1Справа № 335/6852/24 2/335/2590/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       25 листопада 2024 року                                                                 м. Запоріжжя

       Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Крамаренко І.А., за участі секретаря Зайцевої С.В., розглянувши, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ТОВ «ФК «ЄАПБ»), в особі представника Кудіної Анастасії Вячеславівни, звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, який обґрунтовано наступним.

24.05.2019 між ТОВ «1 Безпечне Агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 (відповідач) укладено Договір позики №4316884. Підписанням договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомився на відповідному сайті з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п.п.4.1. п.4 Договору позики). А також підтвердив, що до моменту підписання Договору позики вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на відповідному сайті, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. (п.п.4.2. п.4 Договору позики).

31.10.2019 між ТОВ «1 Безпечне Агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено Договір факторингу № 1/31/10, у відповідності до якого ТОВ «1 Безпечне Агентство необхідних кредитів»  передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агентство необхідних кредитів»  права вимоги до боржника за Договором позики, вказаним у реєстрі боржників. Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 1/31/10 від 31.10.2019 та витягу з реєстру боржників за Договором факторингу позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі заборгованості 31 496,00 грн., яка складається з: 8 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 23 496,00 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач частково виконав своє зобов`язання, оскільки після відступлення права грошової вимоги до відповідача, з останнього було стягнуто 18.10.2022 грошові кошти у розмірі 1 434,55 грн. для погашення кредитної заборгованості.

Посилаючись на законне набуття права грошової вимоги за цим Договором, відповідно до Договору відступлення права вимоги №1/31/10 від 31.10.2019, яким набуто права вимоги, враховуючи часткове стягнення, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», заборгованість у розмірі 30 061,45 грн., з яких: заборгованість за основною сумою кредиту – 8 000,00 грн.; заборгованість за відсотками – 22 061,45 грн. Також, просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, поданого 16.05.2024 представником відповідача адвокатом Морозовим В.С., через систему «Електронний суд», просить позов задовольнити частково, та стягнути з відповідача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 4 098,45 грн., зазначивши наступне. У позовній заяві позивач посилаючись на укладений між відповідачем та TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики № 4316884 від 24.05.2019 просить суд стягнути з відповідача 8000,00 грн. - суму основного боргу за таким договором, при цьому зазначає, що з відповідача 18.10.2022 було стягнуто в рахунок виконання зобов`язання за договором позики 1 434,55 грн., при цьому не зменшуючи суму вимог зі сплати основного боргу на суму відповідного виконання зобов`язання з боку відповідача. Відповідачем не заперечується факт укладення договору позики, відповідно до умов якого він отримав позику у розмірі 8 000,00грн, на строк 30 днів, тобто до 23.06.2019 із базовою процентною ставкою на день у розмірі 1,60%, але в той же час, позивач у позовній заяві не зазначає про те, що на виконання вказаного договору позики із відповідача на його користь та в рахунок погашення позики у розмірі 8 000,00 грн. (крім вже зазначеного утримання 1 434,55 грн.) було також проведене додаткове утримання щонайменше 2 467,00 грн. Так, 17.01.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., за заявою позивача, було видано виконавчий напис № 185779, про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 8 000,00 грн., 2 3496,00 грн. - заборгованості за процентами, за вказаним договором позики. На виконання вказаного виконавчого напису приватним виконавцем Хохловим К.К. було відкрито виконавче провадження № 66071110, і постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 22.09.2021 направлено за місцем роботи відповідача - до АТ «Запорізький завод феросплавів». Відповідно до довідки № 12-706 від 16.11.2021 АТ «Запорізький завод феросплавів» виконавця було повідомлено про те, що із заробітної плати ОСОБА_1 на виконання постанови виконавця 07.10.2021 було утримано 2 467,00 грн. Отже, в порядку виконання постанови виконавця із заробітної плати відповідача на користь позивача було утримано щонайменше 1 434,55 грн. (про що зазначено самим позивачем) та ще 2 467,00 грн., що загалом становить 3 901,55 грн. У зв`язку з чим, на думку відповідача, залишок основного боргу перед позивачем за договором позики може становити 4 098,45 грн., виходячи з такого розрахунку: 8 000,00 грн. (основний борг) – 3 901,55 грн. (утримання із зарплати відповідача) = 4 098,45 грн. (залишок основного боргу). У подальшому, відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.12.2021 по справі № 335/11262/21, виконавчий напис № 185779 було визнано таким, що не підлягає виконанню, а сума утримана із заробітної плати відповідача не була повернута позивачем у добровільному порядку, що додатково може свідчити про те, що позивач фактично прийняв з боку відповідача часткове виконання ним зобов`язання за договором позики.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки в сумі 22 061,45 грн. за період з 31.10.2019 по 30.04.2024 посилаючись на п.3 Договору (проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання і повернення на залишок позики), надаючи відповідний розрахунок суми заборгованості, з яким відповідач не погоджується. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що загальний розмір заборгованості по відсоткам, яку позивач просить стягнути з відповідача складає 22 061,45 грн. Відповідно до пункту 2 Договору позики № 4316884 укладеного 24 травня 2019 року, позика надавалась строком на 30 днів, тобто до 23.06.2019. Умовами Договору передбачено нарахування процентів протягом усього строку кредитування. З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14- 10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс18), нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним, тому проценти за користування кредитними коштами за договором позики № 4316884 укладеним 24 травня 2019 року, розраховуються до 23.06.2019. Розрахунок заборгованості за Договором позики № 4316884 укладеним 24 травня 2019 року, надано за період з 31.10.2023 по 30.04.2024, тобто за період, коли у позивача не виникало права на нарахування відсотків за користування коштами, наданими у позику.

У постанові Об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Відповідач вважає, що позивач не звернув увагу на строк позики, розмір відсотків, визначені в договорі позики, з урахуванням чого відповідач наводить власний розрахунок розміру відсотків за користування коштами наданими за Договором позики, за яким з відповідача може бути стягнута заборгованість за відсотками у розмірі 3 840,00 грн. (8000/100x1,6%х30).

Доказів того, що відбулася пролонгація Договору, як передбачено умовами договору позики, докази додані позивачем до позову не містять. Таким чином, відповідач вважає, що в порядку виконання Договору позики сума відсотків, яка може бути стягнута з нього на користь позивача може становити 3 840,00 грн.

Відповідно до додаткових пояснень поданих 05.09.2024 представником позивача ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд», просить позов задовольнити у повному обсязі, зазначивши наступне. Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, відповідач та його представник не заперечують факт укладення договору та отримання ним саме 8 000,00 грн. Натомість не обґрунтовуючи жодною нормою діючого законодавства, намагаються зменшити суму основного боргу з 8 000,00 грн. до 6 565,45 грн., посилаючись на те, що ними оплачено 1 434,55 грн. Кошти у розмірі 1 434,55 грн. стягнуті в примусовому порядку за виконавчим написом №185779, який було скасовано рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, та у разі звернення відповідача до позивача в досудовому порядку, або звернення відповідача до суду підлягають поверненню. Звернення від відповідача щодо повернення коштів стягнутих за виконавчим написом №185779, або зарахування їх в рахунок боргу не надходило. Строки на повернення коштів не вийшли, відповідно кошти у розмірі 1 434,55 грн. перебувають у «підвішеному» стані.

Представником відповідача надано повідомлення від 16.11.2021 вих .№ 12-706 про утримання та перерахування коштів з відповідача відповідно до постанови ВП № 66071110 від 22.09.2021 у розмірі 2 467,00 грн. Зловживаючи процесуальними правами та намагаючись суд ввести в оману представником відповідача надано аргументи про нібито стягнуту ще одну суму в порядку примусового виконання 2 467,00 грн. Звертає увагу суду на те,  що приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП № 66071110 по якому винесено наступні постанови: постанова про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 3 154,60 грн.; постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 199,00 грн.; постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого у розмірі 800,00грн.; постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Отже, з вказаного у повідомленні представника відповідача сума у розмірі 2 467,00 грн. першочергово стягнуто основну винагороду та витрати виконавчого провадження та залишок розподілених коштів у розмірі 1 434,55 грн. перераховано стягувачу. Таким чином, кошти у розмірі 1 032,45 грн. отримано приватним виконавцем Хохловим К.К. з розрахунку 2 467,00 грн. (стягнута сума) – 1 032,45грн. (основна винагорода та витрати ) = 1434,55 грн. (борг по виконавчому напису). Отже, кошти у розмірі 1 032,45грн. перебувають на рахунках приватного виконавця та не були перераховані на рахунок позивача чи у будь-який інший спосіб спрямовані на погашення боргу. Кошти у розмірі 1 434,55 грн. дійсно були перераховані на рахунок позивача.

Практикою Верховний Суд неодноразово вказував, що якщо частина стягнутих коштів з боржника покривала витрати на винагороду виконавця, то належним відповідачем буде саме виконавець.

Отже, надане представником відповідача повідомлення від 16.11.2021 вих. № 12-706 про утримання та перерахування коштів з відповідача відповідно до постанови ВП № 66071110 від 22.09.2021 у розмірі 2 467,00 грн. не є належним доказом стягнутої з боржника ще однієї суми в рахунок погашення боргу.

Крім того, зазначено, що уклавши договір позики № 4316884 від 24.05.2019, відповідач погодився, що сума позики становить 8 000,00 грн., строк кредиту 30 днів, процентна ставка 1,6 % (акційна). Відповідно до п. 3 вказаного Договору, проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики та, у випадку дострокового її повернення, підлягають відповідному перерахунку, нарахована заборгованість відповідає погодженим умовам за кредитом. Доводи відповідача, щодо невірного нарахування відповідних відсотків поза межами кредитування, спростовуються розрахунком заборгованості від первісного кредитора та умовами вищезазначеного кредитного договору. Тому, нарахування відсотків за користування кредитом є абсолютно правомірним, яке підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості.

Відповідно до додаткових пояснень поданих 10.09.2024 представником відповідача адвокатом Морозовим В.С., через систему «Електронний суд», зазначає наступне. Щодо стягнення основного боргу в сумі 8 000,00 грн., відповідач долучив копію відповіді на адвокатський запит із довідкою наданою АТ «Запорізький завод феросплавів» щодо утримання із зарплати відповідача 2 467,00 грн. в межах виконавчого провадження № 66071110, відкритого приватним виконавцем Хохловим К.К. Щодо висновків позивача про те, що кошти в сумі 2 467,00 грн. фактично не надходили на рахунок позивача, а були частково розподілені на оплату послуг виконавця, в межах провадження № 66071110, а частково перебувають на рахунках цього ж виконавця, то відповідач вважає такі висновки лише припущеннями позивача, які не підтверджені жодними доказами (листування із виконавцем, платіжні інструкції про перерахування тощо), в зв`язку з чим, підлягають відхиленню, оскільки судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях. В той же час, правова позиція відповідача підтверджена належним доказом - довідкою колишнього роботодавця відповідача, з якої чітко можливо встановити, що кошти в сумі 2 467,00 грн. були утримані із зарплати відповідача саме в порядку виконання постанови приватного виконавця Хохлова К.К. в межах виконавчого провадження № 66071110.

Щодо стягнення відсотків у розмірі 31 496,00 грн., то відповідач підтримує правову позицію, викладену ним у відзиві на позовну заяву. Також зазначено, що позивач фактично погоджується із розміром відсотків за користування кредитом за 30 днів у сумі 3 840,00 грн. згідно із розрахунком, який був наведений відповідачем у відзиві на позов. В той же час, обґрунтовуючи правову позицію щодо стягнення процентів за користування кредитом за 90 календарних днів у сумі 19 656,00 грн. позивач посилається на пункт 4.2. Договору, в якому зокрема зазначено про правила надання грошових коштів у позику, які розміщені на відповідному сайті mycredit.ua. Стягуватись з відповідача та враховуватися можуть лише ті відсотки, які передбачені умовами договору та погоджені сторонами, стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом за 90 днів - не передбачено умовами договору. Правила надання грошових коштів у позику, які розміщені на відповідному сайті mycredit.ua. з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом змінювались або могли змінюватись позикодавцем у будь-який момент та безліч раз, тобто позикодавець та Позивач можуть стверджувати про нібито наявність у таких правилах будь-яких тарифів, відсотків, днів прострочення за які можуть бути нараховані відсотки, тощо у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову, але такі висновки позивача не відповідають фактичним обставинам справи, не можуть слугувати належною підставою для задоволення позову.

За таких обставин, відповідач вважає, що розрахунок відсотків (за 30 днів) за Договором, зазначений у відзиві на позов відповідає умовам укладеного між сторонами договору та є таким, що підлягає задоволенню. Просить стягнути з відповідача на користь позивача 5 533,00 грн. (сума визначена з урахуванням довідки, отриманої від АТ «ЗЗФ») - основного боргу та 3 840,00 грн. - заборгованості за відсотками, а в іншій частині позову - відмовити.

       Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.06.2024 вказаний позов прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень.

       У судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлявся належним чином. Направив на адресу суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

       Представник відповідача адвокат Морозов В.С. у судове засідання надав заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, в якій просить врахувати доводи викладені у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

       Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

       Встановлено, що 24.05.2019 між ТОВ «1 Безпечне Агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір позики № 4316884. (а.с.5).

Згідно п. 1 Договору позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти (позику), на погоджених умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити плату (проценти) від суми позики.

Пунктом 2 Договору визначено, що сума позики 8 000,00 грн., строк позики 30 днів, базова процентна ставка 1,6%.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, і в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн., що не заперечується сторонами.

