КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/3636/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/16757/2024

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 грудня 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Ірпінського міського суду Київської області, ухвалене у складі судді Одарюка М.П. в м. Ірпінь 12 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі судового наказу від 28 лютого 2023 року, винесеного Ірпінським міським судом Київської області по справі № 367/650/23 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Позов мотивував тим, що перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , шлюб розірваний рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2023 року. Під час шлюбу у подружжя народилося двоє дітей, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час проживають разом з відповідачем. 28 лютого 2023 року Ірпінським міським судом Київської області винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання двох дітей в розмірі від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Вказував, що до реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 він перебував у шлюбі з ОСОБА_4 , з якою шлюб розірвано рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 листопада 2016 року, від цього шлюбу у них є син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на даний час перебуває на утриманні позивача. Крім того, на його утриманні перебуває непрацездатна мати ОСОБА_5 , 1961 року народження, яка є пенсіонеркою за вислугою років, постійно хворіє та має мінімальний розмір пенсії в сумі 2361 грн. Крім того, військово-лікарською комісією було здійснено медичний огляд колишньої дружини позивача ОСОБА_4 та встановлено ІІ групу інвалідності, на даний час позивач здійснює постійну фінансову допомогу ОСОБА_4 в зв`язку з суттєвим погіршенням її здоров`я.

Крім того, позивач офіційно працевлаштований в ГУНП у Полтавській області та безпосередньо здійснює своїх функціональні обов`язки у м. Полтаві, заробітна плата складає близько 37000 грн. Зважаючи на відсутність у заявника за місцем роботи власного помешкання, йому необхідно сплачувати додаткові витрати на оренду квартири в сумі 15000 грн., що являє собою додаткові фінансові витрати.

Зазначав, що приймає активну участь у матеріальному забезпеченні та щоденному утриманні своїх дітей, регулярно сплачує у добровільному порядку аліменти на утримання сина та доньки, постійно купує додаткові речі особистого користування та забезпечує дітей відпочинком, практично весь заробіток витрачається на утримання дітей. Інші джерела доходу у нього відсутні, основна робота в правоохоронних органах є єдиною та безальтернативною.

Вважав, що з урахуванням перебування на утриманні позивача непрацездатних та малолітніх осіб, для забезпечення потреб дітей доцільним є зменшення розміру аліментів до від усіх видів заробітку (доходу), що становитиме 3700 грн., що є більшим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12 серпня 2024 року в позові відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість та протиправність рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 серпня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, повторно викладав обставини, зазначені в позовній заяві, якими обґрунтовані заявлені позовні вимоги. Наводив зміст статей 192, 183, 182 СК України, пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», статтю 48 Конституції України, зазначив, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло, а стягнення більшого розміру аліментів на користь особи призводить до порушення прав позивача та його дітей; статтю 27 Конвенції про права дитини.

Наголошував, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років в розмірі 2563 грн., від 6 до 18 років - 3196 грн.

Вважав, що судовим рішенням, яким відмовлено в задоволенні його позову, було порушено справедливий баланс рівності між всіма дітьми та особами, які перебувають на утриманні позивача.

Від відповідача ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вважала судове рішення законним і обґрунтованим, прийнятим з урахуванням найкращих інтересів малолітніх дітей.

Посилаючись на п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, зазначала, що розмір коштів, які стягуються з боржника на користь стягувача на підставі судового наказу, чітко визначений чинним СК України та складає заробітку (доходу) платника аліментів, виступаючи мінімальною гарантією для забезпечення належного утримання малолітніх дітей сторін.

Наголошувала, що на час винесення судового наказу про стягнення з позивача аліментів на утримання дітей в нього вже була дитина від першого шлюбу, мати та колишня дружина, тому обставини, на які посилається позивач як на підставу для зменшення розміру аліментів, не є такими, що виникли після призначення аліментів. Отже, з моменту видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей у позивача не відбулося суттєвих змін у матеріальному стані або у стані його здоров`я, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному розмірі. Тому вважала, що відсутні підстави для зменшення розміру аліментів.

Наводила зміст ст. 51 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 192, 141, 150, 180, 181, 192 СК України, правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року в справі № 364/1139/19 про те, що значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Посилалася на абз. 4 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Вказувала, що позивачем на підтвердження факту утримання сина від першого шлюбу, власної матері та колишньої дружини не надано жодного доказу, як і доказів мінімального розміру пенсії, призначеного матері позивача, та доказів реального утримання ним. Позивачем на підтвердження позовних вимог не надано жодного доказу, який містить інформацію про його доходи, тому суд позбавлений можливості оцінити, чи дійсно позивач несе витрати по утриманню сина, матері та колишньої дружини, а також встановити, чи дійсно відбулось погіршення матеріального стану позивача. Скрін квитанції щодо платежу від 28 січня 2023 року не містить інформації про особу одержувача, тому цей доказ не підтверджує розмір доходів позивача.

