Справа № 2-276/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

13 липня 2011 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:                                        головуючого                                        - судді Шевченка В.В.

при секретарі                                        - Менусмановій А.К.

за участю позивачки                              - ОСОБА_1

відповідача                                        - ОСОБА_2

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Совєтський Совєтського району АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про поділ спільно нажитого майна. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка до червня 2008 року знаходилася в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Після розірвання шлюбу їх спільна дитина – син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та її донька від попереднього шлюбу ОСОБА_4 залишилися проживати з позивачкою. Позивачка зазначає, що за період спільного проживання з відповідачем вони придбали майно, яке підлягає поділу, зокрема двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та побутову техніку. Позивачка просить поділити майно, виділивши їй у власність зазначену двокімнатну квартиру, а відповідачу виділити у власність м’який куток, мебельну стінку, телевізор «Самсунг», холодильник «Днепр» та відеомагнітофон «Самсунг».

Позивачка ОСОБА_1 у попередньому судовому засідання позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені, у позовній заяві. При цьому пояснила, що квартиру, яку вона просить виділити їй у власність, вони з відповідачем придбали у період спільного проживання на підставі договору купівлі – продажу. На інше майно, яке вони придбали за період спільного проживання, вона не претендує та просить виділити його відповідачу.

Відповідач ОСОБА_2 у попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи і інтереси інших осіб, з огляду на те, що позивачка наполягає на задоволенні позову і для цього є законні підстави, суд вважає за можливе ухвалити рішення у попередньому судовому засіданні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

Частиною 3 статті 368 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, придбане подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не передбачено договором або законом.

Сторони з 10 липня 1996 року знаходилися у зареєстрованому шлюбі.

05 червня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Совєтського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим за актовим записом №40 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.13).

Відповідно до статті 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Разом з цим, статтею 69 зазначеного Кодексу передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно договору купівлі-продажу квартири серії АВМ №714672, укладеного 27 липня 2000 року та засвідченого державним нотаріусом Совєтської державної нотаріальної контори АР Крим, квартиру АДРЕСА_2, за 4848 гривень придбав ОСОБА_2 (а.с.15). Таким чином, зазначена квартира була придбана під час шлюбу сторін і є їх спільною сумісною власністю.

Як вбачається з будинкової книги для прописки громадян, які проживають у АДРЕСА_2, в зазначеній квартирі зареєстровані відповідач, позивачка, їх спільна неповнолітня дитина – син ОСОБА_3, та повнолітня донька позивачки – ОСОБА_4.

Відповідно до опису майна, що є спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та підлягає поділу, складеного депутатом Совєтської селищної ради Совєтського району АР Крим до складу спільного майна подружжя входить: квартира АДРЕСА_2 вартістю 6757 гривень, м’який куток вартістю 1500 гривень, мебельна стінка вартістю 2200 гривень, телевізор «Самсунг» вартістю 1000 гривень, холодильник «Днепр» вартістю 1300 гривень.

Згідно довідки, виданої позивачці 29 березня 2011 року Комунальним підприємством Совєтської селищної ради «Житлсервіс» вартість 1 кв.м. житла складає 137 гривень 90 копійок. З огляду на загальну площу квартири її вартість складатиме 6757 гривень, тоді як вартість іншого майна, належного подружжю на праві спільної сумісної власності відповідно до опису становить 6000 гривень. Разом з цим позивачка у позовній заяві зазначає, що за час спільного проживання вони придбали також відеомагнітофон «Самсунг» вартістю 800 гривень, тому загальна вартість іншого майна становить 6800 гривень. Відповідачем обсяг та вартість майна, яке підлягає поділу, не оспорюється.

Враховуючи наведене і приймаючи до уваги, що відповідач визнав позов у повному обсязі, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, з врахуванням того, що є законні підстави для задоволення позову, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати, враховуючи, що ОСОБА_1 у позовної заяві просила покласти витрати на неї, суд з врахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу, вважає за можливе не стягувати з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу.

На підставі викладеного, ч.3 ст. 368 ЦК України, ст.60 СК України, керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 14, 57, 130, 174 ч.4, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :                                        

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна задовольнити.

Виділити у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 вартістю 6757 (шість тисяч сімсот п’ятдесят сім) гривень, припинивши право спільної сумісної власності на зазначену квартиру ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Виділити у власність ОСОБА_2 м’який куток вартістю 1500 (одна тисяча п’ятсот) гривень, мебельну стінку вартістю 2200 (дві тисячі двісті) гривень, телевізор «Самсунг» вартістю 1000 (одна тисяча) гривень, відеомагнітофон «Самсунг» вартістю 800 (вісімсот) гривень, холодильник «Днепр» вартістю 1300 (одна тисяча триста) гривень, а взагалі майно на суму 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень, припинивши право спільної сумісної власності на зазначене майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

          Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                   В.В. Шевченко