Справа № 2-203/11 Головуючий у 1 інстанції:Грушицький А.І.

Провадження № 22-ц/0390/567/11

Категорія:19      Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15 червня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Данилюк В А

суддів -  Завидовської-Марчук О.Г., Овсієнка А.А.,     

при секретарі   Дуткіній Ж.П.,

          з участю:

представника позивача Гея В.Г.

представника відповідача ОСОБА_2 –ОСОБА_3               

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_5 –ОСОБА_6, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 лютого 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 лютого 2011 року позов задоволено.

Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 2001253 гривень 79 копійок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11117575000 від 13 лютого 2007 року та за договором про надання споживчого кредиту № 11189477000 від 26 липня 2007 року.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судові витрати.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, представник відповідача ОСОБА_6. просив вказане рішення скасувати.

          Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає обставинам справи, що 13 лютого 2007 року та 26 липня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (на даний час – публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», далі – Банк) та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договора про надання споживчого кредиту № 11117575000 та № 11189477000, згідно з умовами яких Банк надав ОСОБА_4 кредити в іноземній валюті в розмірі 232000 доларів США зі сплатою 12,3 % річних строком до 13 лютого 2018 року (а.с. 10-16) та 40000 доларів США зі сплатою 13,0 % річних строком до 13 лютого 2018 року (а.с. 16-20). Додатковими угодами від 30 січня 2009 року до вказаних договорів було внесено зміни до деяких пунктів (а.с. 23, 24). В результаті неналежного виконання ОСОБА_4 умов кредитних договорів в останньої виникла заборгованість по сплаті кредитів в розмірі 2001253,79 гривень (а.с. 7-9).

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.п. 4.9, 5.5, 9.14, 11.1, 11.2 кредитного договору від 13 лютого 2007 року та п.п. 3.1, 4.1, 6 кредитного договору від 26 липня 2007 року Банк має право дострокового стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, а позичальник зобов’язаний достроково повернути кредит у випадку невиконання або неналежного виконання ним умов цих договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1 та 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 з метою забезпечення виконання зобов’язань відповідачем ОСОБА_4 за кредитними договорами 13 лютого 2007 року та 26 липня 2007 року було укладено договори поруки (а.с. 27, 31) та 30 січня 2009 року – додаткову угоду (а.с. 28).

За змістом п.п. 1.1, 1.3, 1.4, 2.2 вказаних договорів поруки поручитель ОСОБА_5 разом з боржником (ОСОБА_4І.), несе солідарну відповідальність перед кредитором (Банком) за всіма зобов’язаннями ОСОБА_4 на всю суму заборгованості за кредитними договорами відповідно до умов цих договорів і укладених до нього додаткових угод.

1 вересня 2009 року Банком було надіслано ОСОБА_4 вимоги про необхідність погашення заборгованості по кредитних договорах (а.с. 25-26), які залишилися без виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, та відповідно до зазначених норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України дійшов правильного і обґрунтованого висновку про те, що кредитор (Банк) мав право вимагати дострокового виконання зобов’язання за кредитними договорами як від боржника ОСОБА_4, так і від поручителя ОСОБА_5, оскільки боржник порушив умови кредитних договорів, що виразилося в неналежному виконанні договірних зобов’язань, а саме – в простроченні платежів згідно з умовами договорів, додаткових угод до них, графіків погашення кредитів та неповерненні кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість, розрахунок якої позивачем проведено відповідно до умов договорів та розмір якої відповідачем ОСОБА_5 не оспорюється.

Покликання в апеляційній скарзі представника відповідача на те, що ОСОБА_5 не знав про ухвалення в даній справі рішення, оскільки не був належним чином судом повідомлений про час і місце розгляду справи, не заслуговують на увагу і спростовуються наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення про виклик у судове засідання на 11 годину 00 хвилин 8 лютого 2011 року, яке було надіслане ОСОБА_5 як директору ТзОВ «Денді-Львів» 26 січня 2011 року (а.с. 129) і отримане уповноваженою особою товариства Слободовським 31 січня 2011 року (а.с. 130).

Доводи апеляційної скарги про недійсність укладених кредитних договорів з мотивів надання кредитів в іноземній валюті без індивідуальної ліцензії Національного Банку України та недійсність у зв’язку з цим договорів поруки, укладених між Банком і ОСОБА_5, є безпідставними, оскільки в даному випадку предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про дострокове стягнення заборгованості по сплаті кредитів, що виникла внаслідок невиконання боржником взятих на себе зобов’язань, відносно якої суд і ухвалив рішення, а не визнання кредитних договорів недійсними. Зустрічний позов відповідачами в даній справі не пред’являвся.

Крім того, відповідач ОСОБА_5 не є стороною кредитних договорів і не наділений правом на їх оспорювання, а будь-яких доказів відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України на підтвердження недійсності укладених ним із Банком договорів поруки чи припинення зобов’язань за цими договорами суду не надав.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а зазначені в ньому висновки відповідають обставинам справи.

Виходячи з меж апеляційного розгляду, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у даній справі судового рішення.

          Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 лютого 2011 року в даній справі залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий          

Судді