Справа № 2-а-7828/11

ПОСТАНОВА

іменем України  

 14 липня 2011 року                                           м. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Гордійчука В.М. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі (далі – Управління) про зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

в с т а н о в и в :

          У поданій до суду 16 червня 2011 року позовній заяві позивачка зазначає, що вона проживає в с. Осівці Камінь-Каширського району, тобто в зоні гарантованого добровільного відселення, є потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії та непрацюючим пенсіонером.

          У зв’язку з цим, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі Закону №796-ХІІ), відповідачем їй повинне виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

          Останнім їй на порушення вимог зазначеної статті Закону згадане підвищення виплачується не в повному розмірі.

          Просить суд постановити рішення, яким визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати його здійснити нарахування та виплату їй підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як це передбачено ст. 39 Закону, в межах строку позовної давності по день прийняття судового рішення.

Відповідач, отримавши 29 червня 2011 року копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву з доданими матеріалами, у встановлений ч.3 ст.183-2 КАС України строк заперечення проти позову чи заяви про його визнання не подав.

          Позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

          Судом установлено, що позивачка проживає в с. Осівці Камінь-Каширського району, є непрацюючою пенсіонеркою та потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи першої категорії.

          Дані обставини стверджено паспортом, пенсійним посвідченням, посвідчення громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, листом і довідками Управління, а також довідкою Осівцівської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області.

          Вказаний населений пункт, відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, віднесено до зон гарантованого добровільного відселення.

          Згідно ч.1 та ч.2 ст.39 Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення підвищуються у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Вказаний розмір підвищення до пенсії зазнав змін, що відбулись відповідно до п.п.9, п.п.13 п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, а тому вказані статті залишились чинними в первинній редакції.

Відповідач згідно його довідки та відмови виплачував позивачці підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що є значно меншими.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачці розміру підвищення до пенсії застосуванню підлягає ст. 39 Закону, а не згадана постанова, оскільки остання істотно звужує обсяг раніше встановлених законом прав.

Беручи до уваги Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 3491-VI від 14 червня 2011 року, що набув чинності 19 червня цього року, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті  39 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, позовні вимоги слід задовольнити по день набрання чинності цим Законом, тобто по 18 червня 2011 року.

          Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок позивачці підвищення до пенсії, відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.39 Закону в розмірі двох мінімальних заробітних плат із врахуванням ст.53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст.22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» за період з 16 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року з врахуванням виплачених сум.

          Дії відповідача щодо невиплати позивачці підвищення до пенсії в такому розмірі є неправомірними.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме  на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачці саме УПФУ в Камінь-Каширському районі.

Суд з відповідача судового збору не стягує, оскільки в силу ст.4 ч.1 п.34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації від сплати державного мита звільняються.

          Керуючись ст. ст. 11, 17, 21, 105, 158, 160, 162, 183-2 КАС України, ст.ст.39, 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік», Законом України «Про державний бюджет на 2011 рік», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, Закону України «Про внесення змін до Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 3491-VI від 14 червня 2011 року, суд,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у  Камінь-Каширському районі Волинської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1, як особі, віднесеній до категорії 1, непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно ст. 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 16 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з врахуванням ст.53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст.22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»і виплачених сум за період з 16 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

        Головуючий :                                                                  В.  М.  Гордійчук