_____________________________________________________________________________Справа№ 2-а-3023/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2011   року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Сватаненка В.І.,

за участю секретаря -  Коваля В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Одеській області, інспектора Державної патрульної служби 1-го взводу ВДАІ м. Одеси Бровер Михайла Осиповича, - «Про скасування постанови про адміністративне правопорушення», -          

В С Т А Н О В И В :

27.05.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, по якому просить суд скасувати постанову ВН  № 312970 від 19.05.2011 року про накладення на позивача стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 500 грн., провадження по адміністративній справі закрити.

Під час судового розгляду позивач адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просить суд його задовольнити, наполягав на тому що він скоював адміністративного правопорушення та був притягнутий до адміністративної відповідальності відповідачем незаконно.

Представник відповідача, УДАІ ГУМВС України позовні вимоги позивача не визнавала, просила суд відмовити у задоволені позову, в обґрунтування своїх заперечень надала у судовому засіданні копію технічного носія відео фіксації  правопорушення.

Відповідач, інспектор Бровер М.О., про час, дату та місце судового засідання сповіщався належним чином, однак до суду не з*явився, як пояснила представник УДАІ ГУМВС України відповідач знаходиться на службі і не може з*явитися до зали суду.

У ході судового засідання ухвалою суду була визнана в якості свідка ОСОБА_3.

Свідок суду пояснила, те що вона була в автомобілі коли позивача зупинили інспектори ДАІ, сиділа на задньому сидінні авто. Позивач рухався по лівій смузі дорожнього руху, але обгін не здійснював. При наближені транспортного засобу до пішохідного переходу вона побачила пішохода, який йшов з права на ліво по ходу руху автомобіля, а позивач у той момент розмовляв по телефону.

Суд, вислухавши думку, доводи та пояснення позивача, представника відповідача та свідка, ознайомившись з матеріалами справи, наданими доказами, запереченнями відповідача, вважає адміністративний позов позивача не підлягаючим задоволенню, на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України та КУпАП.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 19.05.2011 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 500 грн. відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладання штрафу, з яких вбачається, що така відповідальність у позивача настала внаслідок порушення п. 18.1. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.

Так, з постанови по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що 19.05.2011 року позивач, керуючи автомобілем марки «Шевролет», держ.номер ВН 8659 АІ по вул. Терешкової,  52 у м. Одесі порушив правила обгону, здійснивши обгін ближче ніж за 50 метрів перед пішохідним переходом, а також не надав перевагу пішоходу, який перебував проїзній частини дороги з розміткою пішогодного переходу.

Відповідно до ст. 245, 276, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.

Так, з копій протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що при розгляді справи відповідачем були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що ухвалюються в конкретній адміністративній справі а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

З пояснень позивача вбачається, що він своє вини у скоєні правопорушення не визнає, оскільки під час переїзду обгону він не здійснював та пішоходу не було.

Обставини, на які посилається позивач по справі, не є суттєвими порівняно з порушенням ПДР, а також є голослівними та нічим не підтвердженими, необґрунтованими, у зв’язку з чим суд переконаний, що позивачем по справі, дійсно, були порушенні Правила дорожнього руху, оскільки на пішохідному переході він, не пропустивши пішохода, не зупинившись, продовжив дорожній рух, чим злісно порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до п. 16.2 Правил дорожнього руху України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч і ліворуч, повинен поступити дорогу пішоходам, що перетинають проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, що рухаються прямо у попутному напрямку.

Суд надає правову оцінку даного пункту Правил дорожнього руху України і вважає, що вимога даного пункту Правил встановлює першочергове право пішоходів на перехід проїзної частини, при цьому на регульованих перехрестях - лише на сигнал світлофора або регулювальника, що дозволяє рух.

Відповідно до п. 18.1 Правил водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходяться пішоходи, повинен зменшити швидкість, а за необхідність зупинитися, щоб поступитися дорогою пішоходам, для яких може бути створено перешкоду або небезпеку.

Не надання пішоходу переваги у русі при проїзді пішохідних переходів є спеціальною нормою по відношенню до загальної норми правил проїзду перехресть і тому має застосовуватися відповідальність за порушення спеціальної норми - в даному випадку за порушення правил проїзду пішохідних переходів.

Доводи позивача, а також показання свідка не усувають факту здійснення правопорушення, відображеного в протоколі порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Суд вважає, що дії позивача, що дійсно порушили ПДД, правильно були кваліфіковані відповідачем по ст. 122 ч. 2 КУпАП України з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що приймаючи постанову про адміністративне правопорушення, відповідач - інспектор відділу ДАІ м. Одеси, допустив повноту і всебічність при з'ясуванні всіх обставин справи, а відповідно дав їм належну оцінки, внаслідок чого зробив висновок про накладання на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 грн.

Відповідно до ст. 52 Закону України „Про дорожній рух”, контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється в тому числі Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України (до складу якої входить ДАІ м. Одеси). В свою чергу, Державтоінспекція МВС України здійснює свої функції відповідно до Постанови КМУ України від 14.04.1997 року, № 341 „Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ”.

Безпосередньо, контроль за безпекою дорожнього руху здійснюють працівники органів Державтоінспекцїї, до повноважень яких входить притягнення осіб винних у вчиненні адміністративних правопорушень до відповідальності.

Відповідно до пунктів 4, 7 наказу МВС України від 13.11.2006 року № 1111 „Про затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України” № 1111 працівник ДПС зобов'язаний досконало знати Правила дорожнього руху та інші нормативно-правові акти, що регламентують діяльність у сфері безпеки дорожнього руху, неухильно дотримуватися законності, застосовувати заходів адміністративного впливу до порушників виключно в установленому порядку передбачених чинним законодавством.

 Відповідач по справі діяв в межах своєї компетенції, неупереджено, не зловживаючи своїм службовим положенням, відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки позивачем були порушенні Правила дорожнього руху, про що свідчать відповідні фотографії, він має бути притягнутий до адміністративної відповідальності з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. 293 КУпАП, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов (скаргу або протест) на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, прийшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача підлягає залишенню без змін, а адміністративний позов –без задоволення.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 17, 19, 159-163, 167, 171-2 КАС України, суд, -

                                                        П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Одеській області, інспектора Державної патрульної служби 1-го взводу ВДАІ м.Одеси Бровер Михайла Осиповича - «Про скасування постанови про адміністративне правопорушення»- відмовити повністю.

Постанова  суду є остаточною і в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.

          Суддя                                                                      Сватаненко В.  І.           

 ,