Справа № 22 Ц - 915 / 2007 р.      Головуючий у 1-й інстанції Лисенко В.В.

Категорія                                             Доповідач Мережко М.В.

 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2007 p. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Мережко М.В.

Суддів              - Коцюрби О.П., Голуб С.А.

При секретарі - Некорі А.О.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за

апеляційною   скаргою   ОСОБА_1                                                          на   рішення   Києво-

Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2006 р. по справі за позовом прокурора Києво-Святошинського району в інтересах недієздатної ОСОБА_2, законний представник ОСОБА_3 доОСОБА_1, 3-і особи З AT „ ПриватБанк", приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору купівлі -продажу недійсним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,

Встановила:

У вересні 2005 р. позивач громадська організація Вишнівське добровільне товариство „ Інваліди Чорнобиля" в інтересах ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24 лютого 2003 року квартири АДРЕСА_1. Договір посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_4.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що ОСОБА_2 була введена в оману відповідачем, оскільки інше помешкання він їй не придбав, а 11 червня 2004 року звернувся в суд з позовом про виселення ОСОБА_2 з квартири. Рішенням Києво-Святошинського району Київської області від 20 січня 2005 року позов ОСОБА_1 задоволений, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договору купівлі- продажу недійсним відмовлено.

Відповідно до акту судово-психіатричної експертизи від 07 вересня 2005 року ОСОБА_2 за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Таким чином договір купівлі-продажу був укладений без вільного волевиявлення ОСОБА_2, наслідків цієї угоди остання не розуміла.

Позивач просив позов задовольнити, визнати договір недійсним, крім того, вказував , що спірна квартира є єдиним жили помешканням ОСОБА_2.

У жовтні 2005 року ЗАТ „ ПриватБанк" вступив до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

У грудні 2005 року з аналогічним позовом в інтересах ОСОБА_2 звернувся прокурор Києво-Святошинського району Київської області.

Просив визнати договір купівлі- продажу квартири   на підставі ст.. 48, 55 ЦК України ( в редакції 1963 року) недійсним.

2

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня

2005 року справи об"єднані в одне провадження.

Ухвалою Києво-Святошинського району Київської області від 06 лютого 2006 року позов громадської "організації „ Інваліди Чорнобиля" за їх заявою залишений без розгляду.

В судовому засіданні прокурор доповнив позовні вимоги, просив передати спірну квартиру законному представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3

Останнім рішенням Києво-Святошинського району Київської області від 22 грудня

2006 року позов задоволений.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, та справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню  з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 24 лютого 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1. Договір посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_4.

11 червня 2004 року відповідач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про виселення ОСОБА_2 з спірної квартири. . Рішенням Києво-Святошинського району Київської області від 20 січня 2005 року позов ОСОБА_1 задоволений, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договору купівлі- продажу недійсним відмовлено.

Відповідно до акту судово-психіатричної експертизи від 07 вересня 2005 року ОСОБА_2 страждає розумовою відсталістю у формі помірно вираженої дебільності і за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 жовтня

2005  року ОСОБА_2 визнана недієздатною. ОСОБА_3 призначена опікуном над

недієздатною ОСОБА_2

Згідно довідки МСЕК № 293161 від 02 квітня 2007 року ОСОБА_2 встановлена довічно друга група інвалідності з дитинства, яка є одинокою, потребує стороннього догляду.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 є одинокою особою, іншого житла, крім спірної квартири , вона не має.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 перебувала на лікуванні в Київському обласному спеціалізованому психіатрично- наркологічному медичному об"єднанні в серпні 2006 року, перебувала на лікуванні у психіатричній лікарні у 1977 році, 1979 році, 1980 році ,що підтверджується медичною документацією.

Відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 05 січня

2006  року № 23 ОСОБА_2 страждає на розумову відсталість у формі помірно

вираженої дебільності з вираженою емоційно-вольовою нестійкістю і соціально трудовою

дезадаптацією, за своїм психічним станом ОСОБА_2 24 лютого 2003 року при

підписанні договору купівлі-продажу усвідомлювати свої дії та керувати ними не могла.

Відповідно до висновку цієї ж експертизи розумова відсталість є вродженим психічним

розладом , не підлягає лікуванню і зворотньому розвитку.

Відповідно д о ст.. 55 ЦК України ( в редакції 1963 року) угода ,укладена громадянином, хоч і дієздатним , але який в момент її укладення перебував у такому стані,

3

коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною, за позовом цього громадянина.

Якщо така угода визнана недійсною, то кожна з сторін зобов"язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі- відшкодувати його вартість.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3(з подальшими змінами ) „ Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" правила ст.. 55 ЦК України поширюються на ті випадки, коли немає законних підстав для визнання громадянина недієздатним, однак є дані про те, що в момент укладення угоди він перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.)

Для визначення наявності такого стану на момент укладення угоди суд призначає судово- психіатричну експертизу.

Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів ,що підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент її укладення він не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання угоди недійсною, суд дійшов правильного висновку, на підставі всіх зібраних доказів, що ОСОБА_2 під час укладення договору купівлі-продажу квартири перебувала у такому стані, коли не розуміла значення своїх дій , не керувала ними, і не розуміла юридичних наслідків укладення даної угоди.

За таких обставин , колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову, рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстав для скасування рішення не має.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,313- 315, 317,319 ЦПК України , колегія суддів , -

Ухвалила:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2006 р.-залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місящв до Верховного Суду України.