Справа № 2-1171/11       

                                                       Р І Ш Е Н Н Я

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    (заочне)

                28 березня 2011 року                                                                         м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

          головуючого –судді                                                                        Дмитрієвої М.М.,

          при секретарі                                                                                    Некрашевич Є.В.,

          за участю позивача                                                                          ОСОБА_1,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -  

        В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.06.2007 року він надав відповідачу позику у розмірі 2500 грн. На підтвердження боргових зобов’язань ОСОБА_2 надав позивачу розписку, відповідно до якої зобов’язався повернути позику у строк до 15.09.2007 року У вказаний строк відповідач борг не повернув. Посилаючись на зазначені обставини просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за договором позики у розмірі 2500 грн., індекс інфляції в розмірі 1392 грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 212,50 грн. та судові витрати.

Позивач у судовому засіданні на позовних вимогах наполягає і просить суд їх задовольнити  у повному обсязі.

 Відповідач у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.  

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані позивачем письмові докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.06.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики грошових коштів у сумі 2500 грн., за яким позивач надав, а відповідач прийняв зазначену суму і яку він повинен був повернути позивачу у строк до 15.09.2007 року, що підтверджується дослідженою у судовому засіданні оригіналом розписки від 15.09.2007 року.

             У зазначеній строк в договорі позики грошей відповідач суму боргу не повернув.

             Згідно зі ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо виплати позивачу  суми боргу у розмірі 2500 грн., відповідно до ст. 625 ЦК України у позивача виникло право вимоги стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що ОСОБА_2 зазначена сума так і не була сплачена ОСОБА_1, за таких підстав суд, перевіривши правильність розрахунків, приходить до висновку, що  вимоги позивача про стягнення суми боргу у розмірі 2500 грн., інфляційних витрат у розмірі 1392 грн. 63 коп., 3 % річних з простроченої суми боргу у розмірі 212 грн. 580 коп. підлягають задоволенню.

        Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.     

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 59, 60, 88, 130, 174, 208, 209, 212, 214-215, 224-226, 292, 294 ЦПК України, ст. ст. 526, 549, 625, 1046, 1047, 1049  ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу у розмірі 2500 грн., інфляційні витрати у розмірі 1392 грн. 63 коп., 3% річних з простроченої суми боргу у розмірі 212 грн. 50 коп., судовий збір у розмірі 40 грн. 81 коп., витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.  

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                  Суддя Комунарського районного суду

                  м. Запоріжжя                                                                                       М.М. Дмитрієва