Справа № 22ц - 37/08 Головуючий у 1 інстанції - Пономарьова О.М.
Категорія 26 Доповідач - Стрільчука В.А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 лютого 2008 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
при секретарі - Савчук О.В.,
з участю позивача за первісним позовом ОСОБА_1, відповідача за первісним позовом ОСОБА_2, представників відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5 представника Цуманської селищної ради - Гончарука А.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах двох неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Цуманської селищної ради про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, договору дарування, визнання права власності на частину будинковолодіння та за позовом ОСОБА_3 до Цуманської селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_8 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування і самочинне будівництво за апеляційною скаргою позивачів за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на рішення Ківерцівського районного суду від 19 жовтня 2007 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Ківерцівського районного суду від 19 жовтня 2007 року позов ОСОБА_3 задоволено. Постановлено визнати за ним право власності на житловий будинок та надвірні господарські будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9, на самочинну добудову із збільшенням жилої площі на 42,9 кв. м. та на самочинну побудовану літню кухню.
В задоволенні первісного позову ОСОБА_1, ОСОБА_8 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_8 просять скасувати це рішення, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність його висновків обставинам справи.
В запереченні представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, зазначаючи про його законність і обгрунтованість та про безпідставність вимог апелянтів.
Судом першої інстанції встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 належав на праві приватної власності померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 - матері ОСОБА_3 Вказаний будинок був споруджений в 1946 році, добудований і обкладений цеглою в ІНФОРМАЦІЯ_1. В цьому ж році побудовані веранда та сарай, а в 1980 році - літня кухня та хлів. У 2004 році Цуманською селищною радою ОСОБА_3 було надано дозвіл на добудову житлового будинку та спорудження літньої кухні, чим фактично узаконено самочинне будівництво.
ОСОБА_3 - єдиний спадкоємець першої черги за законом ОСОБА_9, після її смерті прийняв спадщину, вступивши у фактичне володіння майном шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. 22 листопада 2005 року йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, а 12 грудня 2005 року він подарував спірне будинковолодіння своїй дочці ОСОБА_2.
За висновком комісії самочинна добудова до житлового будинку із збільшенням житлової площі на 42,9 кв. м. та самочинно побудована літня кухня відповідають будівельним, протипожежним і санітарним нормам та правилам, не порушують права інших осіб.
Шлюб між ОСОБА_1 та онуком спадкодавця ОСОБА_9 - ОСОБА_10 був зареєстрований в 1992 році. Наявність письмової угоди про спільне будівництво позивачі за первісним позовом не довели. Тому відсутні підстави для задоволення цього позову.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.
Встановлені судом першої інстанції та наведені вище обставини справи підтверджуються всією сукупністю наявних у справі та досліджених судом доказів, зокрема, свідоцтвом від 20 листопада 1965 року про право особистої власності ОСОБА_9 на домоволодіння по АДРЕСА_1 (а. с. 108), свідоцтвом про народження ОСОБА_3 (а. с. 109), свідоцтвом про смерть ОСОБА_9 (а. с. 110), свідоцтвом про право ОСОБА_3 на спадщину за законом від 22 листопада 2005 року (а. с. 21), договором дарування спірного будинковолодіння ОСОБА_2 (а. с. 23), матеріалами по узаконенню самовільно проведеної добудови від 30 липня 2007 року (а. с. 165-172).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_10 у них народилося троє дітей, двоє з яких неповнолітні - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, і повнолітній син ОСОБА_8 - позивач за первісним позовом. В ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер (а. с. 5-7).
Сторонами не оспорюється факт належності спірного будинковолодіння на праві власності ОСОБА_9 до її смерті у ІНФОРМАЦІЯ_1 та факт прийняття цієї спадщини єдиним її спадкоємцем за законом першої черги ОСОБА_3 відповідно до ст. ст. 529, 549 ЦК Української РСР 1963 року, що діяв на той час. Всі добудови до вказаного будинку, а також підсобні споруди, право власності на які просять визнати сторони, були здійснені самочинно. А відтак за загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 376 ЦК України, вони такого права не набувають.
Згідно з ч. 5 зазначеної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст. ст. 90, 101 Земельного кодексу Української РСР від 7 серпня 1970 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, після смерті у ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 при переході права власності на будинковолодіння в порядку спадкування до ОСОБА_3 до останнього перейшло також і право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене (а. с. 202). На час вирішення даної справи ОСОБА_3 залишається єдиним законним користувачем вказаної земельної ділянки (а. с. 206), а отже тільки він вправі заявляти вимогу про визнання права власності на самочинно збудоване на цій ділянці нерухоме майно. Інші особи - сторони у справі - такого права не мають.
Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. Тому при доведеності факту не безоплатної участі позивачів за первісним позовом та їх спадкодавця ОСОБА_10 у самочинному будівництві вони можуть пред'явити позов до власника про відшкодування своїх затрат.
Виходячи з викладеного, давши вірну оцінку обставинам справи, суд обґрунтовано відмовив у первинному позові та задовольнив позов ОСОБА_3.
Помилкове посилання суду першої інстанції на ст. ст. 16, 17 Закону України «Про власність» не вплинуло на правильність вирішення спору по суті, а тому відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути підставою для скасування рішення.
Доводи апелянтів про те, що позовну заяву від імені ОСОБА_3 підписав не він і не його представник, а інша особа, нічим не підтверджені. Також не заслуговує на увагу і їх твердження про розгляд справи неповноважним суддею, оскільки передбачених ст. 20 ЦПК України підстав для відводу головуючому у справі не було.
Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи та дослідженими судом доказами.
Рішення постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу позивачів за первісним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_8 відхилити, а рішення Ківерцівського районного суду від 19 жовтня 2007 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді :