ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3457/24 Справа № 183/7135/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року                                                        м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

       головуючого судді                         ОСОБА_2 ,

       суддів                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

       за участю секретаря

       судового засідання                         ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7  на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

       Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

       Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою строком до 27 грудня 2024 року.

       В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначає, що враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 , особливо тяжкого злочину, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, можливим є продовжити відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

       Вказує, що враховуючи, наявність підстав, передбачених п. 1 та п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_7  обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме у вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині вчинене з хуліганських мотивів, то розмір застави у кримінальному провадженні не визначається.

       Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

       В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладанням на останнього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

       В обґрунтування апеляційних вимог вказує, на недоведеність заявленого ризику та відсутність належних доказів на його підтвердження. Зауважує, що клопотання прокурора є формальним та аналогічним за змістом з попередніми.

       Вважає, що пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення в частині кваліфікації дій за п. 7 ч. 2 ст. 115КК України є штучно завищеним, з огляду на фактичні обставини та показання свідків, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину в діях ОСОБА_7 відсутній умисел на вбивство потерпілого.

       Зазначає, що обвинувачений тривалий час утримується під вартою, крім того, єдиною підставою для продовження його тримання є тяжкість інкримінованого злочину та негативні наслідки. Вказує, що обвинувачений має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки та утриманців.

       Позиції учасників судового провадження.

       Прокурор, обвинувачений, захисник у судове засідання не з`явились. В апеляційній скарзі захисник просив здійснювати судовий розгляд без його участі та підзахисного.

Учасника процесу про місце, дату та час апеляційного провадження повідомлені, клопотань про особисту участь до суду не подавали, у зв`язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 422-1 КПК України апеляційний суд здійснює розгляд без їх участі.

       Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

       Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

       Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

       Статтею 199 КПК України, передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

       При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 в достатній мірі досліджені обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.

       Врахована наявність об`єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого під вартою, а також існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховування обвинуваченого від суду.

       Враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, існують підстави вважати, що продовжують існувати вказаний вище ризик.

       Крім того встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, враховуючи, що судовий розгляд кримінального провадження триває, усі свідки по справі не допитані, що може спонукати обвинуваченого до спроб уникнення від покарання шляхом переховування від суду.

       Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, колегія суддів вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, можуть вдатися до відповідних дій.

       Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

       Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

       Твердження захисника ОСОБА_6 щодо необґрунтованості пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення та завідомо завищеної кваліфікації, та недоведеністю факту залишення місця події, суд апеляційної інстанції вважає передчасними на даній стадії кримінального провадження, оскільки належна правова оцінка цим доводам буде надана під час вирішення справи по суті.

       Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень.

Окрім, того з огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває на стадії судового розгляду і ОСОБА_7 вже пред`явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».

       Що стосується посилання захисника на те, що обвинувачений має постійне місце проживання, соціальні зв`язки, то ці обставини не можуть бути важелем для зменшення встановленого ризику, крім того, ці обставини існували і на момент вчинення кримінального правопорушення, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в протиправній поведінці ОСОБА_7 .

       Також, приймається до уваги характер скоєного злочину, який вчинено ОСОБА_8 у громадському місці з погрозою застосування насильства до оточуючих та потерпілого в результаті протиправних дій якого настала смерть ОСОБА_9 .

       Згідно вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення вчиненого з застосуванням насильства до потерпілого, в результаті дій якого настала смерть ОСОБА_9 , колегія суддів погоджується з висновком суду про неможливість визначення застави на даній стадії розгляду.

       Інші доводи апеляційної скарги захисника зводяться до дослівного викладення положень кримінального процесуального закону та низки рішень Європейського суду з прав людини без належного співставлення висновків ЄСПЛ у справах у яких вони були сформульовані з фактичними обставинами цієї справи, що не може бути розцінено як належне обґрунтування своїх доводів та підстава для скасування оскарженого рішення.

       Доводи захисту щодо застосування судом автоматичного продовження запобіжного заходу та ідентичних мотивів викладених у клопотанні прокурора, що є істотним порушенням ст. 5 ЄКПЛ, є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з оскарженої ухвали, судом першої інстанції були проаналізовані обставини, що мають місце щодо цього обвинуваченого на даний час, та прийняте рішення на їх підставі.

       Звертається увага, що тривалість попереднього тримання обвинуваченого під вартою зумовлена, складністю справи, кількістю проведених слідчих та розшукових дій, а також необхідністю дослідження доказів та допиту усіх учасників процесу, а тому належна процесуальна поведінка обвинуваченого зумовлена своєчасним застосування запобіжного заходу.

       Колегія приймає до уваги, що справа перебуває на стадії судового розгляду, водночас, враховуючи те, що на цей час судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення й судовий розгляд ще триває, а також зважаючи на положення ст. 28, ч. 1 ст. 318 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне акцентувати увагу суду першої інстанції на необхідності дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та якнайшвидшого розгляду справи по суті, а також звертає увагу суду на тривалість строку попереднього ув`язнення обвинуваченого.

Обговорюючи питання про можливість усунення вказаного ризику у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання обвинуваченого під вартою, враховуються усі вищезазначені обставини і дані про особу ОСОБА_7 та вважає правильним рішення суду першої інстанції про продовження міри запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.

       З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції законною, обґрунтованою, вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

       Керуючись ст. ст. 117, 405, 407, 419 КПК, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

       Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 — залишити без задоволення.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України – залишити без змін.

       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:        

        ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4