Справа № 2-4914/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2011 р.                                                               Жовтневий районний суд

                                                                                       м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючого                               –судді Мазниці А.А.

Секретаря                               –Ткаченко В.І.

За участю:

Представника позивача           –ОСОБА_1

Представника відповідача           –Познякової С.Е.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК»про захист прав споживача, -

В С Т А Н О В И В:

          У травні 2010 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що 28.01.2008 р. між ним та відповідачем був укладений кредитно-заставний  договір № К4НОАК00050103, відповідно до якого йому був наданий кредит у розмірі 131.406, 19 грн. на строк до 27.01.2015 р. з нарахуванням процентів за користування ним у розмірі 14% річних на залишок заборгованості. У подальшому позивачеві стало відомо, що незважаючи на належне виконання ним умов договору відповідач в односторонньому порядку здійснив збільшення процентної ставки, у зв’язку з чим зріс розмір щомісячного платежу, що потягло виникнення заборгованості та нарахування пені.

Вважаючи це неправомірним, позивач просив суд на підставі чч. 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України в редакції Закону від 12.12.2008 р. визнати нікчемними положення п. 6.3.1. укладеного між сторонами кредитно-заставного договору від 28.01.2008 р. № К4НОАК00050103, що дозволяє банку збільшувати розмір процентної ставки за кредитом в односторонньому порядку, а також визнати вимоги відповідача щодо сплати процентів за підвищеною ставкою неправомірними, зобов’язати відповідача припинити такі вимоги, відновити умови договору, що діяли до підвищення процентної ставки.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, на їх задоволенні наполягала з викладених у позові підстав.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість.

          Заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.01.2008 р. між відповідачем та позивачкою був укладений кредитно-заставний  договір № К4НОАК00050103, відповідно до якого йому був наданий кредит у розмірі 131.406, 19 грн. на строк до 27.01.2015 р. з нарахуванням процентів за користування ним у розмірі 14% річних на залишок заборгованості (а.с. 6-19).

У подальшому на звернення позивача щодо збільшення відповідачем в односторонньому порядку розміру платежів за згаданим договором останнім були надані відповіді, якими повідомлено, що таке збільшення дійсно відбулося (а.с. 21, 23).

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Так, обґрунтовуючи свої вимоги в частині визнання недійсним визначеного положення кредитно-заставного договору, позивач послався на ст. 1056-1 ЦК України, за якою банк позбавлений права змінювати процентну ставку за кредитним договором в односторонньому порядку, а умова договору щодо надання такого права є нікчемною. З такими доводами не можна погодитися, оскільки згідно ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, що виникли з дня набрання ними чинності. Враховуючи, що оспорюваний договір був укладений, а кредитні відносини між сторонами виникли до набрання чинності Законом України від 12.12.2008 р. № 661-IV, якою до ЦК України включена ст. 1056-1, чинність даної норми на них не поширюється, а отже позовні вимоги в частині визнання положень кредитного договору нікчемними є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Кредит, наданий позивачеві, за своєю правовою природою є споживчим. Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів” у договорі про надання такого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Обґрунтовуючи свої заперечення, представник відповідача зазначив, що таке повідомлення відбулося шляхом надіслання позивачеві відповідного листа та надав його копію (а.с. 59-61), втім ці доводи не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно даним позивача, що зазначені у кредитно-заставному договорі від 28.01.2008 р. № К4НОАК00050103 (а.с. 53, 54), він зареєстрований по АДРЕСА_2, фактично проживає у АДРЕСА_3, втім зазначений лист був надісланий на адресу АДРЕСА_1, при цьому на будь-які підстави вважати, що позивач міг отримати це повідомлення за згаданою адресою, представник відповідача не послався, представник позивача отримання такого повідомлення заперечувала.

Виходячи з наведеного повідомлення позивача про збільшення процентної ставки не може вважатися таким, що відбулося належним чином. За таких обставин з урахуванням змісту ч. 4 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів” позовні вимоги в частині визнання неправомірним підвищення процентної ставки та зобов’язання відповідача утриматися від такої вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Вимоги щодо поновлення попередніх умов кредитного договору задоволенню не підлягають, оскільки з фактичних обставин справи не вбачається, що у встановленому законом порядку відбулася їх зміна.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої постановлене рішення, пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5 ЦК України, ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212–215 ЦПК України, —

В И Р І Ш И В :

Позов –задовольнити частково.

Стягнути з  Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК»на користь ОСОБА_3 3.461, 00 грн. (три тисячі чотириста шістдесят одну гривню 00 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК»на користь ОСОБА_3 30, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в доход держави 51, 00 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, що брали участь у справі, втім не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                          А.А. Мазниця