АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2007 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі: Головуючого: Заводян К.І. Суддів: Височанської Н.К., Яремка В.В. Секретаря: Михайлюк Т.Д. За участю: ОСОБА_2, представника ОСОБА_1 ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування жилого будинку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 20.02.2007 року,
встановила:
В січні 2007 року ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування жилого будинку від 08 грудня 2005 року та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Посилалася на те, що їй належав на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований АДРЕСА_1, .
8 грудня 2005 року у приватного нотаріуса Новоселицького районного нотаріального округу був оформлений договір дарування. Вона ж домовлялася з відповідачем про укладення договору довічного утримання, а не договору дарування, маючи на увазі, що він надаватиме їй допомогу
Про укладання даного договору їй відомо не було. Від її імені, за дорученням, договір підписаний ОСОБА_4 дружиною обдарованого.
З листопада 2006 року погіршився її стан здоров'я, вона не змогла ходити, потребує сторонньої допомоги.
Справа № 22ц-469/ 2007 р. Головуючий у першій інстанції
Категорія: 11/12 Вівчар Г. А.
Доповідач:Заводян К.І.
2
Але відповідач відмовляється надавати їй допомогу, заявивши, що вона подарувала йому будинок і він не зобов'язаний надавати їй допомогу. Так їй стало відомо про договір дарування, оскільки сам договір та інші документи відповідач тримав у себе, тому ознайомитися з його змістом вона не могла.
Вважала, що вона була навмисне введена в оману відповідачем щодо обставин, які мають істотне значення, що договір дарування був укладений нею під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних для неї умовах. Посилаючись на ст. . ст. 230, 233 ЦК України, просила визнати договір дарування від 8 грудня 2005 року недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я відповідача від 11 січня 2006 року.
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 20 лютого 2007 року позов задоволений. Визнано недійсним договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 від 8 грудня 2005 року та повернуто вказаний житловий будинок у власність ОСОБА_1
Ухвалою Новоселицького районного суду від 17 травня 2007 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
На рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Новоселицького районного суду від 20 лютого 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, висновок суду про те, що між сторонами була досягнута угода про довічне утримання не відповідає обставинам справи і спростовується показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6. В судовому засіданні покази позивачки підтримав лише один свідок - середній син позивачки ОСОБА_3, який зацікавлений в скасуванні договору дарування.
Крім того, вважає помилковим висновок суду про введення позивачки в оману, оскільки позивачка є обізнаною людиною і вона неодноразово (біля 7 разів) укладала договори дарування і заповіти, котрі потім скасовувала.
Ні він, ні його дружина ніяких зобов'язань щодо догляду за позивачкою не брали. Вони їй допомагали як і всі діти.
В запереченні на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Вважає, що суд правильно встановив обставини справи, рішення суду є законним та обґрунтованим, повністю відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
3
Колегія суддів, вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до ст. .717 ЦК України за договором дарування одна сторона передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні безоплатно майно у власність.
Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1, укладаючи договір дарування жилого будинку через представника, була введена в оману щодо прав та обов'язків сторін по даному договору.
Зокрема, в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 пояснила суду, що мала намір укласти із ОСОБА_2 договір довічного утримання, оскільки на той час ОСОБА_2 з дружиною доглядали її. Іншого житла вона не має. Стверджувала, що будинок будувала разом із сином ОСОБА_7 і той має право на його частину. Відповідач ОСОБА_2 погоджувався повернути будинок своєму брату ОСОБА_7. Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_10 ОСОБА_9 ОСОБА_4, ОСОБА_5 пояснили суду, що ОСОБА_1 мала намір передати свій будинок сину ОСОБА_2, оскільки він та його дружина її доглядають.
За таких обставин, місцевий суд вірно виходив з того, що в даному випадку за обставинами справи не вбачається наявності характерної ознаки договору дарування - його безоплатності, тому обґрунтовано прийшов до висновку, що між сторонами була досягнута угода про довічне утримання, а не про договір дарування.
Рішення суду відповідає обставинам справ, вимогам матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись СТ. . СТ. .303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 20.02.2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.