ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-а-5469/11

 15.07.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

ОСОБА_1    до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про зобов’язання провести перерахунок пенсії за віком, –   

                 ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся  до суду із позовною заявою до Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок пенсії за віком.  Вказує, що він звертався до Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя із заявою про перерахунок своєї пенсії за стажем та заробітної плати відповідно до ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне  пенсійне  страхування». Однак, відповідачем був проведений перерахунок під час якого застосували середню заробітну плату робітників, зайнятих   осіб з урахуванням середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 року, замість 2008 року.

Вважаючи посилання відповідача на те, що при проведенні перерахунку розміру пенсії він діяв відповідно до законодавства безпідставними, позивачка звернулася до суду з наведеними позовними вимогами.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач звертався до Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя із заявою про перерахунок своєї пенсії за стажем та заробітної платі відповідно до ст. ст. 40 – 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне  пенсійне  страхування». Однак, відповідачем був проведений перерахунок під час якого застосували середню заробітну плату робітників, зайнятих   осіб з урахуванням середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 року, замість 2008 року.

Неврахування та нездійснення належного перерахунку розміру пенсії позивачу, згідно повідомлення від 20.06.2011 року, Управлінням пенсійного фонду, обґрунтовується, тим, що у теперішній час, до законодавчого врегулювання питання про визначення спірного показника заробітної плати, застосовується показник  середньої заробітної плати робітників, зайнятих   осіб з урахуванням середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 року .

Управлінням пенсійного фонду України у Центральному районі м. Сімферополя не були взяти до уваги норми вказаного матеріального права та державні гарантії у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до п. 4 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням   не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.  

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», законодавство про пенсійне забезпечення в Україні базується на Конституції України та складається з основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статті  8, 22, 24, 46 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними.

Відповідно до Конституцією України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у похилому віці та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення (ч.ч. 1, 2 ст. 46 Конституції).

Непохитні принципи пенсійного страхування громадян України, а саме ст. 7. Закону № 1058-ІУ встановлені принципи: - обов'язковості пенсійного страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством; державних   гарантій      реалізації      застрахованими      особами   своїх   прав, передбачених законодавством.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Улоппе уап Билт у. Ноте ОШсе (Сахе 41\74 лап Биут у. Ноте ОШсе) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку ненадання права на отримання відповідного страхового стажу та, відповідно, підвищеної пенсії за віком, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої концепції (політики) дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб     стосовно додержання державою  чи  органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватись органами державної влади , їх посадовими особами.

Після прийняття Закону України від 17 січня 2002 р. N 2981-ІП «Про внесення змін до деяких законів України», функції з призначення і виплати пенсій органами праці та соціального захисту населення передані органам Пенсійного фонду, в порядку, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 №497. За цим порядком, усі пенсійні справи, особові рахунки та інші документи, необхідні для виконання функцій з призначення і виплати пенсій передані до органів Пенсійного фонду України.

П. 2.1. р. 2 Положення «Про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 11-2 від 27.02.2002 року, зареєстрованого у Мін. юстиції України за № 208/14899 від 13.03.2008 року, передбачено, що основними завданнями Головного управління Пенсійного фонду України у АР Крим є забезпечення, зокрема, своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, які здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Згідно з п. п. 6 п. 2.2. розділу другого Положення «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», затвердженого Постановою Пенсійного фонду України № 8-2 від 30.04.2002 року, зареєстрованого у Мін. юстиції України за № 209/14900 від 13.03.2008 року саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах у містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

При таких обставинах, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя провести перерахунок пенсії ОСОБА_1    з урахуванням середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2008 рік з 01.06.2011 р.  

Керуючись ч. ч. 1, 2 ст. 46 Конституції України, ст.ст. 7, 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»,  ст.11 ЦК України, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р., ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне  пенсійне  страхування» ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 100, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя щодо неврахування та нездійснення належного перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1    .

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя провести перерахунок пенсії ОСОБА_1      з урахуванням середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2008 рік з 01.06.2011 року до настання права на наступний перерахунок пенсії.  

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Центральний районний суд м. Сімферополя протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

          Суддя