№ 2-а- 742/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 квітня 2011 року

          Київський районний суд м. Донецька як адміністративний суд у складі:

головуючої судді Чудопаловой С.В.,

при секретарі Трішиной О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управляння праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004 –2007 роки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004 –2007 роки, яка відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» мені передбачені щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Проте Відповідач здійснювало виплату цієї допомоги в твердих сумах (в 2004 році –21,50 грн, в 2005,2006, 2007 роках –90 грн. 00 коп.), встановлених постановами КМУ від 26.07.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року № 562. просила визнати дії відповідача протиправними та стягнути суму недоотриманих коштів на оздоровлення за період з 2004 –2007 роки.

Представник Відповідача, ОСОБА_2,  що діяв на підставі перевірених судом повноважень (довіреності), у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що Позивачка є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС і є інвалідом третьої групи, зв’язку з тим, відповідно до ст.  48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року № 796-ХІІ має право на щорічну допомогу на оздоровлення. Згідно ст.. 62 Закону, роз’яснення порядку застосування закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання місцевими органами влади. Відповідно до п. 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту населення. Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок державного бюджету. В частині 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування видатків. Згідно п. 5 ч.1 ст. 4 Бюджетного Кодексу України до нормативно –правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України. Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує  виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому в постанові Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Виплати передбачені Законом України № 796-ХІІ, які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836. Тому всі виплати, передбачені ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених вказаною постановою КМУ. В зазначеній постанові розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам третьої групи складає 21 грн. 50 коп. Таким чином, фінансування витрат, пов’язаних з виплатою допомоги, здійснюється із розрахунку розміру сум, визначених постановою КМУ від  26 липня 1996 року № 836. Постановою КМУ № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено новий розмір щорічної допомоги на оздоровлення, для інвалідів третьої групи становить 90 грн. 00 коп.  З огляду на наведене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та вивчивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають  задоволенню з  наступних  підстав.

Сторонами визнається і не оспорюється, і це підтверджуються матеріалами справи, таке: позивач є інвалідом 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в УПФУ в Київському районі м. Донецька і отримує пенсію за інвалідністю.

Згідно довідки УПСЗН Київської районної у м. Донецьку ради від 24 березня 2011 року позивачці була нарахована та виплачена щомісячна допомога на оздоровлення, згідно постанов Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, від 12 липня 2005 року № 562 у 2004 році –21 грн. 50 коп. терміном виплати 31.03.2005 рік, у 2005 році 90 грн. 00 коп., терміном виплати 18.11.2005 рік, у 2006 році 90 грн. 00 коп. терміном виплати 13.07.2006 року, та у 2007 році 90 грн. 00 коп. терміном виплати 16.03.2007 року.  

Постановою Донецького окружного адміністративного суда від 18 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 до УПСЗН Київської районної у м. Донецьку ради задоволені частково, дії УПСЗН Київської районної у м. Донецьку ради визнані протиправними, стягнута сума недоотриманої допомоги в розмірі 3774 грн. 50 коп., в іншій частині позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2010 року, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2007 року –скасована.

Відповідно до ст. 8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення громадянина до суду безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

          Статтею 9 цього кодексу, зокрема, визначено, що суд при вирішенні справи керується і принципом законності. Частиною четвертою цієї статті, зокрема, відтворено принцип ієрархічності нормативно-правових актів. Так, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору чи іншому правовому акту, - суд застосовує правовий акт, що має вищу правову силу.  А частина сьома цієї ж статті визначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до вимог ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.           Частиною третьою статті другої КАСУ встановлено перелік обставин, які підлягають перевірці з боку суду у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

Правовий статус інвалідів (ветеранів) війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(Далі - Закон № 3551-ХІІ).  

Згідно з положенням абзацу 2 частини 4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, що стали інвалідами 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачена щорічна виплата допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних виплат.

Вказаною статтею Закону визначено, що розмір мінімальної заробітної визначається на момент виплати.

Статтею 62 вказаного Закону визначено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами госпадорювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26 липня 1996 року № 836 було установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір  щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам третьої групи –21,50 грн. Постановою КМУ «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562 було збільшено розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема інвалідам третьої групи –90 грн. 00 коп., який також не відповідав розміру, встановленому законами України.

Відповідно до вимог ст. 63 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Вихідним критерієм обрахунку спірних сум виплат відповідно до положень ст. 48 вказаного Закону виступила мінімальна заробітна плата, розмір якої у зазначеній позивачем період часу встановлювався законами України про державний бюджет на відповідний рік, а саме:

-          статтею 89 Закону України  «Про державний бюджет України на 2004 рік»установлено з 01 січня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати 205 грн. на місяць, з 01 вересня 2004 року –237 грн.;

-          статтею 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»установлено з 01 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 грн. на місяць, 01 квітня 2005 року –290 грн., 01 липня 2005 року 310 грн., з 01 вересня 2005 року –332 грн.;

-          статтею 82 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2006 рік»установлено з 01 січня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати 350 грн. на місяць, 01 липня 2006 року -375 грн., з 01 грудня 2006 року –400 грн.;

-          статтею 76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»установлено на 2007 рік з 01 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 400 грн. на місяць, з 01 квітня 2007 року –420 грн., з 01 липня 2007 року –440 грн. та з 01 жовтня 2007 року -460 грн.

Пунктом 37 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»дію абзаців 2-7 частини 1, частини 3, абзаців 2-7 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2006 рік. Таким чином, у 2006 році щорічна допомога на оздоровлення підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року № 562.

Позивач з приводу виплаченої їй 31 березня 2005 року допомоги на оздоровлення за 2004 рік, а також 18 листопада 2005 року допомоги на оздоровлення за 2005 рік звернулася до суду лише 12 листопада 2007,  тобто з пропущенням встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України річного строку для звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ст. 100 КАС України, позивач не обговорив наявність у нього поважних причин для поновлення пропущеного строку. Та обставина, що позивач у жовтні 2007 року звернулась до відповідача щодо виплати сум допомоги на оздоровлення не перериває та не зупиняє строків звернення до суду, встановлених ст. 99 КАС України, які повинні обчислюватись з часу фактичного порушення прав та інтересів позивача, тобто неправильно виплачених сум зазначеної допомоги, а не з часу звернення позивача до відповідача з відповідною скаргою.

Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію абзаців 2-7 частини 1, частини 3, абзаців 2-7 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-р/2007 положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані неконституційними з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України цього рішення.

Враховуючи те, що кошти на оздоровлення на 2007 рік були виплачені позивачу 16 березня 2007 року, свідчить про те, що спірні правовідносини мали місце між сторонами саме 16 березня 2007 року, тобто під час дії пункту 30 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким дію абзаців 2-7 частини 1, частини 3, абзаців 2-7 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2007 рік. Та обставина, що зазначена норма Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»втратила чинність 09 липня 2007 року, з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України, дає підстави для застосування зазначених положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» лише після 09 липня 2007 року, оскільки відповідно до положень частини 1 статті 58 Конституції України, закони не мають зворотної дії у часі.

Проаналізувавши  встановлені обставини, надані суду докази у їх сукупності, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку  ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004 –2007 роки .   

          На підставі викладеного, керуючись ст. 52 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 8, 11, 17, 71, 72, 86, 158-163, 181 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управляння праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004 – 2007 роки - відмовити у повному обсязі.  

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя: