Справа № 2-55/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

16 червня 2011 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                      Сиротенко Г.  Г

при секретарі                              Лютій  О.  В.,

за участю:

прокурора                              Скороход І.В.

представника позивача           ОСОБА_1            

представника відповідача   Яковенко Н.І.

третьої особи                        Трофіменко Ю.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривого Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління державного казначейства України в Дніпропетровської області, в інтересах якого також діє прокурор Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи ВДАІ з ОАТ та АТІ м. Кривого Рогу УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, інспектор ДПС БДПС ВДАІ м. Кривого Рогу Трофіменко Юрій Валентинович про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, -  

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_4 21.10.2010 року з позовом до Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду та просив стягнути з Державного казначейства України на користь ОСОБА_4 відшкодування судових витрат в сумі 2000 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку на користь позивача з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.    

В ході судового розгляду  справи представник позивача уточнив позов, пред’явивши його до Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області та просив суд стягнути з Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_4 відшкодування судових витрат в сумі 2000 гривень, відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 гривень за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку  з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України .

Уточнений позов, на задоволенні якого в судовому засіданні наполягав представник позивача ОСОБА_1, обґрунтований тим, що   13 серпня 2009 року діями інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Кривого Рогу старшого сержанта міліції Трофіменко Ю.В., позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови АЕ №245852 від 13.08.2009 року та накладення на останнього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

30 березня 2010 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області було винесено постанову про скасування постанови АЕ №245852 від 13.08.2009 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП відносно ОСОБА_4, а адміністративну справу закрито.  Внаслідок винесення інспектором ДПС Трофіменко Ю.В. незаконною постанови права та свободи ОСОБА_4 були суттєво порушені. Він змінив свій усталений спосіб життя, змушений був доводити власну невинуватість, шляхом звернення до суду. В ході з’ясування обставин справи по суті неодноразово змушений був з’являтися до районного відділу внутрішній справ для дачі пояснень на факт підробки талону технічного огляду, внаслідок направлення матеріалу інспектором Трофіменко Ю.В.. Для реалізації права на захист ОСОБА_4 змушений був понести непередбачені фінансові витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн, котрі підлягають відшкодуванню на підставі ст.. 90 КАС України, ст..ст. 84,88 ЦПК України. Крім того йому спричинено моральна шкода, яка виражається в тому, що внаслідок винесення інспектором ДАІ протиправного рішення  переніс емоційний стрес, який викликав сильний головний біль, загальний розлад здоров’я, що спричинило за собою фізичні і душевні страждання. Пережив і переживає до тепер інтенсивні негативні почуття: дискомфорт, безпорадність, хвилюється щодо наслідків для здоров’я. Дана ситуація  суттєво змінила нормальний, звичний для нього душевний стан, порушила адаптивне життєве функціонування, призвела до особистих змін. Для нього на даний момент   характерна знижена самооцінка, почуття власної   неповноцінності, фіксованість на суб’єктивно важливих переживаннях, адже розчарувався в правомірності рішень представників правоохоронних системи, оскільки його права так нахабно та безпринципно були порушені. При визначенні розміру відшкодування шкоди виходив з вини відповідача, обставин при яких заподіяна шкода, характер і тривалість переживань, істотності вимушених змін життєвих відносин, часу і зусиль необхідних для відновлення колишнього стану здоров’я, а також зусиль і затрат часу і засобів на рішення питання про відшкодування матеріальної шкоди в суді. Вартість моральної шкоди оцінює в 10 000 грн.  

Позивач  правом на участь в судовому засіданні не скористався, йоги інтереси в судовому засіданні відповідно до ст.. 38 ЦПК України представляв його представник за довіреністю ОСОБА_1 (а.с. 15)

Представник відповідача – Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області Яковенко Н.І. позовні вимоги не визнала, надала суду заперечення, в яких зазначила, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідати за дії чи бездіяльність ВДАІ з ОАТ м. Кривого Рогу та АТІ УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області по суті справи не входить до повноважень відповідача, оскільки вони мають статус юридичної особи, а тому згідно до п.1 ст. 96 ЦК України самостійно відповідають за своїми зобов’язаннями. Позивач не довів, що йому завдана моральна шкода діями досудового слідства і що він має право на її відшкодування  за рахунок державного бюджету.

Третя особа інспектор ДПС БДПС ВДАІ м. Кривого Рогу Трофіменко Ю.В. проти позову заперечував, зазначаючи, що при винесенні постанови відносно позивача він діяв в межах закону  та наданих йому повноважень. 13 серпня 2009  року при несенні службових обов’язків, він виявив, що позивач керував транспортним засобом, маючи при собі талон про проходження технічного огляду, жодна графа якого не була заповнена належним чином. У нього виникла підозра про підробку талона. В зв’язку з чим він, перевіривши по базі даних органів ДАІ і отримавши відомості, про те, що такий талон не видавався, обґрунтовано вилучив його у позивача та  виніс постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст.. 121 ч.1 КУпАП України. Він знав, що винесена ним постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 скасована судом. В зв’язку з постійною зайнятістю, пов’язаною з виконанням службових обов’язків, він не мав можливості її оскаржити.

Представники третьої особи Відділу ДАІ з ОАТ та АТІ м. Кривого Рогу УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області в судове засідання не з’явилися, були належним чином повідомлені про розгляд справи.  

Помічник прокурора Криворізького району Дніпропетровської області,  залученного до участі у справі  у якості представника інтересів держави на стороні відповідача – Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області з метою захисту інтересів держави,  що брала участь у справі ОСОБА_6, позовні вимоги не визнала, зауважила, що органи ДАІ при складанні протоколу про вчинення адміністративного  правопорушення та винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення  не є органом дізнання та не віднесені до інших правоохоронних і судових органів, на які поширюється дія Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої  громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».   

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи Державної автомобільної інспекції є органами державної влади і, відповідно, їх діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції та вимогам чинного законодавства України.   

Відповідно до ч.1 ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.   

Судом встановлено, що постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області  від 30 березня 2010 року по справі №2-а-104/2010 року за позовом ОСОБА_4 до інспектора ДПС ВДАІ по обслуговуванню адміністративної території м. Кривого Рогу та автомобільно-технічної інспекції УМВС України в Дніпропетровській області старшого сержанта Трофіменко Ю.В, тертя особа начальник ВДАІ по обслуговуванню адміністративної території м. Кривого Рогу та автомобільно-технічної інспекції УМВС України в Дніпропетровській області про оскарження постанови,  дії інспектора ДПС Трофіменко Ю.В, щодо  складання постанови АЕ №245852 від 13.08.2009 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП відносно ОСОБА_4  визнані протиправними, зазначена постанова скасована, а справа провадженням закрита. ( а.с.7-9).

У позивача працівниками ДАІ був вилучений талон техогляду та переданий до Центрально-Міського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області для перевірки на підробку, постановою о/у ОУР Центрально-Міського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 19.08.2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом виявлення талону проходження тех.. огляду з ознаками підробки у гр-на ОСОБА_4 (а.с.14, 22)

Ст.55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.   

Статтею 56 Конституції встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.  

За змістом ст. ст.15,16 ч.2 п.9, 23, 1167, 1176  ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, в тому числі, шляхом відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 1167 ч.2 п.3, 1176 ч.7 ЦК України передбачено, що матеріальна і моральна шкода, завдана фізичній особі внаслідок незаконного накладення адміністративного штрафу, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Право на відшкодування такої шкоди виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень ст.ст.1, 2, 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» №266/94-ВР від 01.12.1994 року (надалі Закон №266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного накладення штрафу у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає за умови, що така шкода була завдана незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Відповідно до ст.101 п.1, ст.103 КПК України органами дізнання є міліція, на яку покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає такої процесуальної стадії як дізнання. Органи, уповноваженні на складання протоколів про адміністративне правопорушення і прийняття рішення за результатами їх розгляду, не являються органами дізнання. А тому у випадку завдання матеріальної і моральної шкоди незаконними діями працівників міліції при складанні протоколів, розгляді  справ про адміністративні правопорушення, положення ст.1176 ЦК України і ст.ст.1, 2, 3 Закону №266/94 від 01.12.1994 р. не застосовуються.   

Дослідивши надані докази  суд прийшов до переконання, що спірні правовідносини не регулюються Законом №266/94-ВР. Посадові особи ДАІ, які складали адміністративний протокол, приймали рішення про притягнення ОСОБА_4  до адміністративної відповідальності, діяли не як органи дізнання, а як посадові особи органу державної влади, уповноважені для розгляду  справ про адміністративні правопорушення.

Обґрунтовуючи наявність моральної шкоди, позивач посилався на те, що внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності він переніс емоційний стрес, який викликав сильний головний біль, загальний розлад здоров’я, що спричинило за собою фізичні і душевні страждання, він  переживає до тепер інтенсивні негативні почуття: дискомфорт, безпорадність, хвилюється щодо наслідків для здоров’я,  дана ситуація  суттєво змінила нормальний, звичний для нього душевний стан, порушила адаптивне життєве функціонування, призвела до особистих змін.

Однак в порушення ст.ст.10,11, 60 ЦПК України позивачем не надано допустимих доказів в обґрунтування розміру моральної шкоди і на підтвердження його доводів про те, що внаслідок неправомірних дій працівників міліції погіршився стан його здоров’я, порушились нормальні життєві зв’язки, він зазнав тяжких вимушених змін у життєвих стосунках, які потребують значного часу і зусилля для відновлення попереднього стану.

П.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.   

Зважаючи на те, що ч.3 ст.23 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди не тільки грішми, а й в інший спосіб, суд з урахуванням вимог розумності і справедливості, характеру правопорушення, інших обставин, які мають істотне значення, вважає, що скасування судом за результатами розгляду адміністративної справи   незаконної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності  являється достатньою компенсацією завданої моральної шкоди.   

Скасувавши оскаржувану постанову  про притягнення особи до адміністративної відповідальності , суд, в рамках закону, захистив  права позивача.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства України,а тому не підлягають задоволенню.   

Керуючись  Законом України від 01.12.1994 р. «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. 1176 ЦК України, ст.ст.  10, 57-60, 88, 209, 212- 215  ЦПК України, суд  -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Головного управління державного казначейства України в Дніпропетровської області, в інтересах якого також діє прокурор Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи ВДАІ з ОАТ та АТІ м. Кривого Рогу УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, інспектор ДПС БДПС ВДАІ м. Кривого Рогу Трофіменко Юрій Валентинович про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду - відмовити.

                    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами які брали участь у справі, однак не були присутні при оголошенні рішення протягом 10 днів з дня отримання його копії

                    Повний текст рішення виготовлений 21.06.2011 року

Суддя:Г. Г. Сиротенко