Щодо утримання позивачем дітей шляхом перерахування коштів відповідачу, зазначала, що цей факт вона не заперечує, водночас, вона не зверталась до органів державної виконавчої служби з метою примусового виконання судового наказу, тому цей довід не має жодного доказового значення для вирішення судом питання про зменшення аліментів.

Просила врахувати, що аліменти призначені судом з 24 січня 2023 року, а позивачем надаються докази перерахування грошових коштів на користь відповідача за період з грудня 2021 року, більшість квитанцій, долучених до позову, на підтвердження сплати позивачем аліментів, не можна ідентифікувати як аліменти, оскільки вони містять призначення платежу «Переказ власних коштів».

Зауважувала, що шлюб між сторонами був розірваний на підставі рішення суду від 23 лютого 2023 року, тому платежі, здійснені до цього часу, не є аліментами, а перерахуванням коштів одним подружжям іншому. Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими, доводи, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі, не підтверджені доказами, правові підстави для зменшення мінімального розміру аліментів на утримання дітей відсутні.

Наводила правові висновки Верховного Суду в постанові від 22 липня 2024 року в справі № 688/4308/23 та у інших справах, про те, що зменшення розміру аліментів в зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилися в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Зауважувала, що ОСОБА_1 звертався до суду з заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, посилаючись на утриманні ним інших осіб, однак у перегляді судового наказу йому було відмовлено. Фактично у даній справі позивач аналогічно посилається на наявність інших осіб на його утриманні та додаткові фінансові витрати на оренду квартири.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною 4 ст. 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Оскільки в даній справі спір виник з сімейних відносин і предметом позову є зменшення розміру аліментів, такий спір не міг бути розглянутий в порядку спрощеного позовного провадження.

Дані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції і всупереч вимог ч. 1 ст. 274 ЦПК України розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відтак, оскільки апеляційним судом встановлено порушення норм процесуального права, яке відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, рішення суду першої інстанції не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позов ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів по суті, апеляційний суд виходить із наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, під час якого народжено дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 19 - 20).

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2023 року в справі № 553/120/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а. с. 11 - 13).

Судовим наказом Ірпінського міського суду Київської області від 28 лютого 2023 року в справі № 367/650/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 січня 2023 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а. с. 10).

Крім цього, ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_4 , який розірвано рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 18 листопада 2016 року в справі №592/10090/16-ц (а. с. 14).

11 березня 2022 року ОСОБА_4 пройшла медичний огляд військово-лікарською комісією, на підставі якого видано свідоцтво про хворобу № 4-с/зв, встановлено діагноз розсіяний склероз, церебро-спинальна форма прогресуючо-ремітуючий перебіг з органічною симптоматикою, вираженим вестибуло-атактичним та церебрастенічним синдромом. Помірне порушення статики та ходи. ЕDSS 3.5 бал. Часткова атрофія зорових нервів. Міопія слабкого ступеня обох очей. Остеохондроз, спондилоартроз шийного відділу хребта, цервіко-краніалгія в стадії ремісії, без порушення функції хребта. Остеохондроз (клінічно) поперекового відділу хребта, люмбалгія в стадії ремісії. Багатовузловий зоб І ст. Еутиреоз. Астеничний стан. Висновки комісії - непридатна до служби в поліції (а. с. 24 - 27).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а. с. 18).

Згідно довідки Ямпільської селищної ради Шостківського району Сумської області від 27 січня 2023 року № 31, довідка видана ОСОБА_1 в тому, що його син ОСОБА_1 , 2011 року народження, зареєстрований по АДРЕСА_1 , за даною адресою не проживає, а проживає фактично без реєстрації з бабою ОСОБА_5 , 1961 року народження, за адресою АДРЕСА_2 з 2011 року (а. с. 16).

Згідно довідки Імшанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, виданої 27 січня 2023 року № 10, ОСОБА_1 , 2011 року народження, дійсно навчається в Імшанській загальноосвітній школі з 2017 року (а. с. 17).

На а. с. 21 знаходиться копія пенсійного посвідчення ОСОБА_5 , 1961 року народження, яка отримує пенсію за віком.

На а. с. 29 - 31 знаходиться копія договору оренди житлового приміщення від 12 січня 2023 року, укладеного ОСОБА_1 з власником житла ОСОБА_7 у м. Полтава, за умовами якого орендодавець представляє орендареві і членам його родини в користуванням строком на 1 рік квартиру за адресою АДРЕСА_3 . За згодою сторін договором встановлюється плата за оренду квартири в розмірі 15000 грн.

На а. с. 32 знаходиться копія роздрукованого скріншоту з мобільного додатку онлайн-банкінгу від 28 січня 2023 року щодо надходження заробітної плати в розмірі 36949,27 грн. від ГУ Національної поліції в ПО ОДВ.

На а. с. 38 - 92 знаходяться копії платіжних інструкцій на користь отримувача ОСОБА_3 в розмірах від 500 до 50000 грн., з призначеннями переказів «Переказ власних коштів», «На діток», «Сплата аліментів», «Дітям на продукти харчування». За 2022 рік здійснено перекази грошових коштів в загальній сумі 481291,51 грн., за 2023 рік - на загальну суму 229935,18 грн., за 2024 рік (січень) - 41050 грн.

