Справа №   2-96/11  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21.01.2011                                                                                 м.Пологи

Пологівський районний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді                                    Іванченка М.В.

при секретарі                                                              Колісник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пологи справу за позовом науково-виробничої та сільськогосподарської фірми «ІНК Магістр ЛТД» ТОВ до ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу нежитлових будівель майнового комплексу недійсним, суд, -

в с т а н о в и в:

Науково-виробнича та сільськогосподарська фірма «ІНК Магістр ЛТД» ТОВ звернулась до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що 21.09.2006 року відповідачами був укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель майнового комплексу ВАТ «Пологівський Агротехсервіс». Зазначеним договором купівлі-продажу порушене право та охоронювані законом інтереси позивача в задоволенні законних вимог, оскільки мирова угода між позивачем та ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» стосовно прав і вимог позивача, затверджена ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.06.2006 року, згідно якої сторона спірного договору купівлі-продажу продавець ВАТ «Пологівський Агротехсервіс», за яким судовим рішенням визнана для погашення заборгованість перед позивачем в сумі 1082538грн., а у випадку непогашення заборгованості суд визначив передати позивачу ліквідне майно підприємства в строк до 15.08.2006 року, не виконана. Позивач стверджує, що ліквідне майно це нерухомість ВАТ «Пологівський Агротехсервіс», яка до укладення спірного договору  знаходилась по іпотечному договору від 30.08.2006 року у відповідача-2, який 11.09.2006 року зобов’язав ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» продати це ліквідне майно. Позивач стверджує з посиланням на ст.124 Конституції України та ст.11 ЦПК України, що його законні права та вимоги, є пріоритетними в силу судового рішення – ухвали господарського суду Запорізької області від 29.06.2006 року, тому позивач вважає, що вказане ліквідне майно належить передати позивачу. Позивач зазначає, що правочини, які здійснені з порушенням охоронюваних законом інтересів інших осіб – є недійсними, в силу ст.13 та ст.232 ЦК України, оскільки всупереч п.6 договору купівлі-продажу сторони зловмисно не взяли до уваги охоронювані законом інтереси позивача, згідно ст.11 ЦК України та чинної ухвали суду від 29.06.2006 року. Крім того позивач обґрунтовує недійсність договору купівлі-продажу нежитлових будівель майнового комплексу від 21.09.2006 року наступними доказами: при реалізації майна відповідачами грубо порушений порядок реалізації, передбачений Законом України «Про іпотеку», оскільки погашення кредиту здійснене відповідачем-2 (іншою особою) у порядку, передбаченому Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», що суперечить ст.1 Закону України «Про іпотеку»; порушенням при укладенні зазначеного договору ст.38 Закону України «Про іпотеку» та ст.6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції…» при реалізації умов іпотечного договору від 30.08.2004 року щодо обов’язку іпотекодержателя за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір; без відома позивача іпотекодержатель 11.09.2006 року направив листа, а 21.09.2006 року – менше ніж за 30 днів – в супереч ст.38 Закону України «Про іпотеку» та ст.6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції…» відповідачами був укладений договір купівлі-продажу предмета іпотеки; 21.09.2006 року на адресу приватного нотаріуса ОСОБА_8, яка здійснювала реєстрацію договору купівлі-продажу від 21.09.2006 року направлені заява та телеграма від позивача про не вчинення нотаріальних дій; п.4 договору купівлі-продажу, підтверджує, що ціна є суттєвою умовою договору, однак вказана у договорі ціна 155000грн. проданого предмету іпотеки не відповідає фактичній ціні біля 1000000грн., яка підтверджується ціною за іпотечним договором, порушення зазначеної суттєвої умови договору, порушило права позивача та привело ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» до стабільної фінансової неспроможності та ліквідації, при цьому відповідачам було відомо про заяви інших покупців про купівлю предмета іпотеки за реальною ціною. Крім того, позивач зазначає, що було порушено ст.42 Закону України «Про нотаріат». В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.203 ЦК України стосовно того, що правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а тому в силу ст.215 ЦК України стверджує, що договір купівлі-продажу нежитлових будівель майнового комплексу від 21.09.2006 року є недійсним. У зв’язку з цим позивача просить визнати договір купівлі-продажу нежитлових будівель майнового комплексу від 21.09.2006 року недійсним.

В судовому засіданні представник позивача та третя особа ОСОБА_6, підтримавши позов та виклавши мотиви його пред’явлення, просить поданий позов задовольнити.

