У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні 13 червня 2005 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 5 березня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

            зазначеним вироком

                                   ОСОБА_1,

                                   ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                   судимого:

1)  27 грудня 1999 року цим же судом за ч. 3 ст. 81 і ч. 3 ст. 140 КК України на 3 роки позбавлення волі;

2)  15 березня 2002 року цим же судом за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі звільненого 4 грудня 2004 року в зв'язку з відбуттям покарання;

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.

            Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

            Як визнав суд, 15 жовтня 2004 року близько 22 год. ОСОБА_1 біля АДРЕСА_1 під час сварки з потерпілим ОСОБА_2 на ґрунті неприязних стосунків умисно завдав йому чисельні удари руками і ногами в грудну клітку та живіт, заподіявши перелам ребра та розрив селезінки від яких настала смерть.

            У касаційній скарзі засуджений просить змінити судові рішення щодо нього, перекваліфікувавши його дії з ч. 1 ст. 115 на ст. 119 КК України. Стверджує, що завдав потерпілому один удар рукою та настання смерті не бажав, а тому такими діями заподіяти смертельні ушкодження не міг. Приводить доводи щодо необ'єктивного розгляду справи та відсутності доказів обвинувачення, а також вважає, що під час провадження в справі порушено його право на ознайомлення з її матеріалами.

            Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

            Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_2, підтверджується зібраними у справі доказами.

            Із показань засудженого убачається, що він, не заперечуючи завдання умисного удару ліктем потерпілому в грудну клітку, від яких той упав на кам'яну огорожу, запевняв, що смертельних ушкоджень в такий спосіб заподіяти не міг.

            У той же час, виходячи з обставин події, які встановив суд першої інстанції, дані про необережні дії засудженого, якими заподіяно ушкодження потерпілому та від яких настала смерть, у справі відсутні. Крім того, ОСОБА_1 про такі обставини також не стверджував.

            В основу цього вироку судом покладені показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - очевидців події, які ствердили, що засуджений, побачивши потерпілого, який заборгував йому грошову суму, завдав йому удари руками і ногами в грудну клітку та живіт, від чого ОСОБА_2 упав і через 2 -3 хвилини перестав подавати ознаки життя (а.с. 15-20, 32-33).

            Відповідно до висновків судово-медичної експертизи № 14-є/300 від 23 листопада 2004 року в потерпілого виявлено перелам 9-го ребра та лінійні розриви селезінки, смерть якого настала від тупої травми живота із розривом селезінки та виниклої внутрішньочеревної кровотечі й гострого недокрів'я, що відповідає кількості, характеру та локалізації завданих засудженим ударів, про які ствердили свідки (а.с. 38-40).

            Зазначеними у вироку обставинами та даними висновків згаданої судово-медичної експертизи спростовуються твердження у касаційній скарзі засудженого, про те, що завдані потерпілому удари смертельними не були.

            При цьому, на підтвердження спрямованості умислу ОСОБА_1а на вбивство ОСОБА_2 крім інших даних, суд вірно врахував слабкі фізичні дані потерпілого (ІНФОРМАЦІЯ_2), які усвідомлював засуджений коли застосовував щодо нього насильницькі дії, завдаючи удари в життєво важливі органи - живіт та грудну клітку, що призвели до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та негайного настання смерті.

            Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України є правильною, а покарання йому призначене відповідно до вимог закону.

            Що стосується твердження у скарзі засудженого про те, що в справі порушено його право на ознайомлення з її матеріалами, то воно є необґрунтованим і спростовується даними протоколу ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами розслідування, після завершення досудового слідства (а.с. 98).

            Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

            З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

            відмовити засудженому ОСОБА_1 в задоволенні його касаційної скарги.

С у д д і:

Присяжнюк Т.І.                                     Пошва Б.М                                Нікітін Ю.І.