити частково ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами, яка станом на 01.02.2011 року складає 82645 (вісімдесят дві тисячі шістсот сорок п’ять) грн., визначивши йому до сплати суму заборгованості за аліментами у розмірі 17500 (сімнадцять тисяч п’ятсот) грн.   

          У задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

         Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення рішення без участі особи, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня його отримання.

           Суддя                                                                                                      Т.Р. Деметрадзе