Представники відповідачів та третьої особи ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 заперечують проти задоволення даного позову посилаючись на безпідставність вимог позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, свідків та давши оцінку доказам, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та  шостою статті  203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.232 ЦК України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної  домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що 30.08.2004 року між АППБ «Аваль» (іпотекодержатель) з однієї сторони та ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» (іпотекодавець) з іншої сторони було укладено іпотечний договір, який забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору №010/02-17/1209 від 09.08.2004 року, укладеного між іпотекодерждателем та іпотекодавцем, за умовами якого іпотекодавець зобов’язаний до 08.08.2005 року повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 300000грн. зі сплатою 21% річних, а також можливу неустойку у розмірі і у випадках, передбачених кредитним та цим договором, що був посвідчений приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі №1978. Предметом іпотеки за цим договором виступало нерухоме майно: нежилі будівлі майнового комплексу, що складаються з літ.Ч1, Ч2, С, Х, Р, Р1, О, О1, О2, о, Н, М, К, К1, Т, Т1, Т2, т, Ш, Ш1, Ш2, Э, С, И, И1, и, А, Б, В, Г, Г, яке знаходиться в АДРЕСА_1. В цей же день приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 було накладено заборону на вказані нежитлові будівлі майнового комплексу до припинення договору іпотеки та зареєстровано в реєстрі №54.
          ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» не було виконано умови зазначеного кредитного договору №010/02-17/1209 від 09.08.2004 року.

11.09.2006 року Пологівським відділенням ЗОД АППБ «Аваль» було направлено лист голові правління ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» ОСОБА_12, яким банк доручав йому здійснити реалізацію заставленого майна для виконання зобов’язань за кредитним договором №010/02-17/1209 від 09.08.2004 року та всіх доданих угод до нього. До вказаного листа був доданий розрахунок заборгованості за кредитним договором №010/02-17/1209 від 09.08.2004 року, яка складала 129184,48грн. Листом від 19.09.2006 року Пологівське відділення ЗОД АППБ «Аваль» просило приватного нотаріуса ОСОБА_8 зняти заборону із заставленого нерухомого майна, згідно договору іпотеки від 30.08.2004 року за реєстровим №1978.

21.09.2006 року між ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» (продавець) з однієї сторони та ОСОБА_1 (покупець) з іншої сторони був укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель майнового комплексу, а саме: літ. Р, Р1, О, О1, О2, о, Н, М, К, К1, Т, Т1, Т2, т, Э, И, И1, и, А, В, Г, Д, С, Х, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі №2281. При укладенні цього договору в якості зацікавленої особи виступав АППБ «Аваль», правонаступником якого при розгляді даної справи виступає ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №814726, державна реєстрація ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» 23.03.2008 року була припинена в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов’язано з реорганізацією.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.06.2006 року справа №14/89/06 було затверджено мирову угоду, за умовами якої відповідач ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» зобов’язувався в місячний термін до 29.07.2006 року здійснити повну оплату позивачу (науково-виробнича та сільськогосподарська фірма «ІНК Магістр ЛТД» ТОВ) вимог у сумі 1071702,98грн., держмита – 10717,02грн. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 118грн., разом 1082538грн. У випадку порушення визначеного строку оплати відповідач зобов’язується повністю компенсувати позивачу вимоги ліквідним майном в строк до 15.08.2006 року.

З вказаної ухвали вбачається, що ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» і науково-виробнича та сільськогосподарська фірма «ІНК Магістр ЛТД» ТОВ не визначили конкретне майно, яким ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» зобов’язувався повністю компенсувати науково-виробничій та сільськогосподарській фірмі «ІНК Магістр ЛТД» ТОВ вимоги. Позивачем не зазначено законодавчо визначеного поняття «ліквідне майно» та не надано до суду ніяких інших доказів того, що майно, про яке йдеться в ухвалі господарського суду Запорізької області від 29.06.2006 року у справа №14/89/06, це саме те майно, яке було реалізоване ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» за договором від 21.09.2006 року. При цьому на час затвердження ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.06.2006 року у справа №14/89/06 вказаної мирової угоди та на час її виконання, нерухоме майно, яке було реалізоване ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» за договором від 21.09.2006 року, перебувало в іпотеці, відповідно до іпотечного договору від 30.08.2004 року, укладеного між АППБ «Аваль» та ВАТ «Пологівський Агротехсервіс», та на нього 30.08.2004 року приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 було накладено заборону, яку зареєстровано в реєстрі №54. У зв’язку з цим відповідно до ст.9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець тобто ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» міг відчужувати вказане майно лише за згодою іпотекодержателя тобто АППБ «Аваль».

Крім того, відповідно до ч.6 ст.3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає  відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

У зв’язку з цим твердження позивача з посиланням на ст.124 Конституції України та ст.11 ЦПК України про пріоритетність його вимог в силу судового рішення – ухвали господарського суду Запорізької області від 29.06.2006 року у справі №14/89/06, перед вимогами іпотекодержателя тобто АППБ «Аваль» є безпідставними, оскільки на час реєстрації 30.08.2004 року іпотечного договору, укладеного між АППБ «Аваль» (іпотекодержатель) з однієї сторони та ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» (іпотекодавець) з іншої сторони, позивач не мав і не міг мати зареєстрованих прав чи вимог на передане в іпотеку нерухоме майно ВАТ «Пологівський Агротехсервіс», так як ухвала господарського суду Запорізької області у справі №14/89/06, якою позивач обґрунтовує свої вимоги щодо майна ВАТ «Пологівський Агротехсервіс», була винесена лише 29.06.2006 року.

