Справа №  2-а-1152/11                                                                                   

П О С Т А Н О В А

19.07.2011року                                           іменем  України                                смт.Піщанка

   Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Гринишина А.А., розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до ст. 1832 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі Вінницької області  про визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного Фонду України у Піщанському районі щодо неналежної виплати щомісячного підвищення як дитині війни, зобов"язання проведення перерахунку  та виплати  призначених  виплат як дитині війни, -

                                                                 В С Т А Н О В И Л А:

      6 липня 2011 року ОСОБА_1 звернулась  з позовом до суду, в якому просить визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі Вінницької області щодо неналежного нарахування і виплати  державної соціальної допомоги йому як дитині війни (30 % надбавки до пенсії) та зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі нарахувати її до виплати і виплатити у повному обсязі недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну 30 % надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відповідно до ст.28 цього закону, зобов»язати відповідача нараховувати та виплачувати надбавку як дитині війни у відповідному законодавству розмірі в майбутньому.  

В обґрунтування своїх вимог позивач вказала, що вона відноситься до категорії “діти війни”та, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказала, що відмова відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну допомогу до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

В письмових запереченнях, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначаючи, що управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Крім того, чинним законодавством не визначений мінімальний розмір пенсії, що є необхідним для здійснення вказаного перерахунку та в ПФУ відсутні відповідні кошти для цих виплат. Послався в своїх запереченнях відповідач також на п.4 прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14 червня 2011 року, яким передбачено, що у 2011 році ( з 23 червня 2011 року) норми статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ (49,8 грн.).Разом з тим, відповідач, посилаючись на ст. 99  КАС України зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, про строки звернення до суду позивачеві було відомо. Виходячи з викладеного, відповідач робить висновок, що вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає  задоволенню з таких підстав.

Позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Піщанському районі і отримує пенсію за віком.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше18 років. Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст. 1 названого закону, який набрав чинності з 01.01.2006 року, набула статусу “дитина війни”.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, отже вона має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” припинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Статтею 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, спірні відносини з 09 липня 2007 року регулюються відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції закону, яка діяла з 01.01.2006 року.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”викладено в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищенням у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни. Ветерани війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів”.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Отже, спірні відносини з 22 травня 2008 року регулюються відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”в редакції закону, який діяв з 01.01.2006 року. Тому, в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по лютий 2011 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в редакції закону, який діяв до 01.01.2006 року.

Суд не приймає доводи  відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень  ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, зокрема про невизначення поняття “Мінімальна пенсія за віком”.

Станом на 09 липня 2007 року розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове соціальне страхування”і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум”від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення  відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове соціальне страхування”.

Суд не приймає доводи відповідача про відсутність фінансування, оскільки відсутність бюджетного фінансування, передбаченого Законом України “Про соціальний захист дітей війни”доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на Управління Пенсійного фонду України зобов’язань, так як реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Також суд не вважає підставним посилання відповідача на п.4 прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14 червня 2011 року, яким передбачено, що у 2011 році ( з 23 червня 2011 року) норми статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ (49,8 грн.), оскільки дана норма звужує обсяг прав позивача, що є протиправним та недопустимим з огляду на вищевикладене.

Згідно з п.п. 7 п. І Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” від 14 червня 2011 року, встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного Фонду України на 2011 рік».

У своїх діях з виплати допомоги дітям війни відповідач керується вищевказаним Законом від 14 червня 2011 року, який набрав чинності з 23 червня 2011 року, та Постановою КМУ від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка базована на положеннях  Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з тих підстав, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об»єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві і як наслідок,- скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватись окремі закони.

Отже, спірні відносини з 22 травня 2008 року  та на час з 6 січня 2011 року по 6 липня 2011 року регулюються відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”в редакції закону, який діяв з 01.01.2006 року, тому в цей період  відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в редакції закону, який діяв до 01.01.2006 року- 30 %  мінімальної пенсії за віком.

Станом на 09 липня 2007 року та на час вирішення спору, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове соціальне страхування” і, згідно цієї норми, мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум”від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення  відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове соціальне страхування”.

Суд не бере до уваги пояснення УПФ, надані ним у відповіді-відмові позивачу про відсутність фінансування чи фінансування в межах передбаченого бюджету  ПФУ, оскільки відсутність бюджетного фінансування  виплат, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, не може бути причиною невиконання покладених на Управління Пенсійного фонду України зобов’язань, так як реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

При прийнятті рішення в даній справі судом застосовуються ст.ст.8,19,21,22,124 Конституції України як норми прямої дії.

      Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАСУ. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню в межах шестимісячного строку звернення до суду за період з 6 січня 2011 року по 6 липня 2011 року. Водночас, право позивача на нарахування та виплату щомісячної  доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 7 липня 2011 року не зникає, а продовжує існувати. Тому, з урахуванням викладеного, суд вважає, що вірним способом гарантованого захисту порушеного позивачем права з боку відповідача буде зобов»язання відповідача нараховувати та виплачувати зазначену допомогу позивачеві  як дитині війни і з 7 липня 2011 року до дня припинення права на таку допомогу.

Керуючись ст.ст.2, 9, 69-71, 94, 97, 99,100, 158-163, 183-2, 256, 257 КАС України, -

                                              П О С Т А Н О В И Л А:

Позов задовольнити.

          Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 6 січня 2011 року по 6 липня 2011 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительці смт.Піщанка Піщанського району Вінницької області щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 6 січня 2011 року по 6 липня 2011  року з урахуванням фактично отриманих сум.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі Вінницької області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительці смт.Піщанка Піщанського району Вінницької області щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 7 липня  2011 року до дня припинення права позивача  на таку допомогу.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії постанови  до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Піщанський районний суд Вінницької області.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає чинності в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

       Суддя: