Справа № 22-ц-12 2008 р. Головуючий у 1-й інстанції - Васянович В.М.
Категорія - 18 Суддя-доповідач - Хвостик С.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
29 січня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Рибалки В.Г.
суддів - Хвостика С.Г., Криворотенка В.І.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
та осіб, які беруть участь у справі - представників Сумського обласного комунального підприємства «Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості» Морзова О.П. та Паранук І.В., ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами Сумського обласного комунального підприємства «Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості», ОСОБА_1
на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 жовтня 2007 року
у справі за позовом Сумського обласного комунального підприємства «Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики, відсотків за користування позикою та штрафних санкцій;
в с т а н о в и л а :
Сумське обласне комунальне підприємство «Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості» звернулось з зазначеним позовом у серпні 2007 року. Свої вимоги мотивувало тим, що 2 жовтня 1997 року між Державним підприємством «Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості», правонаступником якого вони є, та ОСОБА_1 було укладено договір про надання позики на будівництво житла, а фактично був укладений договір про надання кредиту, згідно з яким останній мав отримати кредит в сумі 10000 грн., що дорівнює 6993 кг живої ваги молодняка великої рогатої худоби вагою понад 400 кг, строком на 4 роки зі сплатою 2% річних у валюті України за курсом долара США на день сплати відсотків. Позичальник зобов'язувався погасити кредит в повному обсязі та відсотки за користування нею до 2 жовтня 2002 року в натуральному вигляді, а за згодою позивача - іншими видами сільгосппродукції.
На виконання цього договору ОСОБА_1 було передано грошові кошти в сумі 4500 грн. та будівельні матеріали на суму 726 грн., за що повинен був здати 3166 кг живої ваги молодняка великої рогатої худоби, а також сплатити відсотки.
ОСОБА_1 погасив борг по отриманому кредиту частково в сумі 1210 грн., при цьому останнє погашення здійснено 8 січня 2004 року грошима в сумі 62 грн. 48 коп.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 умов договору не виконав, позивач просив стягнути з нього 44246 грн. 03 коп. заборгованості за договором кредиту, в тому числі 13220 грн. 68 коп. - кредит, 2675 грн. 24 коп. - відсотки за користування кредитом, 28350 грн. 11 коп. - штрафні санкції за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків за користування ним.
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 жовтня 2007 року позов Сумського обласного комунального підприємства «Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості» задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_1 на користь позивача 15895 грн. 92 коп., з яких 13220 грн. 68 коп. - сума основного боргу, 2675 грн. 24 коп. - відсотки за користування позикою. В задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 штрафних санкцій відмовлено у зв'язку з закінченням строку позовної давності. Стягнуто ОСОБА_1 на користь позивача 159 грн. 36 коп. повернення сплаченого судового збору та 10 грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі Сумське обласне комунальне підприємство «Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить дане рішення скасувати в частині відмови у стягненні штрафних санкцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 28350 грн. 11 коп. та стягнути понесені судові витрати. При цьому зазначає, що судом безпідставно застосовано позовну давність та проігноровано той факт, що штрафні санкції нараховано за період з 1 серпня 2006 року по 1 серпня 2007 року, тобто за останній рік.
ОСОБА_1 також, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, в своїй апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказує, що позивачем до 21 серпня 2007 року не вживались заходи по примусовому погашенню заборгованості за договором позики ні з нього, ні з його поручителя - ЗАТ ім.Мічуріна, правонаступником якого стало КСП ім.Мічуріна, яке в свою чергу ліквідовано і виключено з Єдиного державного реєстру, тому він вважає, що строк позовної давності по вказаному договору вже закінчився.
Перевіривши рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача та його представника про задоволення їх апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Сумського обласного комунального підприємства «Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості» та апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Державне підприємство «Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості» було створено на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1997 року №376 «Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та Указу Президента України від 27 березня 1998 року №222/98 «Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі».
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1998 року №1597 «Про затвердження Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі» передбачено, що умови і порядок надання Фондами довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі на виконання регіональних програм «Власний дім» визначаються відповідно до Указу Президента України від 27 березня 1998 року №222/98 і є основою для розроблення відповідних регіональних правил з урахуванням місцевих умов.
Отже, умови, визначені у договорі позики, не повинні ставити позичальника в гірші умови порівняно з Правилами надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі.
Як встановлено судом першої інстанції, 2 жовтня 1997 року між Державним підприємством «Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості», правонаступником якого є Сумське обласне комунальне підприємство «Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості», та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики строком на 4 роки у загальній сумі 10000 грн. зі сплатою 2% річних у валюті України за курсом долара США на день сплати відсотків, для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.11-14).
Нарахування та сплата відсотків за користування позикою мали здійснюватись щорічно до 30 листопада, починаючи з 1999 року. Сума позики дорівнювала 6993 кг в живій вазі молодняка великої рогатої худоби вагою понад 400 кг і мала бути сплачена в натуральному вигляді, а за згодою позивача - іншими видами сільськогосподарської продукції. Останній платіж мав бути здійснений до 1 червня 2002 року. Пунктом 4.2 договору за порушення строків погашення позики передбачено штрафні санкції в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день затримки платежу, але не більше ніж за календарний рік.
Виконання договору позики 3 жовтня 1997 року забезпечено порукою Закритого акціонерного товариства ім.Мічуріна, яке зобов'язувались на вимогу позивача сплачувати платежі з позики та нараховані проценти в термін і в розмірах, встановлених зобов'язанням ОСОБА_1 (а.с.28-29).
Колективне сільськогосподарське підприємство пайовиків ім.Мічуріна, як правонаступник поручителя, вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і його державна реєстрація припинена 10 січня 2005 року (а.с.49).
На виконання договору позики ОСОБА_1 отримав від позивача грошові кошти в сумі 4500 грн.(а.с.38, 39), будівельні матеріали на суму 561 грн.(а.с.41) та газову плиту вартістю 165 грн. (а.с.40), що відповідно до умов договору, з урахуванням вартості молодняка великої рогатої худоби вагою понад 400 кг на момент надання позики, відповідало 3166 кг живої ваги худоби, що підлягало поверненню.
Ним же здійснено погашення договірних зобов'язань на загальну суму 1210 грн.(а.с.42-45), що згідно з розрахунком позивача відповідає сплаті 18,22 кг живої ваги молодняка великої рогатої худоби вагою понад 400 кг і такий розрахунок відповідач не оспорив.
Таким чином, станом на 1 серпня 2007 року на момент подачі позову залишилось не сплаченим у натуральному вигляді 3147,78 кг в живій вазі молодняка великої рогатої худоби.
Початок погашення позики по ініціативі Фонду було перенесено з 1999 року на 2000 рік, але сама позика відповідно до п.3.3 умов договору мала повертатись щорічно рівними частками до 30 листопада кожного року і останній платіж мав здійснитись до 2 довтня 2002 року.
Отже, з урахуванням часткового виконання умов договору щодо повернення позики в натуральному вигляді, терміни повернення позики виглядають таким чином:
- до 30 листопада 2000 року - 1501,78 кг молодняка великої рогатої худоби;
- до 30 листопада 2001 року - 823 кг молодняка великої рогатої худоби;
- до 2 жовтня 2002 року - 823 кг молодняка великої рогатої худоби.
Всього залишок неповернутої позики в натуральному вигляді становить 3147,78 кг молодняка великої рогатої худоби, що в грошовому виразі по періодах повернення позики, з урахуванням закупівельної ціни на молодняк великої рогатої худоби вагою понад 400 кг та поправочних коефіцієнтів на рівень інфляції на той період складає:
- 1501,78 кг МВРХ х 3,17 грн. за 1 кг МВРХ х 0,8 поправочного коефіцієнта = 3808,51 грн.;
- 823 кг МВРХ х 3,68 грн. за 1 кг МВРХ х 0,74 поправочного коефіцієнта = 2241,19 грн.;
- 823 кг МВРХ х 3,0 грн. за 1 кг МВРХ х 0,88 поправочного коефіцієнта = 2172,72 грн.
Всього до повернення підлягає така сума позики в грошовому виразі: 3808,51 грн. + 2241,19 грн. + 2172,72 грн. = 8222 грн. 42 коп.
Що стосується відсотків за користування позикою, то на момент укладення договору норми цивільного законодавства, а саме - ст.170 ЦК України (в редакції 1963 року), передбачали нарахування процентів по грошових та інших зобов'язаннях тільки по операціях кредитних установ, зобов'язаннях по зовнішній торгівлі та в інших випадках, зазначених у законі. Згідно зі статутом, що діяв на момент укладення угоди, позивач не був кредитною установою, індивідуальним забудовникам мав право надавати тільки позички (а.с.91-93) і на законодавчому рівні не було врегульовано питання про те, що позивач являвся кредитною установою і що за користування позичкою передбачена сплата відсотків.
Сплату процентів за користування чужими коштами було передбачено ст.536 ЦК України (в редакції 2003 року), що набрав законної сили з 1 січня 2004 року.
Отже, відповідно до п.п.1.1, 3.4 укладеного договору відповідач має сплатити позивачу проценти за користування чужими коштами за період з 1 січня 2004 року по 1 серпня 2007 року, тобто на момент звернення до суду, еквівалентні 280,2 доларам США, що вбачається з розрахунку, наданого позивачем, який відповідач не оспорив.
Сплата відсотків за користування позикою має здійснюватись у грошовій одиниці України за курсом долара США, тобто курс гривні до долара США становить 5,05 грн., з таким курсом погодились сторони в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Таким чином, розмір сплати відсотків становить:280,2 долара США х 5,05 грн. = 1415 грн. 01 коп.
З урахуванням вищезазначеного, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 13220 грн. 689 коп. основного боргу за договором позики та - 2675 грн. 24 коп. відсотків за користування позикою, оскільки суд невірно визначив ціну одного кілограма живої ваги молодняка великої рогатої худоби, яка б мала враховуватись на день сплати позики відповідно до періоду, визначеного у договорі.