Зі змісту ст.232 ЦК України вбачається, що зловмисна  домовленість представника однієї сторони повинна мати місце з другою стороною, при цьому представник повинен усвідомлювати, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною повинна мати наслідком виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя, а не для будь-яких третіх осіб та їх інтересів, а оскільки позивач не був стороною оспорюванного договору купівлі-продажу нежитлових будівель майнового комплексу від 21.09.2006 року, то і ніякої зловмисної домовленості його представника з іншою стороною не могло бути, тому посилання позивача на вимоги ст.232 ЦК України є безпідставними та необґрунтованими.  

Твердження позивача про те, що при реалізації майна відповідачами грубо порушений порядок реалізації, передбачений Законом України «Про іпотеку», оскільки погашення кредиту здійснене АППБ «Аваль», правонаступником якого при розгляді даної справи виступає ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції, у порядку, передбаченому Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», що суперечить ст.1 Закону України «Про іпотеку», взагалі нічим не обґрунтовано. За твердженням представників відповідачів реалізація майна ВАТ «Пологівський Агротехсервіс», яке перебувало в іпотеці, відповідно до договору від 30.08.2004 року, та погашення заборгованості за кредитом здійснювалось відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку», а не Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». Будь-які дані про те, що до вказаних правовідносин застосовувались положення Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» відсутні.

Твердження позивача про порушення при укладенні зазначеного оспорюванного договору купівлі-продажу нежитлових будівель майнового комплексу від 21.09.2006 року ст.38 Закону України «Про іпотеку» щодо обов’язку іпотекодержателя за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір, суд також вважає безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір  про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві,  іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Як вбачається з оспорюванного договору купівлі-продажу нежитлових будівель майнового комплексу від 21.09.2006 року, він був укладений між ВАТ «Пологівський Агротехсервіс», який виступав в якості продавця, з однієї сторони та ОСОБА_1, який виступав в якості покупця, з іншої сторони, АППБ «Аваль», правонаступником якого при розгляді даної справи виступає ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції, виступав лише в якості зацікавленої особи. З огляду на це вбачається, що АППБ «Аваль», правонаступником якого при розгляді даної справи виступає ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції, при укладенні цього договору не реалізовував своє право на продаж предмета іпотеки як іпотекодержатель, передбачене ч.1 ст.38 Закону України «Про іпотеку», продаж предмета іпотеки здійснював безпосередньо іпотекодавець тобто ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» за згодою іпотекодержателя тобто АППБ «Аваль», правонаступником якого при розгляді даної справи виступає ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції, в порядку, передбаченому ст.9 Закону України «Про іпотеку», та п.19.3 вказаного іпотечного договору від 30.08.2004 року.

При цьому позивач у встановленому порядку не довів суду того, що станом на час укладення оспорюванного договору купівлі-продажу нежитлових будівель майнового комплексу 21.09.2006 року, він мав зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки.

Крім того, за змістом ч.2 ст.38 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що виконання обов’язку, передбаченого ч.1 цієї статті, здійснюється з тією метою щоб особа, яка має  зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, письмово повідомила іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки.

Ніяких доказів того, що позивач мав намір купити предмет іпотеки за вказаним іпотечним договором від 30.08.2004 року не надав, натомість позивач мав намір за рахунок вказаного предмета іпотеки задовольнити свої грошові вимоги.

Відповідно до ст.42 Закону України «Про нотаріат» в редакції, що діяла на час виникнення вказаних правовідносин до внесення змін Законом України N614-VI від 01.10.2008 року, вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від посадових осіб підприємств, установ і організацій або  направлення документів на  експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії.

Приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 при укладенні оспорюванного договору купівлі-продажу нежитлових будівель майнового комплексу 21.09.2006 року було зроблено запити до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, при цьому ніяких перешкод щодо укладення вказаного договору купівлі-продажу встановлено не було.

Твердження свідка ОСОБА_13 про те, що він виконуючи просьбу директора науково-виробничої та сільськогосподарської фірми «ІНК Магістр ЛТД» ТОВ ОСОБА_6 приїздив 21.09.2006 року до приватного нотаріуса Пологівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 і намагався вручити заяву про не вчинення нотаріальних дій щодо відчуження нерухомості ВАТ «Пологівський Агротехсервіс», однак в прийнятті її було відмовлено, суд вважає недоведеним, оскільки зазначений факт нічим об’єктивно не підтверджений. Допитана в якості свідка приватний нотаріус Пологівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 заперечувала дані свідчення свідка ОСОБА_13, стверджуючі, що така особа до неї не зверталась і ніяких заяв не передавала, тому суд відноситься до свідчень свідка ОСОБА_13 критично. При цьому за свідченнями приватного нотаріуса Пологівського районного нотаріального округу ОСОБА_8, телеграма від директора науково-виробничої та сільськогосподарської фірми «ІНК Магістр ЛТД» ТОВ ОСОБА_6 щодо претензій на майно ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» та не вчинення нотаріальних дій щодо відчуження нерухомості ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» була нею отримана 22.09.2006 року о 10год.00хв. від працівника ЦЕЗ№6 ОСОБА_14, що об’єктивно підтверджується копією розписки про її отримання та копією з журналу реєстрації вхідної кореспонденції по Пологівському районному нотаріальному округу Запорізької області приватного нотаріуса ОСОБА_8

З огляду на викладене суд вважає недоведеним позивачем факт порушення при укладенні оспорюванного договору купівлі-продажу нежитлових будівель майнового комплексу 21.09.2006 року вимог ст.42 Закону України «Про нотаріат» в редакції, що діяла на час виникнення вказаних правовідносин до внесення змін Законом України N614-VI від 01.10.2008 року.

Твердження позивача про те, що ціна, яка вказана в оспорюванному договорі купівлі-продажу нежитлових будівель майнового комплексу від 21.09.2006 року, 155000грн. проданого предмету іпотеки не відповідає фактичній ціні біля 1000000грн., яка підтверджується ціною за іпотечним договором, що є порушенням суттєвої умови договору, і це порушило права позивача та привело ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» до стабільної фінансової неспроможності та ліквідації суд вважає необґрунтованим, оскільки згідно п.3 вказаного договору продаж саме за домовленістю сторін вчинявся за 155021,38грн., при цьому голова правління ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» ОСОБА_12, який в якості представника ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» укладав вказаний договір купівлі-продажу, діяв в межах наданих йому повноважень. Посилання при цьому позивача на порушення п.19.2 вказаного іпотечного договору від 30.08.2004 року щодо того, що початкова ціна не може бути нижчою за 90 відсотків вартості предмета іпотеки, визначеної шляхом його оцінки, суд вважає безпідставним, оскільки п.19.2 вказаного іпотечного договору від 30.08.2004 року передбачає реалізацію предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, однак продаж предмета іпотеки за оспорюванним договором купівлі-продажу нежитлових будівель майнового комплексу від 21.09.2006 року здійснювався не на прилюдних торгах. Направлення ТОВ «Насіння Таврії» у серпні 2006 року пропозиції щодо купівлі об’єктів нерухомості ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» за більшою ціною не вважається укладенням договору відповідно до ст. ст.640-644 ЦК України і не є безумовною підставою вважати, що такий договір міг бути укладений в майбутньому, при цьому станом на серпень 2006 року ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» не міг здійснювати продаж об’єктів нерухомості, вказаних у зверненні ТОВ «Насіння Таврії», оскільки вони перебували в іпотеці відповідно до іпотечного договору від 30.08.2004 року. Предметом розгляду даної справи не є захист прав чи інтересів ТОВ «Насіння Таврії» щодо купівлі об’єктів нерухомості ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» і позивач не уповноважений представляти інтереси ТОВ «Насіння Таврії».

При цьому за оспорюванним договором купівлі-продажу нежитлових будівель майнового комплексу від 21.09.2006 року була здійснена реалізація не всього, а лише частини майна ВАТ «Пологівський Агротехсервіс», що перебувало в іпотеці за іпотечним договором від 30.08.2004 року. Ліквідація ж ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» була проведена за рішенням його засновників, а не у зв’язку з його фінансовою неспроможністю, що підтверджується  довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №814726.

Крім того, позивач не надав до суду доказів того, що на час виконання мирової угоди, укладеної між ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» і науково-виробничою та сільськогосподарською фірмою «ІНК Магістр ЛТД» ТОВ, яка була затверджена ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.06.2006 року справа №14/89/06, ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» не мав іншого майна чи наявне майно було недостатнім для задоволення вимог позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлений позов є необґрунтованим, а викладені в ньому факти недоведені, тому в його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, ст. ст. 203, 215, 232, главою 53 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про нотаріат», ст. ст. 15, 57, 212, 215  ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову науково-виробничої та сільськогосподарської фірми «ІНК Магістр ЛТД» ТОВ до ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції про визнання договору купівлі-продажу нежитлових будівель майнового комплексу від 21.09.2006 року недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Пологівський районний суд на протязі десяти з дня його проголошення. Особи, які брали  участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                    Суддя: