КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                              Справа № 2-659/11

                    Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

25 липня 2011 року                                                                                                                   м. Макіївка

          Кіровський  районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

                                                            головуючий   суддя                       Перевєрзєв М.М.

                                                            при секретарі                                   Покашовій В.Г.

                                                            за участю: позивача                    ОСОБА_1

                                                            відповідача                               ОСОБА_2

                                                            третьої особи                              ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду у м. Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа –ОСОБА_3, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка проводжує навчання,

В С Т А Н О В И В:

          18 травня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час її навчання, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач у добровільному порядку не надає їй будь-якої фінансової допомоги при здобутті освіти у вищому учбовому закладі.

          Ухвалою суду від 27 травня 2011 року за згодою сторін до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучена її мати –ОСОБА_3          

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги, в обґрунтування яких послалась на факти і обставини, викладені у позовній заяві, та зазначила, що після розірвання шлюбу батьків вона залишилася проживати разом з матір’ю та фактично знаходиться на її утримання. Після досягнення нею повноліття відповідач став сплачувати аліменти тільки на неповнолітнього брата. У вересні 2010 року вона за бюджетною формою навчається на денному, стаціонарному відділенні у Донецькому Національному університеті, фізичний факультет. Отримує стипендію, проживає у гуртожитку учбового закладу в місті Донецьку. За період навчання її батько –ОСОБА_2 заплатив тільки витрати за її проживання у гуртожитку за п’ять місяців, після чого відмовив їй у матеріальній підтримці при навчанні.

Враховуючи напружений навчальний процес, вона немає об’єктивної можливості працювати. Із стипендії сплачує проживання у університетському гуртожитку щомісячно у сумі 162 грн. 19 коп., несе витрати з ксерокопіювання учбової літератури, самостійно харчується та несе витрати на проїзд у транспорті загального користування та при поїздках у м. Макіївку у розмірі по 40 грн. Фактично вона знаходиться на утримання матері, яка забезпечує її продуктами харчування, купляє одяг та взуття. Однак невеликий розмір заробітної плати матері, яка виховує ще малолітню дитину, не дає можливості забезпечити її у повному обсязі.

Відповідач проживає однією сім’єю зі своїми батьками у власному будинку, здоровий, постійно працює електриком на станції технічного обслуговування автомобілів, на утриманні непрацездатних осіб немає.

Посилаючись на наведені обставини, позивачка вважає, що у зв’язку з навчанням вона потребує матеріальної допомоги, яку відповідач має можливість їй надати, однак ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків, тому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь на час навчання аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 700 грн. щомісячно.

 Третя особа –ОСОБА_3 погодилась із заявленими позовними вимогами та пояснила, що після розлучення з ОСОБА_2 вона проживає разом зі своїми дітьми: неповнолітнім сином та донькою –ОСОБА_1, яка продовжує навчання у вищому учбовому закладі. Вона працює реалізотором та її щомісячна заробітна плата становить 1500 грн., тому без матеріальної допомоги батька дитини не в змозі забезпечити дітям належні життєві умови. Відповідач офіційно тривалий час не працює, приховує від неї і дітей місця фактичної своєї роботи та реально отримані доходи, не бажає добровільно надавати допомогу доньці на її навчання, чим порушує її законні інтереси.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, пояснивши, що він не погоджується виплачувати аліменти у твердій грошовій сумі, тим паче у запропонованому позивачкою розмірі - 700 грн. щомісячно, оскільки його в установленому порядку знято з реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності та у липні 2011 року він офіційно працевлаштувався на роботу електриком з ремонту автомобілів у приватного підприємця, тому має постійний заробіток. Його сукупний місячний дохід на теперішній час складає приблизно більше 1000 грн., він повинен за виконавчим листом щомісячно сплачувати аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку на утримання неповнолітнього сина та погашати виниклу заборгованість. Крім того, він допомагав доньці в оплаті витрат на гуртожиток, перераховує грошові кошти на користь колишньої дружини у розмірі, який є більшим, ніж встановлений розмір  аліментів на неповнолітнього сина. Вимога позивача про стягнення щомісячно з нього по 700 грн. значно перевищує його фінансову спроможність. Вважає, що має можливість виплачувати аліменти на навчання ОСОБА_1 у  частці до його заробітку, яка має не перебільшувати однієї третьої частини по сукупності на двох дітей, і просить змінити визначений ОСОБА_1 спосіб сплати аліментів.

          Вислухавши пояснення сторін та третьої особи, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

          Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з 4 липня 1992 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за ініціативою відповідача на підставі рішення Кіровського районного суду м. Макіївки від 25 березня 2001 року. У шлюбі подружжя має дітей: доньку –ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5, та сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

          Позивач ОСОБА_1 з 1 вересня 2010 року навчається на 1 курсі денного відділення фізичного факультету Донецького Національного університету (з 4 рівнем акредитації) за спеціальністю фізика, з терміном навчання до 30 червня 2014 року, є студенткою бюджетної форми навчання. Вона тимчасово проживає у гуртожитку вищого учбового закладу, який розташований за адресою: м. Донецьк, вулиця Рози Люксембург, будинок № 8.

          Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

          Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз’яснив, що обов’язок батьків утримувати неповнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повнолітня (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

          Згідно довідки Донецького Національного університету студентка ОСОБА_1 у першому півріччі 2011 році отримала стипендіальні виплати середньомісячно у розмірі по 644 грн. 16 коп. Витрати на проживання у гуртожитку учбового закладу на період навчання складають у місяць по 162 грн. 29 коп. Крім того, позивач несе щоденні витрати на харчування, проїзд у громадському транспорті, а також витрати на придбання учбової літератури, поїздки до матері в м. Макіївку. Організація учбового процесу та його напруженість не дають об’єктивної можливості позивачу на теперішній час працювати. ОСОБА_1 проживає однією родиною з матір’ю та молодшим братом ОСОБА_4. Заробітна плата ОСОБА_3 становить 1500 грн., що визнано відповідачем в судовому засіданні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 у зв’язку з навчанням, потребує матеріальної допомоги.              

          Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, як встановлено приписами частини статті 200 СК України, у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених в статті 182 цього Кодексу.

          При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 23 жовтня 2008 року підприємницька діяльність ОСОБА_2 припинена.

          Відповідач офіційно працевлаштувався слюсарем з ремонту автомобілів, що підтверджено представленим трудовим договором між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю (ОСОБА_5), від 04 липня 2011 року, який в установленому законом порядку 04.07.2011 року зареєстровано в Макіївському міському центрі зайнятості за № 0531401503. Фізична особа-підприємець зобов’язується оплачувати роботу працівника у розмірі 1004,00 грн. на місяць.

          Позивачкою у судовому засіданні не надано об’єктивних, беззаперечних доказів про отримання відповідачем неофіційного доходу та його розмір.

          Згідно інформації Кіровського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з лютого по червень 2011 року нараховані та стягнуті аліменти у розмірі по 425 грн. 70 коп. щомісячно, заборгованість становить 904,16 грн.

          Нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»встановлені суми прожиткового мінімуму, розмір яких з 01.04.2011 по 30.09.2011 рр. визначений: працездатні особи –960 грн.; діти віком від 6 до 18 років 997 грн.

          Прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування (далі –набір продуктів для харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі –набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі – набір послуг) необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (Закон України від 15.07.1999 р. № 966-ХІV «Про прожитковий мінімум»).

          Порівняльний аналіз матеріального положення позивача і відповідача свідчить про те, що стягнення аліментів з відповідача на користь позивача у твердій грошовій сумі, а тим більше - 700 грн., на якій наполягає ОСОБА_1, з урахуванням обов’язкової щомісячної виплати відповідачем аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі мінімум 299 грн. 10 коп. (30 відсотків прожиткового мінімум для дитини відповідного віку) призведе до того, що сукупний дохід позивача (644,16 –162,29 + 700 = 1181,87 грн.) буде більшим заробітної плати (доходу) відповідача та не буде забезпечено його прожитковий мінімум.

Разом з тим суд визнає, що відповідач на теперішній час працевлаштований, є фізично здоровою людиною, на його утриманні інші неповнолітні діти чи непрацездатні члени сім’ї не перебувають, він проживає разом зі своїми батьками.

          За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 може надати матеріальну допомогу дочці, яка продовжує навчатися.

Статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, їх правове обґрунтування, враховуючи вимоги статті 184 СК України, згідно яким підставою для присудження аліментів у твердій грошовій сумі є - якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, докази по яким не були представлені в судовому засіданні стороною позивача, суд, застосовуючи викладені в частині першій статті 200 СК України правила визначення розміру аліментів, вважає можливим змінити вибраний ОСОБА_1 спосіб визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі на інший - у частці від заробітку (доходу) відповідача та встановлює аліменти на повнолітню дочку, яка продовжує навчатися у розмірі однієї шостої частини.

          Позивача, на користь якої ухвалено судове рішення, в установленому порядку звільнено від оплати судових витрат при зверненні до суду, тому відповідно до положень частини 3 статті 88 ЦПК України вони стягуються з відповідача в дохід держави.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 3, 10, 11, 60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статей  182, 184, 199, 200 Сімейного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Макіївки Донецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, на її утримання щомісячно аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), починаючи з 18 травня 2011 року на період навчання у Донецькому Національному університеті, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.

          Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення –протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                           М.М. Перевєрзєв