31.10.2019 між ТОВ «1 Безпечне Агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено Договір факторингу № 1/31/10, у відповідності до якого ТОВ «1 Безпечне Агентство необхідних кредитів»  передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агентство необхідних кредитів»  права вимоги до боржника за Договором позики, вказаним у реєстрі боржників. Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 1/31/10 від 31.10.2019 та витягу з реєстру боржників за Договором факторингу позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі заборгованості 30 061,450 грн., яка складається з: 8 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 22 061,45 грн. – сума заборгованості за відсотками. (а.с.6-11).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ»  набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Крім того, встановлено, що 17.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., за заявою позивача, було видано виконавчий напис № 185779 про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 8 000,00 грн., 23 496,00 грн. - заборгованості за процентами, за Договором позики №4316884.

На виконання вказаного виконавчого напису приватним виконавцем Хохловим К.К. було відкрито виконавче провадження № 66071110 від 13.07.2021, та 22.09.2021 винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , яку направлено для примусового виконання до АТ «Запорізький завод феросплавів» (місце роботи відповідача).

Відповідно до довідки АТ «Запорізький завод феросплавів» повідомлено про утримання та перерахування 07.10.2021 заборгованості ОСОБА_1 згідно ВП 66071110 у сумі 2 467,00 грн.

Відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.12.2021, виконавчий напис вчинений 17.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 185779, про стягнення з ОСОБА_1 на користь «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором №4316884 від 24.05.2019 – визнано таким, що не підлягає виконанню. Рішення суду набрало законної сили 04.01.2022.

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).

При цьому, на виконання вимог ч.1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі, регулюються нормами ЦК України, Закону України «Про споживчий кредит», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч.1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий Ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Із вказаних норм права та із аналізу письмових доказів вказаної цивільної справи можна дійти висновку, що сторони погодили умови кредитування.

Кредитний договір між ТОВ «1 Безпечне Агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений у електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч.1 ст. 205, ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за ОСОБА_1 рахується заборгованість станом на 30.04.2024 у розмірі 30 061,45 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу – 8 000,00 грн., за відсотками – 22 061,45 грн., з урахуванням зарахування 18.10.2021 сплати у розмірі 1 434,55 грн., яку примусово стягнуто на підставі виконавчого провадження №66071110.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, який складає 8 000,00 грн. (основна сума боргу), слід задовольнити, оскільки відповідачем порушено умови вищезазначеного кредитного договору, та не виконано взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту.

Втім, як убачається, позивач зазначає про заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 22 061,45 грн., яку просить стягнути з відповідача. При цьому строк дії договору становив 30 днів, тобто до 23.06.2019.

Доказів, які свідчать про подальше узгодження сторонами істотних умов кредитування, матеріали справи не містять, тому такий розмір процентів є недоведеним стороною позивача.

При цьому, суд зауважує, що позивачем не надано суду жодних підтверджень (Інформація, Правила, тощо), на які посилається у своєму позові, з якими відповідач була ознайомлена на момент підписання вказаного Договору позики.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у Постанові Великої Палати від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 0814/6450/2012, провадження № 61-18489св21: «Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) визначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до висновку Великої Палати у справі №910/4518/16 від 05 квітня 2023 року, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін – на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця

Кредитний договір укладений 24.05.2019 строком на 30 днів, тобто до 23.06.2019. Отже нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст.1048 ЦК України.

Із розрахунку заборгованості убачається, що станом на дату закінчення строку кредитування заборгованість по процентам за користування кредитом становить 3 840,00 грн., а тому саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Відтак, загальний розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з відповідача, становить 10 405,45 грн., із яких: заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 8 000,00 грн.; заборгованість за відсотками у розмірі 2 405,45 грн., з урахуванням стягнутої суми у розмірі 1 434,55 грн., відповідно до розрахунку позивача (3 840,00 грн.-1 434,55 грн.).

Доводи представника відповідача щодо зарахування іншої примусово стягнутої з відповідача суми в межах виконавчого провадження № 66071110 від 13.07.2021, в рахунок погашення заборгованості, суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено, позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн., позовні вимоги задоволені частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1 047,99 грн.

       Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №4316884 від 24.05.2019 у загальному розмірі 10 405,45 (десять тисяч чотириста п`ять гривень 45 коп.) грн., яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8 000,00 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 2 405,45 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму судового збору у розмірі 1 047,99 (одна тисяча сорок сім гривень 99 коп.) грн.

В іншій частині вимог позовної заяви – відмовити.

Повне рішення суду складено 02 грудня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення судового рішення, апеляційної скарги. Учасники, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя                                                                         І.А. Крамаренко