Справа № 22-ц-194 2008 р. Головуючий у 1-й інстанції - Шунько Г.О.
Категорія - 19 Суддя-доповідач - Хвостик С.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
5 лютого 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Рибалки В.Г.
суддів - Хвостика С.Г., Семеній Л.І.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
та осіб, які беруть участь у справі - ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_3
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернулась з позовом у липні 2006 року. Свої вимоги мотивувала тим, що 21 травня 2006 року о 15 год. 40 хв. з вини водія ОСОБА_3, який керував належним йому автомобілем ВАЗ-2101, на вул.Маяковського в м.Ромнах сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль ДЕУ-Ланос, що перебуває в її володінні і яким вона в той день керувала. Збитки, завдані пошкодженням автомобіля, становлять 3969 грн. 31 коп. З урахуванням наведеного просила стягнути з відповідача на її користь 3969 грн. 31 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 2000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на її користь 2778 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 43 грн. 10 коп. повернення сплаченого судового збору, 350 грн. відшкодування витрат на правову допомогу. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду змінити, задовольнивши її позовні вимоги в повному обсязі. При цьому зазначає, що суд дійшов неправильного висновку про наявність в її діях порушень п.10.2 Правил дорожнього руху, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, який на відстані 23,4 м виявив перешкоду руху, тобто її автомобіль, однак не вжив заходів, передбачених п.12.3 Правил дорожнього руху, для уникнення зіткнення. Крім того, вона посилається на безпідставність неврахування судом факту заподіяння їй моральної шкоди протиправними діями відповідача.
ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому зазначає, що суд дійшов невірного висновку про наявність прямого причинного зв'язку перебування його у стані алкогольного сп'яніння та дорожньо-транспортною пригодою і, взагалі, про наявність його вини у цій пригоді. Крім того, вказує, що дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок того, що позивачка, виїжджаючи на головну дорогу, не надала йому переваги в русі, а також, що позивачка не є власницею автомобіля ДЕУ-Ланос, а тому не має права на відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням цього автомобіля.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтів, представників сторін про задоволення апеляційних скарг, перевіривши рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 21 травня 2006 року о 15 год. 40 хв. на вул.Маяковського в м.Ромнах сталась дорожньо-транспортна пригода при слідуючих обставинах.
ОСОБА_1, керуючи за дорученням від ОСОБА_5 (а.с.13) автомобілем ДЕУ-Ланос, державний номер НОМЕР_1, виїжджала з житлової зони - подвір'я будинку АДРЕСА_1. В цей час в тому ж напрямку рухався по вул.Маяковського автомобіль ВАЗ-2101, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3
Внаслідок того, що ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, побачивши завчасно, на відстані 23,4 м автомобіль позивачки, але не вжив необхідних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, а ОСОБА_1, в свою чергу, не надала йому переваги у русі при виїзді на головну дорогу, так як намагалась виконати маневр вліво попереду руху транспорту відповідача, сталося зіткнення зазначених транспортних засобів передньою лівою частиною автомобіля відповідача з правим заднім крилом автомобіля позивачки.
В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пошкодженням автомобіля позивачці, яка ним правомірно володіла, завдано матеріальну шкоду на суму 3923 грн. 07 коп., розрахунок якої наведено у акті авто-товарознавчого дослідження (а.с.15-16, 17, 18).
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність вини обох водіїв у дорожньо-транспортній пригоді і, враховуючи ступінь вини кожного з них, вірно визначив її процентне співвідношення: ОСОБА_1 - 30%, ОСОБА_3 - 70%.
Доводи апелянтів про протилежне, є безпідставними, вони були предметом судового розгляду і не взяті до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушенням ОСОБА_1 п.10.2 Правил дорожнього руху, ОСОБА_3 - п.п.2.9, 12.3 Правил дорожнього руху.
Стягуючи з відповідача матеріальну шкоду, суд вірно врахував і відсоток вини самої позивачки в дорожньо-транспортній пригоді.
Посилання ОСОБА_3 на те, що позивачка не є власницею автомобіля ДЕУ-Ланос, а тому не має права на відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням цього автомобіля, не ґрунтуються на вимогах закону.
Згідно зі ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, в тому числі - і право володіння, має право на захист цього права, відповідно до положень глави 29 ЦК України.
Рішення суду в цій частині відповідає вимогам ст. 1187 ЦК України і є обґрунтованим, тобто ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Що стосується висновку суду про відсутність підстав для відшкодування позивачці моральної шкоди, то на думку колегії суду, такий висновок не відповідає обставинам справи, так як винними, протиправними діями відповідача ОСОБА_1 завдано також і моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях внаслідок пошкодження її автомобіля, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Зважаючи на наявність порушень Правил дорожнього руху з боку самої позивачки також, необхідно стягнути на відшкодування моральної шкоди 200 грн. Виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, колегія суддів вважає такий розмір відшкодування належним і достатнім.
З урахуванням наведеного, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно скасувати, частково задовольнивши апеляційну скаргу ОСОБА_1, і ухвалити в цій частині нове рішення.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3, 4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, ст.ст.23, 1167 ЦК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2007 року по даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасувати.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 200 (двісті) грн. на відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2007 року залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення .
Головуючий :
Судді: