Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 липня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
суддів: Боймиструка С.В., Мельника Ю.М., Рожина Ю.М.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дубровицького районного суду від 15 березня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації, ВАТ „ Дубровицька ПМК-175” про визнання неправомірними дій та стягнення недоплачених коштів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,-
ВСТАНОВИЛА :
05 травня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, в якому вказував, що відповідач всупереч вимогам ст.ст. 37 та 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-12 не виплачує йому в установлених цими нормами розмірах допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства і доплату, як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення.
Просив визнати такі дії відповідача неправомірними та стягнути з нього недоплачені кошти, передбачені ст.ст. 37 та 39 вказаного Закону в сумі 61867, 80 грн. за період з 01.01.2003 року по 01.04.2009 року, а також зобов’язати відповідача проводити нарахування та виплату цих коштів з 01.04.2009 року, як потерпілому від аварії на ЧАЕС та особі, яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення.
Постановою Дубровицького районного суду від 15 березня 2010 року в задоволенні позову було відмовлено.
У поданій на постанову апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував на її незаконність через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що порушення його прав щодо недоплати коштів згідно ст.ст. 37 та 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є триваючим і початок перебігу строку звернення до суду визначити неможливо, а тому строк позовної давності в цьому випадку не застосовується.
Зазначає, що вимоги щодо стягнення недоплачених коштів судом не розглядалися взагалі.
Доводив, що відповідачі, виплачуючи йому грошову допомогу та доплату та визначаючи розмір вказаних виплат відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 26.07.1996 року № 836 „ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” діяли неправомірно, порушуючи при цьому норми Конституції та законів України.
Просив оскаржувану постанову скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.
Сторони в судове засідання не прибули хоч були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. ОСОБА_1 надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. За таких обставин, відповідно до ст.197 КАС України, колегія суддів розглядує справу в порядку письмового провадження.
За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду, на чому наполягав відповідач, і підстав для його поновлення немає.
Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду 5 травня 2009 року (а.с.2) з вимогами про стягнення виплат відповідно до ст..37,39 Закону № 796-12 за період з 01.01.2003 року по 01.04.2009 року та просив зобов’язати відповідача нараховувати ці виплати в подальшому.
____________________________________________________________________________________________
Справа №22-а-2786/11 Головуючий суддя у 1 інст.- Сидоренко З.С.
Суддя-доповідач- Боймиструк С.В.
На час розгляду справи, відповідно до ст.99 та 100 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи було встановлено річний строк, тому в задоволенні вимог позивача за період з 1 січня 2003 року по 5 травня 2008 року місцевим судом відмовлено правомірно, оскільки не знайдено підстав для поновлення строку.
Починаючи з 6 травня 2008 року по 1 квітня 2009 року позивачем строк звернення до суду пропущено не було, а тому постанову місцевого суду в цій частині слід скасувати та ухвалити нову постанову.
Позивач ОСОБА_1 є постраждалою особою 3 категорії від наслідків Чорнобильської катастрофи, проживає в с. Крупове, а працює в м. Дубровиця. Ці населені пункти віднесені згідно Переліку затвердженому постановою КМУ № 106 від 23 липня 1991 року до зони гарантованого добровільного відселення ( а.с.6-12).
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.37 Закону № 796-12 (в редакції відновленій з 22 травня 2008 року), громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;
Згідно абз.3 ч.1ст.39 цього ж Закону (в тій же редакції), громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Вказані виплати проводились позивачу в розмірах визначених постановою КМУ від 26 липня 1996 року № 836, які є значно меншими ніж зазначено в Законі.
Законом № 796-ХІІ не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати суми доплат і допомоги, встановлених цим Законом.
Частиною 1 ст. 67 зазначеного Закону передбачено, що конкретні розміри всіх виплат підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
У період, за який заявлені вимоги про стягнення доплати і допомоги, розміри допомоги і доплати були сталими, їх виплата здійснювалася на підставі Постанови № 836, водночас розміри мінімальної заробітної плати постійно змінювалися.
Незважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати, розміри допомоги і доплат, передбачених статтями 37, 39 Закону № 796-ХІІ, залишались незмінними з 1996 року, тобто не відповідали розмірам, установленим цим Законом та іншими законами України.
З 1 січня 2008 року вказані ст..ст.37 та 39 Закону № 796-12 діяли в іншій редакції .
Підпунктами 2 та 8 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до абз. 3 ч.1 ст. 37 та абз.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вказані зміни Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства і доплати до заробітної плати за роботу на території радіоактивного забруднення в зоні гарантованого добровільного відселення позивач набув саме з 22 травня 2008 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного рішення.
В частині позовних вимог з 6 по 21 травня 2008 року включно, коли були чинними зміни до ст.ст.37, 39 Закону № 796-12 відповідач діяв правомірно, тому в задоволенні цієї частини вимог слід відмовити за їх безпідставністю.
До задоволення підлягають вимоги позивача з 22 травня 2008 року до 1 квітня 2009 року відповідно до заявленого в позові.
У 2009 році дія положень статей 37 та 39 Закону № 796 не зупинялась. а тому враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору слід застосовувати положень статей 37 та 39 Закону № 796, а не підзаконних актів.
Відповідно до п.2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. N 936, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.
Згідно п. п. 2 та п. п. 5 п.4 цього Порядку, виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом ( 796-12 ), проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян, зокрема щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до частини першої статті 37 Закону і постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону ( 796-12 ), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. N 836.
Відповідно до п.5 Порядку, соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5-13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці.
Згідно п.6 цього Порядку, уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.
Отже, виходячи з наведеного, обов’язок по виплаті щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ч. 1 ст.. 37 Закону та доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до ст. 39 Закону ( 796-12 ) покладено на відповідача.
З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, а тому захист порушеного права в формі стягнення конкретних грошових сум задоволений бути не може.
Тому колегія суддів вважає, що відповідача слід зобов'язати провести нарахування та виплату належних позивачеві сум відповідно до закону за період з 22 травня 2008 року до 1 квітня 2009 року.
Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст..197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. 207, 211, 212 КАС України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Дубровицького районного суду від 15 березня 2010 року скасувати в частині відмови в задоволенні вимог за період з 6 травня 2008 року по 1 квітня 2009 року та ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації, починаючи з 22 травня 2008 року, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачені кошти щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі - 40 процентів від мінімальної заробітної плати щомісячно і доплати до заробітної плати за роботу на території радіоактивного забруднення в зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати щомісячно, передбачені ст..ст.37,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням вже виплачених сум до 1 квітня 2009 року.
В задоволенні позовних вимог за період з 6 по 21 травня 2008 року включно -відмовити за їх безпідставністю.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .
Судді: