Справа № 2-4447/11                                                                  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

10 березня 2011 року                                                                     Жовтневий районний суд

                                                                                                      м. Дніпропетровська

У складі:          

Головуючого                     –судді Мазниці А.А.

          При секретарі           –Ковальській Т.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі»про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

          У грудні 2009 року позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог зазначили, що за договором купівлі-продажу від 04.11.2009 р. вони набули у спільну власність у рівних частках квартиру АДРЕСА_1. У подальшому було з’ясовано, що станом на 04.11.2009 р. існувала заборгованість попереднього власника даної квартири ОСОБА_3 перед відповідачем за надані ним послуги,  сплати якої останній неправомірно вимагає від позивачів. Крім того, у наступний період позивачі у зазначеній квартирі не проживали, що згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»дає їм право не оплачувати послуги відповідача за цей час. Також зазначили, що відповідач безпідставно відмовляє їм у видачі технічних умов на відключення придбаної ними квартири від централізованого водопостачання.

          На підставі викладеного, з урахування уточнення заявлених вимог (а.с. 44), просили суд: визнати неправомірними дії відповідача щодо спонукання їх оплатити заборгованість у розмірі 4.253, 09 грн., що існувала станом на 01.11.2009 р.; зобов’язати відповідача скасувати заборгованість по особовому рахунку квартири АДРЕСА_1 у розмірі 551, 20 грн., що виникла за період з 13.11.2009 р. до 12.01.2010 р.; зобов’язати відповідача здійснювати облік розрахунків по зазначеній квартирі за новим особовим рахунком, відкритим на ім’я ОСОБА_1, та утриматися від надсилання квитанцій з заборгованістю у розмірі 4.253, 09 грн.; зобов’язати відповідача видати позивачеві ОСОБА_1 технічні умови на відключення згаданої квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.

          Позивачами була надана заява про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 60).

          Відповідач явку свого представника до суду не забезпечив, про день та час розгляду справи повідомлявся (а.с. 62).

          Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

          Судом встановлено, що 04.11.2009 р. між продавцем ОСОБА_3 та покупцями ОСОБА_2, ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, за яким квартира АДРЕСА_1 перейшла у спільну власність останніх у рівних частках (а.с. 15-17).

          Також з матеріалів справи вбачається, що станом на 01.10.2009 р. існувала заборгованість попереднього власника даної квартири ОСОБА_3 перед відповідачем за надані ним послуги у розмірі 4.253, 09 грн. (а.с. 19), яку відповідач продовжував включати до рахунків, що виставлялися позивачам після придбання даної квартири (а.с. 32, 33).

          Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до наступного.

          Так, відповідно  до  ст. 4 ЦПК України суд захищає права та інтереси у спосіб, визначений законами України, зокрема ст. 16 ЦК України,  а отже спосіб захисту, обраний позивачем, має бути передбачений законом. Разом з тим визнання неправомірними дій суб’єкта цивільних правовідносин, що не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування або їх посадовою особою, не є визначеною законом формою захисту цивільного права, а отже позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

          Вирішуючи позовні вимоги в частині спонукання позивача скасувати заборгованість по особовому рахунку придбаної позивачами квартири, здійснювати облік розрахунків за останньою за новим особовим рахунком, відкритим на ім’я ОСОБА_1, та утриматися від надсилання квитанцій з заборгованістю у розмірі 4.253, 09 грн., суд приходить до наступного. Так, нарахування такої заборгованості не є юридично значущою дією, оскільки за своєю правовою природою є не більше, ніж особистою думкою суб’єкту цивільних правовідносин щодо наявності та розміру заборгованості контрагента перед ним. Відповідач не позбавлений можливості інформувати про цю особисту думку позивачів, втім як така вона не тягне юридичних наслідків, не створює прав та обов’язків, а отже заявлені щодо неї вимоги задоволенню не підлягають.

          Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача видати позивачеві ОСОБА_1 технічні умови на відключення згаданої квартири від мереж централізованого опалення задоволенню не підлягають, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що позивачами були надані необхідні для цього документи, обумовлені у листі від 12.07.2010 р. № 1490 (а.с. 47), за виключенням довідки про відсутність заборгованості.

          Судові витрати у справі згідно ст. 88 ЦПК України покладаються на сторону, проти якої ухвалене рішення, а саме не відшкодовуються позивачам.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 60, 88, 146, 169, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову –відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, що брали участь у справі, втім не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                          А.А. Мазниця