_____________________________________________________________________________
Справа№1512/2-577/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2011 року, Київський районний суд м. Одеси у складі :
головуючого судді: Сватаненка В.І.,
за участю секретаря: Коваля В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 –«Про стягнення боргу за договором позики», -
ВСТАНОВИВ:
08.11.2010 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_2, по якому просить суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики у розмірі еквівалентному 3568,25 доларів США; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 525 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити на підставі наданих доказів, які свідчать про те що він позичив відповідачу грошові кошти у розмірі 3 500 дол. США.
Відповідач в судове засідання не з*явився про місце, дату та час розгляду справи сповіщався належним чином, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутності до суду не надавав.
Суд вважає, що такі дії осіб, які приймають участь у справі, але не з*явились до судового засідання, суттєво затягують процесуальні строки розгляду справи, яка знаходиться у провадженні суду з 08.11.2010 року
Суд, вислухавши думку, пояснення, доводи позивача, дослідивши та ознайомившись з матеріалами справи та наданими доказами, прослухавши аудіо запис судового засідання від 16.12.2010 року, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 таким що не підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.
По справі встановлені наступні фактичні обставини.
Позивач посилається у своєму позову як факт укладання договору позики на розписку від 11.08.2010 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2(паспорт серія НОМЕР_1) підтверджує те що його заборгованість перед ОСОБА_1 становить 3 500 дол. США, та зобов*язується повернути борг до жовтня 2010 року, (а.с.4).
Суд прослухавши аудиозапис судового засідання від 16.12.2010 року, а саме пояснення відповідача, яке він надав іншому складу суду, де він пояснив суду, що грошей він від позивача не отримував, а розписка свідчить про те що його борг перед ОСОБА_1 виник в наслідок користування приміщенням СТО та ніяким чином не стосується позики на яку посилається позивач.
До матеріалів справи відповідач надав відповідну розписку від 10.08.2010 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_1) підтверджує те, що він в межах договору оренди СТО, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, винен ОСОБА_1 грошові кошти за червень у розмірі –1000 дол. США, за серпень –2000 дол. США та зобов*язується повернути їх до жовтня 2010 року, окрім того ОСОБА_2 винен ОСОБА_1, за даною розпискою, аванс за останній місяць оренди у розмірі –500 дол. США, усього сума боргу складає 3 500 дол. САШ, (а.с.9).
Позивач у судовому засіданні спростовував факт написання відповідачем для нього зазначеної розписки.
Позивач у своєму позові посилається на те що між ним та відповідачем виникли грошові зобов*язання на підставі договору позики.
Однак проаналізувавши текст розписки, суд доходить до висновку про існування між сторонами боргових зобов*язань, які не пов*язані з договором позики, а пров*язані з іншими правовідносинами, які врегульовані іншим законом.
Тому суд вважає, що такий спосіб захисту своїх прав позивачем суд вважає не вірним, тому в позовних вимогах слід відмовити саме з таких правових підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК Україна за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Аналізуючи дану норму, суд приходить до висновку, що у відносинах, які склались між позивачем та відповідачем, не можливо її застосувати, так як договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладався, гроші не передавались та боржником в натурі не отримувались.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України на яку посилається позивач договір позики повинен бути укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує саме передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як вбачається зі змісту даної норми права розписка повинна свідчити про передачу грошей, що у суді не було доведено позивачем. На думку суду дані відносини регулюються іншими нормами законодавства України.
Згідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Суд, розглянувши справу повно, всебічно, об’єктивно, неупереджено, дійшов до висновку, що позовні вимоги позивачів заявлені не обгрунтовано, не правомірно та такими що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 1046,1047 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 –«Про стягнення боргу за договором позики»відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя : Сватаненко В. І.