Справа  2-345/11  року                                                                            

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04 липня 2011 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Еміралієвої М.С.,

позивачки ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:  

ОСОБА_1 в травні 2011 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист гідності, честі та відшкодування моральної шкоди.   

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка з відповідачем є сусідами в будинку АДРЕСА_1.

З боку відповідача щодо ОСОБА_1 на протязі значного проміжку часу вчиняються дії, які принижують гідність позивачки, створюються неможливі умови життя.

Зокрема, ОСОБА_3 самовільно, без дозволу енергопостачальника, відключає електроенергію, та, без дозволу балансоутримувача будинку, закриває воду, оскільки тільки він має доступ до вентеля спільного водопроводу.

Відповідач негідно поводиться стосовно позивачки, неодноразово чинив психологічне насилля, перешкоджаючи нормальному проживанню.   

Так, за одним з таких випадків позивачка була вимушена звернутися до органів внутрішніх справ з метою притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, за вчинення протиправних дій які полягали у тому, що 16.08.2010 року біля 21 год. 00 хв. між сторонами у справі виник конфлікт в ході якого відповідач принижував ОСОБА_1, вимовляв щодо неї словесні погрози, а також здійснив дії щодо її побиття.

Проте постановою Судацького МВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим від 27.08.2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 та запропоновано звернутися до суду для вирішення вказаного питання по суті.

Скоєнням вказаних дій ОСОБА_1 завдана моральна шкода, яку вона оцінює в 3 400 грн. та полягає у душевних стражданнях, яких позивачка зазнала у зв'язку з приниженням, психологічним насиллям, погрозами з боку відповідача та іншими протиправними діями відповідача стосовно неї, у тому числі приниженням її честі та гідності.   

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що відповідач продовжує свої неправомірні дії у відношенні неї, позивачка була змушена звернутися до суду з вказаним позовом для захисту свого права.   

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь завдану моральну шкоду у розмірі, що вказаний в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення проти заявленого позову, у якому просив суд відмовити у його задоволенні, пояснивши, що дійсно між сторонами у справі виникли неприязні відносини, а зазначених позивачкою дій у вказаній конфліктній ситуації та щодо неправомірного відключення води та електрики він не вчиняв.   

Суд, вислухавши пояснення сторін, покази свідків та дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачки слід задовольнити частково виходячи з наступного.   

Статтею 28 Конституції України встановлено, що кожен  має право на повагу до його гідності.   

Відповідно ст. 270 ЦК України  кожен має право на повагу його честі та гідності. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.   

Згідно ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого немайнового права від протиправних посягань з боку інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, передбачений главою 3 цього Кодексу.

Приписами ст. 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів (у тому числі немайнових прав) є  відшкодування моральної шкоди. Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що між сторонами у справі виникли особисті неприязні стосунки, що, зокрема, підтверджується постановою Судацького МВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим від 27.08.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи (арк. справи 10).

Так, 16.08.2010 року біля 21 год. 00 хв. між сторонами у справі виник конфлікт,  у зв’язку з тим, що ОСОБА_3 робив зауваження сину позивачці щодо вигулу собаки.  

В ході якого відповідач принижував ОСОБА_1, яка стала на захист свого сина, вимовляв щодо неї словесні погрози, а також здійснив дії фізичного впливу.

Також, відповідно до постанови Судацького МВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим від 27.08.2010 року з відповідачем було проведено бесіду профілактичного характеру та офіційно попереджено про недопустимість порушення громадського порядку та погрози вбивством.   

З медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 вбачається, що 17.08.2010 року та 20.08.2010 року ОСОБА_1 зверталася до лікаря зі скаргами на головний біль, пов’язаний з нанесенням одного удару кулаком та кілька ударів двохлітровою пластиковою бутилкою в лобову область голови (арк. справи 65-67).

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 під присягою підтвердили, що бачили як ОСОБА_6 здійснював замах на ОСОБА_1, проте не втрутилися з метої припинення конфліктної ситуації між вказаними особами. Свідок ОСОБА_5 також зазначила, що у вересні 2010 року звернулася до прокуратури м. Судака зі скаргою, в якій просила вжити заходи реагування, навівши обставини конфліктної ситуації, проте відповідь на неї в установленому законом порядку не отримала (арк. справи 33).

Свідок ОСОБА_7, яка є подругою відповідача, показала суду, що 16.08.2010 року біля 21 години знаходилась з ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_8 во дворі будинку АДРЕСА_1, де разом пили пиво. Син позивачки вигулював собаку біля гаражу, що належить відповідачу, на що останній зробив зауваження. Після чого між сторонами у справі виникла конфліктна ситуація, в ході якої один до одного ніяких погроз та образливих слів не промовляли, фізичного вливу також не здійснювали.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, які учасниками хору, керівником якого є позивачка, показали суду, що з початку серпня 2010 року та по теперішній час ОСОБА_1 веде себе пригніченою, постійно запізнювається, пребуває у поганому гуморі, пояснюючи це тим, що у неї з сусідом постійно виникають сварки, який порушує її нормальні умови проживання шляхом відключення води та електроенергії. З боку колективу робилися спроби підтримати позивачку та, зокрема, вийти за місцем її проживання та провести бесіду з відповідачем, проте ОСОБА_1 відмовлялася, зазначаючи, що можливо сусід сам вибачиться.