Судом також встановлено, що в березні 2023 року ОСОБА_1 звертався до суду з заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, посилаючись на перебування у нього на утриманні сина від попереднього шлюбу ОСОБА_1 , 2011 року народження, непрацездатної матері та колишньої дружини, а також витратами на найм житла (а. с. 140 - 144).

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16 листопада 2023 року в справі № 367/650/23, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, в задоволенні заяви відмовлено, зазначено, що підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відсутні, оскільки вказані боржником ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України. Крім того, судом роз`яснено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів (а. с. 145 - 147, 148 - 151).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 364/1139/19 провадження № 61-11271св20)).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що: «розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24) зазначено, що: «звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, оскільки у другому шлюбі у нього народився син і на його утриманні перебувають малолітній син та дружина, яка перебуває у декретній відпустці, що зумовило збільшення витрат на утримання нової сім`ї. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та суперечитиме її інтересам».

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2024 року в справі № 591/6388/22 (провадження № 61-153св24) та враховуються апеляційним судом.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.

Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У справі, що переглядається, позивач звернувся з позовом про зменшення розміру аліментів в обґрунтування якого вказав, що має на утриманні непрацездатну матір, дитину від попереднього шлюбу, а також дружину від попереднього шлюбу, у якої погіршився стан здоров`я.

Разом із тим доводів та доказів на їх підтвердження щодо зміни майнового та/або сімейного стану з часу видачі судового наказу про стягнення аліментів на користь відповідача ОСОБА_3 на утримання двох дітей позивачем не наведено.

Апеляційний суд враховує, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , існували станом на час видачі судового наказу про стягнення аліментів на користь відповідача ОСОБА_3 на утримання двох дітей.

Посилаючись на перебування на утриманні у нього непрацездатної матері, дитини від попереднього шлюбу та колишньої дружини, позивачем не додано будь-яких доказів на підтвердження витрат, які ним фактично здійснюються на їх утримання, будь-якими доказами не підтверджено незадовільний майновий стан ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на обґрунтування необхідності перебування їх на утриманні позивача.

Апеляційний суд враховує, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження його доходу та зміни його матеріального стану після видання судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей, позаяк скріншот з мобільного додатку онлайн-банкінгу від 28 січня 2023 року щодо надходження заробітної плати в розмірі 36949,27 грн. від ГУ Національної поліції в ПО ОДВ не є доказом матеріального стану позивача станом на час звернення з даним позовом в квітні 2024 року, при цьому будь-які довідки про розмір доходу з місця роботи ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. Дійсний розмір доходу ОСОБА_1 станом як на час видачі судового наказу від 28 лютого 2023 року в справі № 553/120/23, так і на час звернення до суду з позовом, позивачем не доведений.

Позивачем не надано доказів сплати орендної плати за договором оренди житлового приміщення від 12 січня 2023 року, строк дії якого станом на час звернення з позовом вже закінчився, а доказів його переукладення або продовження дії не надано.

Аналіз платіжних інструкцій, доданих ОСОБА_1 до позову, якими він підтверджує добровільну сплату грошових коштів на утримання дітей за 2021 - 2024 роки, дає підстави для висновку про наявність у нього фінансової можливості сплачувати аліменти на користь відповідача на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі, визначеному судовим наказом від 28 лютого 2023 року в справі № 553/120/23.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на неповнолітніх дітей, або які свідчать про неможливість надавати матеріальну допомогу дітям.

Апеляційний суд враховує, що народження другої дитини у іншому шлюбі не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, крім того, дана обставина вже існувала станом на час видачі судового наказу про стягнення аліментів з відповідача.

Таким чином, позов не знайшов свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не підлягає задоволенню, оскільки позивач не підтвердив належними та допустимими доказами погіршення свого майнового стану і позов ґрунтується на припущеннях, а зміни сімейного стану з дати видачі судового наказу про стягнення аліментів не відбулося.

Повторне викладення позивачем в апеляційній скарзі обставин, на які він посилався в позовній заяві, не становить підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не був позбавлений можливості доводити перед судом переконливість своїх доводів, надавши до позовної заяви відповідні докази, однак зазначеною процесуальною можливістю не скористався.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на норми матеріального права, а саме 192, 183, 182 СК України, пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», статтю 48 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» яким встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років в розмірі 2563 грн., від 6 до 18 років - 3196 грн., не є самі по собі підставою для задоволення недоведеного та необґрунтованого позову та відхиляються апеляційним судом.

Доводи апеляційної скарги, що відмовою в задоволенні його позову порушується справедливий баланс рівності між усіма дітьми та особами, які перебувають на утриманні позивача, є необґрунтованими та абстрактними, не підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, та відхиляються апеляційним судом як неспроможні.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в позові ухвалене з порушенням норм процесуального права, яке відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, що є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позов ОСОБА_1 залишається без задоволення, перерозподілу судових витрат апеляційним судом відповідно до ст. 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 серпня 2024 року скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2024 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.