Справа № 2-а-8101/11

ПОСТАНОВА

іменем України  

 08 липня 2011 року                                           м. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Гамули Б.С. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області (далі – Управління) про визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії та додаткову пенсію в розмірах, передбачених ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

                                             в с т а н о в и в :

21 червня 2011 року позивач ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області в якому зазначає, що вона проживає в с. Нуйно Камінь-Каширського району Волинської області в зоні гарантованого добровільного відселення, є особою, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 3 та непрацюючим пенсіонером.

У зв’язку з цим, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.39, ч.2 ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі Закону), відповідачем їй повинні виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткова пенсія у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Її звернення до відповідача про нарахування та виплату такого підвищення до пенсії та додаткової пенсії Управлінням залишено без задоволення.

Просить суд визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати його провести перерахунок і виплату їй підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткову пенсію у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, як це передбачено статтями 39, 51 Закону за період в межах строку звернення до адміністративного суду.

Відповідач, отримавши 25 червня 2011 року копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву з доданими матеріалами, у встановлений ч. 3 ст.183-2 КАС України строк заперечення проти позову чи заяви про його визнання не подав.

Позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.          

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно проживає в с. Нуйно Камінь-Каширського району Волинської області, є особою, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 3 та непрацюючим пенсіонером.

Дані обставини стверджено паспортом, пенсійним посвідченням, посвідченням громадянина, який постраждав від наслідків Чорнобильської катастрофи, листом відповідача та довідкою Нуйнівської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області.

Вказаний населений пункт, відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, віднесено до зон гарантованого добровільного відселення.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення підвищуються у розмірі двох мінімальних заробітних плат, а відповідно до його ст.51 особам, віднесеним до категорії 3, щомісячно призначається додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Вказані розміри підвищення до пенсії та додаткової пенсії зазнали змін, що відбулись відповідно до п.п.9, п.п.13 п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року. Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, а тому дані статті Закону залишились чинними в первинній редакції.

Відповідач згідно його довідки та листа виплачував позивачці додаткову пенсію в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що є значно меншим. Доплату до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно ст. 39 Закону позивачці він взагалі не виплачував посилаючись на лист Пенсійного фонду України №2139/02-20 від 26 грудня 2007 року, згідно якого така доплата непрацюючим пенсіонерам з 01 січня 2008 року не призначається.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачці розмірів підвищення до пенсії застосуванню підлягають ст.ст.39, 51 Закону, а не згадана постанова та лист, оскільки останні істотно звужують обсяг раніше встановлених законом прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 згаданого Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону, в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Беручи до уваги Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 3491-VI від 14 червня 2011 року, що набув чинності 19 червня цього року, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 51 Закону застосовується у порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, позовні вимоги слід задовольнити по день набрання чинності цим Законом, тобто по 18 червня 2011 року.

Виходячи з наведеного суд доходить висновку, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок і виплату позивачці додаткової пенсії відповідно до вимог ст. 51 Закону із застосуванням ч. 1 ст. 28 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст. 21 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» і цей перерахунок має бути здійснений в межах, передбаченого ст. 99 КАС України, шестимісячного строку звернення до суду, тобто за період з 21 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року з врахуванням виплачених їй сум.

Що стосується перерахунку і виплати позивачці підвищення до пенсії, то цей перерахунок має бути здійснений відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.39 Закону в розмірі двох мінімальних заробітних плат із врахуванням ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» в межах, передбаченого ст. 99 КАС України, шестимісячного строку звернення до суду, тобто за період з 21 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року з врахуванням виплачених їй сум.

Дії відповідача щодо невиплати позивачці підвищення до пенсії та додаткової пенсії у вказаних розмірах є протиправними.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачу саме УПФУ в Камінь-Каширському районі Волинської області.

Суд не стягує з Управління судового збору, оскільки від його сплати на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 31 січня 1993 року відповідач звільнений.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160, 162, 183-2 КАС України, ст.ст. 39, 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у  Камінь-Каширському районі Волинської області щодо відмови у нарахування та виплаті позивачу ОСОБА_1 як особі, віднесеній до категорії 3, непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст. 39, 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 21 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року включно.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст.39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 21 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року включно з врахуванням ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»і виплачених сум, та як особі, яка віднесена до категорії 3 додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров’ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком передбаченої ч. 2 ст.51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 21 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року включно із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

        Головуючий :                                                                  Б.  С.  Гамула