Суд, на підставі вище перелічених доказів дійшов висновку, що факт завдання фізичної шкоди позивачці ОСОБА_1 16.08.2010 року біля 21 години по вул.Алуштинській в м. Судаку дійсно мав місце  за обставин, викладених позивачкою як у своїй заяві до міліції, так і в позовній заяві та особистих поясненнях, які вона дала у суді при розгляді справи.   

Фізичний вплив відповідача ОСОБА_3 дійсно призвів до непередбачених моральних страждань позивачки - у вигляді  фізичного болю, що підтверджується медичними доументами,  хвилювань за своє здоров`я,  образи за грубе ставлення до неї, до певних обмежень у звичному способі життя – психологічний стрес, неможливість продовження активного громадського життя та нервовість.   

Суд вважає, що неправомірними діями відповідача спричинено позивачці моральну шкоду, що виразилось в приниженні її честі та гідності.  

Враховуючи роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 3 Постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких, під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, яка полягає у приниженні честі, гідності, ділової репутації, порушенні нормальних  життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми та настанні інших негативних наслідків.    

Оскільки, поведінка відповідача суперечить пристойному спілкуванню між людьми, то позивачка має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав відповідачем, яке полягає у приниженні честі та гідності, у душевних стражданнях, переживаннях, хвилюваннях.     

Крім того, ніким не заперечується та відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України судом вважається доведеним, що ОСОБА_3 здійснювалися дії по закриттю крана на стояку загальної системи холодного водопостачання, який знаходиться в підвалі житлового будинку, де проживають сторони, і таким чином позбавив мешканців квартири позивачки, яка розташована над ним постачання холодної води, а також відключав електроенергію позивачці.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка зверталася з письмовими заявами з приводу того, що ОСОБА_3 самостійно відключав холодне водопостачання та електроенергію, в результаті чого позивачка була залишена без води та електрики (арк. справи 5).

За наслідками зверенень позивачки, складені відповідні акти, в яких зафіксовані факти відключення води та електрики, та відібрані пояснення від відповідних працівників про вказані обставини (арк. справи 13,14,16,17, 41).

Заперечуючи проти вказаних обставин, ОСОБА_3 посилався на те, що відключення електрики він здійснив у зв’язку з виниклою аварійною ситуацією, а води, виходячи з того, що державним підприємством «Судак» йому надано в усній формі дозвіл на користування та присмотр за порядком у підвальному приміщенні, де розташований стояк (арк. справи 32).  

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України  від 8 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний не допускати  виконання  робіт  та інших дій,  що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України  №529 від 20.05.2009 року стояк загальної системи холодного водопостачання є внутрішньобудинковою системою холодного водопостачання, тому  знаходиться на технічному обслуговуванні у житлово-експлуатаційній організації.

З огляду на встановлені обставини та норми закону, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у судовому засіданні не знайшли підтвердження правові підстави, зазначені відповідачем, стосовно того, що він мав право відключати холодне водопостачання у зв’язку з наданим державним підприємством «Судак» дозволом та погодження вказаних дій з балансоутримувачем будинку.

Суд не знаходить підстав та переконливих доказів для встановлення неправомірності відключення відповідачем електрики, оскільки непередбачена аварійна ситуація дійсно мала місце, що підтверджується поясненнями працівників енергопостачальника (арк. справи 41).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає: 1) у  фізичному  болю  та  стражданнях,  яких  фізична  особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у  душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у  душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

В п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 4  від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача по відключенню холодного водопостачання до квартири позивачки.

Даними протиправними діями відповідача позивачці було завдано шкоду, так як був порушений  звичайний спосіб життя її сім’ї та самої позивачки. Її родина залишилась без води, що порушило санітарні норми в її квартирі та були порушенні нормальні   життєві   зв'язки   через   неможливість продовження  звичайного способу життя.

В силу ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує вимоги розумності і справедливості, тривалість протиправних дій відповідача, необхідності і забезпечення належної компенсації моральних втрат позивачці, тому розмір відшкодування моральної шкоди визначається в сумі 300 грн.     

Згідно ст. 88 ЦПК України на користь позивачки слід стягнути з відповідача судовий  збір в розмірі 51 грн. та витрати, пов’язанні зі сплатою  інформаційно-технічне забезпечення судових процесів в розмірі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 210, 212, 213, 214, 215, 218  ЦПК України, суд -   

В И Р І Ш И В :

 Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.   

          Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1 300 (триста) грн. у відшкодування моральної шкоди.

                 Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1 в рахунок понесених нею судових витрат, а саме, зі сплати судового збору у розмірі 51 грн. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів у розмірі 120 грн., а всього у сумі 171 (сто сімдесят одна) грн.

                      В задоволенні решти позовних вимог відмовити.   

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                                                                М. Сич