Справа  № 2-7542/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

13 липня 2011 року                                                      Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

У складі:    головуючого –судді Башмакова Є.А.,

                                  при секретарі –Куляба Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми «Домобуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми «Домобуд»про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що з відповідачем знаходився у трудових відносинах з 01.11.2007 року, коли згідно наказу № 1/11-В від 01.11.2007 року був прийнятий на посаду начальника юридичного відділу вищезазначеного товариства з встановленим рівнем заробітної плати 41 000, 00 грн. на місяць. У червні 2009 року позивач був звільнений з товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми «Домобуд»за власним бажанням. Однак, при звільненні розрахунок з позивачем проведений не був, відповідач не виплачував йому заробітну плату на протязі 37 місяців, в результаті чого заборгованість відповідача складає 1 517 000, 00 грн. Зважаючи на сумлінне виконання своїх трудових обов’язків, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості  по заробітній платі в розмірі 1 517 000, 00 грн.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав, проти їх задоволення не заперечував.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем з 01 листопада 2007 року, згідно наказу №1/11-В від 01.11.2007 року був прийнятий на роботу до відповідача на посаду начальника юридичного відділу, що підтверджується записом у наявній в матеріалах справи копії трудової книжки.

У судовому засіданні з’ясовано, що у червні 2009 року позивач був звільнений з товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми «Домобуд»за власним бажанням.

У судовому засіданні також з’ясовано, що відповідач, незважаючи на вимоги ст.ст. 47, 116 Кодексу законів про працю України (КЗпПУ), які зобов'язують його у разі звільнення працівника провести з ним розрахунок в день звільнення, не провів розрахунок з ОСОБА_1, представник позивача визнав цей факт в судовому засіданні.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 47 КЗпПУ власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Під час розгляду справи суд неоднаразово зобов’язував відповідача надати довідку, яка б свідчила про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, але позивач відповідну довідку суду так і не надав.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, виходячи з відсутності належних доказів.

У відповідності до п. 2 ч.3 ст. 81, ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з позивача на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 47, 166 КЗпПУ, ст.ст.10,58, 60, 81, 88, 158, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми «Домобуд»про стягнення заборгованості по заробітній платі  - відмовити.

Стягути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

        Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

        Апеляційна скарга, подана після закінчення вищевказаних строків, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

        Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя:                                      Є.А.Башмаков