Також суд помилково нарахував відсотки за весь період несплати позики, не звернувши увагу на той момент, що відсотки за користування чужими коштами, а саме: за договором позики, виходячи з матеріалів справи, мають нараховуватись з 1 січня 2004 року, так як відповідач на той період їх не сплатив.
У зв'язку з порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, рішення місцевого суду щодо стягнення суми позики та відсотків за користування нею необхідно скасувати, з ухваленням нового, яким з відповідача на користь позивача стягнути 8222 грн. 42 коп. основного боргу за договором позики та - 1415 грн. 01 коп. відсотків за користування позикою, тим самим, частково задовольнивши апеляційну скаргу ОСОБА_1
Що стосується стягнення штрафу за порушення строків повернення позики та відсотків за користування нею, то також не є правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні цієї вимоги в зв'язку із закінченням строку позовної давності.
Зокрема, відповідно до п.4.2 договору позики від 2 жовтня 1997 року передбачалося за порушення строків повернення позики та відсотків за користування нею позичальник зобов'язаний був сплачувати Фонду штраф у розмірі 0,5% від несплаченої в строк суми за кожний день затримки платежу.
В той же час, відповідно до п.23 Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1998 року №1597, в редакції, яка діяла на 28 грудня 2005 року, у разі порушення умов кредитних угод, в тому числі у разі використання кредиту не за призначенням, фонди мали право вимагати дострокового погашення кредиту та дострокового внесення позичальником інших платежів, передбачених цими угодами.
Постановою Уряду від 15 грудня 2005 року №1196, яка набрала чинності з 28 грудня 2005 року, названий пункт Правил був доповнений вказівкою про те, що за прострочення платежу нараховується пеня із розрахунку подвійної річної ставки Національного Банку України, що діє на день виникнення боргу.
Таким чином, зміни, внесені в грудні 2005 року до п.23 Правил, свідчать про те, що до 28 грудня 2005 року законодавство, а саме: ЦК України та Правила надання довгострокових кредитів, які визначали умови і порядок надання фондами довгострокових кредитів, не передбачали можливості стягнення будь-яких штрафних санкцій за порушення строків повернення позики та відсотків за користування нею.
В той же час, приймаючи до уваги, що і на день подачі позову відповідач не виконав умов договору стосовно строків та сум повернення позики, а також відсотків за користування нею, тобто порушив зобов'язання, тому на підставі п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, з урахуванням вимог п.1 ч.2 ст.258 ЦК України про спеціальну позовну давність щодо стягнення штрафу в один рік, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача штраф.
З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції в цій частині також необхідно скасувати з постановленням нового про задоволення цієї вимоги, в зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, але частковому, так як не можна погодитись із запропонованим позивачем розміром штрафу 28350 грн. 11 коп., який значно перевищує розмір позики, що підлягає сплаті, та розмір відсотків за користування нею разом взятих, а також без урахування інших обставин, які мають істотне значення.
Зокрема, відповідач ОСОБА_1 є безробітним (а.с.26, 27), тому стягнення з нього вказаної суми штрафу може поставити його в скрутне матеріальне становище.
З урахуванням вимог ч.3 ст.551 ЦК України колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір штрафу до 2000 грн.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивач пропустив строк позовної давності, не заслуговують на увагу, оскільки умовами договору (п.5.1) передбачено, що він діє до повного повернення позики, сплати відсотків за користування нею та виконання сторонами зобов'язань, передбачених договором, чого не було виконано з боку відповідача, як вбачається з матеріалів справи.
На підставі ст.88 ЦПК України, з урахуванням сплачених позивачем судових витрат в судах першої та апеляційної інстанцій (442 грн. 67 коп. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.1, 2), 141 грн. 76 коп. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.77, 78) відповідно) та часткового задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: судовий збір 116 грн. 37 коп. + 9 грн. 10 коп. = 125 грн. 47 коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 7 грн. 90 коп. + 2 грн. 12 коп. = 10 грн. 02 коп., а всього судових витрат на суму 135 грн. 49 коп.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3, 4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, ст.170 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст.258 ч.2 п.1, 536, 611 ч.1 п.3, 551 ч.3 ЦК України 2003 року, Постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1997 року №376 «Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», Указу Президента України від 27 березня 1998 року №222/98 «Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», п.п.1, 23 Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1998 року №1597 з послідуючими змінами, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги Сумського обласного комунального підприємства «Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості» і ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 жовтня 2007 року в даній справі скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сумського обласного комунального підприємства «Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості» 11637 (одинадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн.. 43 коп. боргу за договором позики, з яких: 8222 грн. 42 коп. сума основного боргу по позиці, 1415 грн. 01 коп. відсотки за користування позикою та 2000 грн. штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сумського обласного комунального підприємства «Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості» понесені судові витрати в сумі 135 грн. 49 коп., з яких 125 грн. 47 коп. витрат по оплаті судового збору та 10 грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи
Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення .
Головуючий :
Судді: