Справа № 11-480/11 26.07.2011 29.07.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 480 2011 року Категорія: ст. 122 ч. 1 КК України
Головуючий у першій інстанції Чернієнко С.А.
Доповідач апеляційного суду Фаріонова О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«26» липня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючої Маркової Т.О.
суддів Фаріонової О.М., Кателіна В.П.
за участю прокурора Якименка О.П.
захисника ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією захисника ОСОБА_3 на вирок Центрального районного суду м.Миколаєва від 6 травня 2011 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, раніше не судимий,
засуджений за ст. 122 ч. 1 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.
Відповідно до ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_4 покладені обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь:
- потерпілого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування майнової шкоди 461 грн. 36 коп.;
- фінансового управління Миколаївської міської ради в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_5 2092 грн. 80 коп.
За вироком суду, 8 жовтня 2011 року близько 13 години 30 хвилин ОСОБА_4, знаходячись в районі зупинки громадського транспорту «Парк Перемоги» по пр. Г. Сталінграду в м. Миколаєві, на ґрунті особистої ворожнечі, в процесі сварки, стоячи напроти ОСОБА_5, діючи умисно, бажаючи нанести тілесні ушкодження, з силою утримуючи потерпілого за праве плече, штовхнув останнього, усвідомлюючи при цьому, що внаслідок падіння ОСОБА_5 може забитися та отримати тілесні ушкодження. В наслідок падіння на витягнуту ліву руку та удару при цьому лівим плечем об тверду поверхню ОСОБА_5 отримав середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого вивиху лівого плеча.
Продовжуючи свої навмисні дії, ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_5, який піднімався з землі, схопив його та штовхнув у праве плече, від чого потерпілий знову впав, а ОСОБА_4 наніс йому не менше 6 ударів ногами в район тулубу, нижніх та верхніх кінцівок, у тому числі лівого плеча. Потім ОСОБА_4 присів позаду ОСОБА_5 навпочіпки та наніс декілька ударів колінами в області попереку. ОСОБА_4 перевернув потерпілого на спину та наніс йому 2-3 удари руками в область обличчя.
Внаслідок зазначених дій ОСОБА_4 умисно спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, синців та забиттів м’яких тканин обличчя, які належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я, а також у вигляді забою та синця в області попереку, синців на нижніх кінцівках, які належать до категорії легких тілесних ушкоджень.
В апеляції захисник ОСОБА_3 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_4 на ст. 128 КК України та призначити йому мінімальне покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, і судом неправильно застосовано кримінальний закон.
Посилається на те, що ОСОБА_4 не мав наміру на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5, а намагався лише зустрітися з останнім для розмови відносно ОСОБА_6
Просить врахувати показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, згідно яким ОСОБА_4 спробував зупинити потерпілого для бесіди з ним, однак останній намагався нанести удари ОСОБА_4
Після чого ОСОБА_4 схопив ОСОБА_5 за руки та відштовхнув від себе, а потерпілий втратив рівновагу та впав з підвищеної частини місцевості на газон, отримавши при падінні закритий вивих лівого плеча. На думку апелянта, ці показання спростовують висновки суду про умисне спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Апелянт також вважає, що при постановленні вироку судом безпідставно взяті до уваги лише показання потерпілого, свідка ОСОБА_9, яка не була очевидцем події, та свідка ОСОБА_1, який не з’явився в судове засідання. Також суд не врахував, що ОСОБА_4 та потерпілий не стояли на одному місці, а рухалися, штовхаючи один одного, і те, що потерпілий впав до низу на газон, не може свідчити про умисні дії ОСОБА_4 На думку захисника, ОСОБА_4 заподіяв середнього степеню тяжкості тілесне ушкодження внаслідок злочинної недбалості, тобто не передбачав можливості настання зазначеної шкоди для здоров’я потерпілого, але повинен був і міг передбачити це, діючи з більшою обачністю. Що стосується заподіяння потерпілому умисних легких тілесних ушкоджень, то дані тілесні ушкодження могли бути заподіяні потерпілому в процесі сумісних поштовхів та падіння.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_4 та його захисника на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, є правильними. Доводи апелянта про вчинення засудженим злочину з необережності не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженими судом доказами
Так, потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_4, підійшовши до нього, відразу ж схопив за його праве плече та з силою штовхнув зі схилу. Після падіння він відчув сильний біль руці. Після чого ОСОБА_4 спустився зі схилу та продовжив бити ногами по тулубу, а також присів навпочіпки та бив колінами в область попереку, потім розвернув та бив його кулаками в обличчя.
Зазначені показання потерпілий ОСОБА_5 підтвердив при проведенні очних ставок з ОСОБА_4 та свідками ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с. 31-32, 37-38, 40-41).
Ці показання потерпілого є послідовними та узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_1, досліджених судом, згідно яким 08.10.2010 року у денний час на зупинці «Парк Перемоги» він бачив бійку між двома хлопцями, в ході якої один з них несподівано став штовхати другого, внаслідок чого останній впав зі схилу. За цим зі сторони спостерігала якась дівчина з іншими хлопцями (а.с.85).
Із показань свідка ОСОБА_9 слідує, що її сина ОСОБА_5 було доставлено до лікарні з чисельними тілесними ушкодженнями, які за поясненнями останнього йому спричинив друг ОСОБА_6, штовхнувши спочатку зі схилу, а потім заподіявши удари у різні частини тулубу.
Показання потерпілого також підтверджуються висновками судово-медичної експертизи про спричинення йому середнього ступеню тяжкості тілесного ушкодження у вигляді закритого вивиху лівого плеча, а також легких тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, синців та забиттів м’яких тканин обличчя, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я, та легких тілесних ушкоджень у вигляді забою та синця в області попереку, синців на нижніх кінцівках (а.с.45-46).
Крім того, згідно висновків цієї експертизи, можливість утворення вказаних тілесних ушкоджень виключається внаслідок однократного самовільного падіння. А виявлені у ОСОБА_5 численні тілесні ушкодження виникли внаслідок не однократного впливу тупих твердих предметів – не менш 2-3 ударів по обличчю, не менш одного впливу в область лівого плечового суглобу, не менш одного впливу в область попереку та не менш 5-6 ударних впливів по нижніх кінцівках. Більш вірогідно утворення цих тілесних ушкоджень за обставин, повідомлених ОСОБА_5 під час відтворення обстановки та обставин події, проведеної за участю судово-медичного експерта (а.с. 53-60, 61-66), а саме, внаслідок падіння після надання тілу прискорення та подальшому нанесенні ударів у різні частини тулубу, голови.
З огляду на досліджені судом докази суд дав вірну оцінку показанням свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, на які посилається апелянт, про нібито відсутність з боку ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_5 будь-якого насильства, крім поштовху. Показання цих свідків спростовуються як послідовними показаннями потерпілого, так і висновками судово-медичної експертизи.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про вчинення засудженим злочину з необережності.
Як правильно зазначив суд, про умисні дії ОСОБА_4 свідчать фактичні обставини справи. Зокрема, ОСОБА_4 з силою утримуючи потерпілого за праве плече, штовхнув останнього зі схилу, придавши тілу потерпілого прискорення, внаслідок чого той впав, отримавши середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження, а після чого після падіння потерпілого ОСОБА_4 продовжив спричиняти чисельні удари.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає правильними висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисному ушкодженні, що не є небезпечним для життя та не спричинило наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я. Дії засудженого вірно кваліфіковані за ст. 122 ч.1 КК України.
Підстави для кваліфікації дій ОСОБА_4 за ст. 128 КК України, про що просить апелянт, відсутні.
Покарання ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог ст. ст. 65- 67 КК України, в межах санкції ст. 122 ч.1 КК України, та, на думку колегії суддів, є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляцію захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 6 вересня 2011 року у відношенні ОСОБА_4 залишити без зміни.
Головуюча:
Судді: