_____________________________________________________________________________________

Справа№ 2-а-3842/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2011  року          Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Сватаненка В.І.,

за участю секретаря – Коваль В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області –«Про стягнення невиплаченої частини пенсії за минулий час», -

В С Т А Н О В И В :

20.06.2011 року позивач, ОСОБА_1.,  звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного УПФ в Одеській області, по якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача різницю в пенсії за період з 01.06.2010 року по 31.05.2011 року у розмірі 15266,14 грн., стягнути з відповідача на корить позивача витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн., допустити негайне виконання постанови суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те що позивач є людиною похилого віку та в силу своєї необізнаності не звертався до відповідача з відповідною заявою про переведення його на інший вид пенсії.

Представник відповідача доводи позивача не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, посилаючись на те, що усі виплати позивачу здійснюються відповідно до законодавства України.

Суд, вислухавши думку, доводи та пояснення учасників судового розгляду, ознайомившись та дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями КАС України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Позивач –ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Головному УПФ України в Одеській області,  як отримувач пенсії (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1, серії НОМЕР_2), як військовий пенсіонер є ветераном війни, /а.с. 7/.

З 22.03.2006 року позивача визнано інвалідом війни І-ї групи з встановленням причини інвалідності –«поранення при захисті СРСР»/а.с. 7-8/.

З 01.04.2006 року по 31.05.2011 року отримував пенсію за вислугу років (62% відповідного грошового забезпечення).

31.05.2011 року позивач, ОСОБА_1, звернувся з письмовою заявою до відповідача про переведення його на інший вид пенсійного забезпечення, а саме у зв*язку з інвалідністю, /а.с.9-11/.

Заява позивача була розглянута та задоволена, тому з 01.06.2011 року ОСОБА_1 почали нараховувати підвищену пенсію /а.с. 12/.

Позивач  посилається у своєму позові на ч. 2 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Перерахунок пенсій, призначених особам  офіцерського  складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за  цим  Законом  та  членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця,  що  йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за  собою  зміну  розміру  пенсії.  Якщо при цьому пенсіонер набув права  на  підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Аналізуючи дану норму права, суд приходить до висновку, що в даних правовідносинах позивач обрав те той спосіб захисту нібито порушених прав. Посилаючись на ч. 2 ст. 51 Закону №2262-12 щодо стягнення невиплаченої частини пенсії за минулий час є безпідставними, оскільки зазначена стаття передбачає строки лише для перерахування, а не перехід з одного виду пенсії на інший.

Відповідач відповідно до діючого законодавства виконав усі вимоги позивача щодо перечення його на інший вид пенсії, позивач у свою чергу не скористався своїм правом звернутися з письмовою заявою до Головного УПФ України в Одеській області з моменту виникнення обставин, які передбачали підвищення розміру пенсії, тому суд вважає що підстав для задоволення позову не вбачається.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Особи  офіцерського  складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби  та  військової  служби  за контрактом,  особи,  які  мають право на пенсію за цим Законом при наявності  встановленої  цим Законом вислуги на військовій службі, в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі   в   Державній  службі  спеціального  зв'язку  та  захисту інформації  України,  в  органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції,  Державної   кримінально-виконавчої  служби України  мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовці,  особи,  які мають право на пенсію за цим Законом,  які  стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Статтею 7 цього закону також передбачено вибір пенсії, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом  та  членам  їх  сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Відповідно до ст.. 18 ЗУ Пенсії по  інвалідності особам,  які мають право на пенсію за цим Законом,  призначаються в разі,  якщо інвалідність  настала  в період  проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення  зі  служби,  або  якщо  інвалідність  настала  пізніше тримісячного  терміну  після  звільнення зі служби,  але внаслідок захворювання (травми,  поранення,  контузії,  каліцтва тощо),  яке виникло   в  період  проходження  військової  служби  чи  під  час перебування в полоні або заручником,  якщо полонення чи захоплення заручником  не було добровільним і особа,  яка має право на пенсію за цим Законом,  перебуваючи в полоні або заручником,  не  вчинила злочину проти миру і людства.

Згідно до ч. 1 ст. 21 цього закону пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: інвалідам війни I групи –100 %,  II  групи  -  80 %, III групи -  60 %  відповідних  сум  грошового забезпечення (заробітку),

У відповідності до вище зазначеної норми закону відповідачем призначено позивачу 100% відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно до ст. 55 Конституції України кожній людині гарантовано право на оскарження в суді  рішень дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб.

Суд, виконавши всі вимоги адміністративно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У рішенні (постанові) суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові  наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 17, 19, 159-163, 167 КАС України, ст. ст. 1, 7,18, 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову  ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області –«Про стягнення невиплаченої частини пенсії за минулий час –відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

          Суддя                                                                      Сватаненко В.  І.