Апеляційний суд Рівненської області

______________________________________________________________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

27 липня 2011 року                                                                                           м. Рівне

Колегія суддів  судової палати з розгляду  цивільних справ апеляційного суду Рівненської області  в складі                               

                                        суддів: Боймиструка С.В., Рожина Ю.М., Мельника Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України  в Костопільському  районі Рівненської області на постанову  Костопільського  районного суду від  05 лютого 2010 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України  в Костопільському  районі  про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії та  зобов’язання вчинити певні дії,

                                                                          ВСТАНОВИЛА:

02 грудня 2009 року позивач  звернулась  до суду із адміністративним  позовом, в якому просила відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, стягнути з  відповідача на її користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період із січня 2006 року по листопад 2008 року включно в сумі 3821 грн. 80 коп. та зобов’язати відповідача нараховувати дану допомогу надалі.

          Вказувала, що  відповідач всупереч вимогам ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»та Рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року не виплачував їй  надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Про порушення своїх прав  вона дізналася з місцевої преси в листопаді 2007 року.

Постановою Костопільського  районного суду від 05 лютого 2010 року відмову відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно  до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” за період з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 листопада 2008 року визнано неправомірною та зобов’язано відповідача за вказані періоди провести нарахування та виплату позивачу зазначеного підвищення до пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог, зокрема за 2006 рік,  відмовлено за безпідставністю.

Присуджено з державного бюджету на користь позивача судовий збір в сумі 19,00 грн.

В апеляційній скарзі на постанову суду відповідач  вказував на її незаконність. Зазначав, що всі кошти отримані із Держбюджету на ці цілі виплачені дітям війни, а тому вважає свої дії правомірними. Наполягав на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

          Із цих підстав просив оскаржувану постанову скасувати та  відмовити позивачеві в позові.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги,  прийшла до висновку , що апеляційна скарга  підлягає задоволенню  частково з таких підстав.

          Судом першої інстанції  вірно встановлено, що позивач  знаходиться на обліку у відповідача  і згідно  ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання від відповідача підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

          При цьому місцевий суд обґрунтовано врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону  "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено у 2007 році дію ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-пр/2008 визнано неконституційними зміни до ст.. 6  ЗУ  "Про соціальний захист дітей війни", що внесені п. 41 розділу 2 ЗУ " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 28 грудня 2007року.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Із урахуванням зазначеного суд прийшов до вірного висновку, що з моменту визнання неконституційними законів , які зупиняли дію ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни", і до кінця року, тобто з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та  з 22 травня 2008 року по 30 листопада 2008 року (в межах позову) позивач мав право на отримання підвищення до пенсії  в розмірі, встановленому ст. 6 Закону  "Про соціальний захист дітей війни".

Окрім того,   місцевий суд обґрунтовано  за аналогією закону, згідно ч. 7 ст. 9 КАС   застосував до спірних правовідносин мінімальний розмір пенсії за віком визначений в ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.

_____________________________________________________________________________________________

          Справа №  22-а-1436/11                                           Головуючий в суді 1 інст. Маринич В.К.

                                                                      Суддя доповідач  Боймиструк С.В.

Разом з тим, позивач за захистом порушеного права на отримання підвищення до пенсії звернулась в грудні 2009 року –через два з половиною роки після винесення рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007року № 6-рп/2007, тобто з пропуском встановленого на той час ст..99 КАС України річного строку звернення за захистом порушеного права.

В запереченнях відповідача на позов міститься вимога про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду,  передбачених ст.100 КАС України та прохання про відмову в його поновленні.

  Згідно ст.100 КАС України (в редакції на час розгляду справи місцевим судом) пропущення строку звернення до суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду.

  Цю обставину  місцевий суд  належним чином не дослідив та процесуальне рішення щодо його поновлення чи застосування наслідків пропуску строку відповідно до ст.100 КАС України не прийняв.

  Посилання суду в тексті оскаржуваної постанови на ст. 87 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", як на обґрунтування незастосування пропуску звернення до суду, є безпідставним, оскільки вказана норма не підлягає застосуванню до даних правовідносин. Позивач оспорює нарахування і виплату не самої пенсії, а підвищення до пенсії, яке не регулюється вказаним Законом.

  Згідно ч.2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів, вирішуючи дану справу, застосовує наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду, а тому вимоги позивачів, що виходять за межі річного строку звернення, згідно вимог  ст. 100 КАС України,  залишає  без розгляду, оскільки підстав для поновлення такого строку не вбачає.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни»  набрав чинності з 1 січня 2006 року.

Про порушення свого права позивач повинен був дізнатися з моменту  неотримання  підвищення до пенсії  після ухвалення Конституційним Судом України рішення  від 9 липня 2007 року.

Посилання позивача, що їй стало відомо про порушення її прав в листопаді 2007 року лише з висвітлення в пресі інформації про вказане рішення Конституційного Суду України,  не заслуговує на увагу.

  Враховуючи наведене та дату звернення позивача до суду (02.12.2009р.), колегія суддів, прийшла до висновку про залишення без розгляду позовних вимог за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 30 листопада 2008 року включно.

          Отже, постанова місцевого суду  в частині зобов’язань відповідача не може залишатись чинною , а тому її слід скасувати та  прийняти у справі ухвалу про залишення позову в цій частині без розгляду в зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Разом із тим, суд першої інстанції зобов’язав відповідача вчинити певні дії з 22 травня по 31 листопада 2008 року , хоча  в листопаді  лише 30 календарних  днів.

          Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанову місцевого суду в частині вимог за 2007, 2008 роки та розподілу судових витрат слід скасувати і застосувати наслідки пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.

          Керуючись  ст. 100 , ст. 197, п.4 ч.1 ст. 198,   п.4 ч.1 ст. 205,  ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

          Апеляційну  скаргу Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області  –задовольнити частково.

          Постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2010 року в частині задоволення позову за періоди із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 листопада 2008 року та в частині розподілу судових витрат -  скасувати.

          Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області про стягнення підвищення до пенсії за періоди із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 листопада 2008 року - залишити без розгляду.

          В решті постанову суду першої інстанції залишити без зміни.

          Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .

          Судді: