Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі
суддів: Боймиструка С.В., Рожина Ю.М., Мельника Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області на постанову Костопільського районного суду від 13 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій відповідача щодо невиплати щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії неправомірними, стягнення щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії та зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Костопільського районного суду від 13 листопада 2009 року відновлено ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду з позовом, відмову відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року визнано неправомірною та зобов’язано відповідача за вказані періоди провести нарахування та виплату позивачу зазначеного підвищення до пенсії.
В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Присуджено з державного бюджету на користь позивача судовий збір в сумі 41,50 грн.
В апеляційній скарзі на постанову суду відповідач вказував на її незаконність. Зазначав, що всі кошти отримані із Держбюджету на ці цілі виплачені дітям війни, а тому вважає свої дії правомірними. Наполягав на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Із цих підстав просив оскаржувану постанову скасувати та відмовити позивачеві в позові.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач знаходиться на обліку у відповідача і згідно ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання від відповідача підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
При цьому місцевий суд обґрунтовано врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено у 2007 році дію ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-пр/2008 визнано неконституційними зміни до ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", що внесені п. 41 розділу 2 ЗУ " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 28 грудня 2007року.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Із урахуванням зазначеного суд прийшов до вірного висновку, що з моменту визнання неконституційними законів , які зупиняли дію ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни", і до кінця року, тобто з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни".
Окрім того, місцевий суд обґрунтовано за аналогією закону, згідно ч. 7 ст. 9 КАС застосував до спірних правовідносин мінімальний розмір пенсії за віком визначений в ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.
Однак, при зверненні до суду позивач пропустив річний строк, встановлений ст.99 КАС України (в редакції на час розгляду справи місцевим судом), про що в запереченнях зазначав відповідач.
Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції на час розгляду справи місцевим судом ) пропущення строку звернення до суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
_____________________________________________________________________________________________
Справа № 22-а-1416/11 Головуючий в суді 1 інст. Піскунов В.М.
Суддя доповідач Боймиструк С.В.
Посилання в тексті оскаржуваної постанови на ст. 87 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", як на обґрунтування незастосування пропуску звернення до суду, не заслуговують на увагу, оскільки вказана норма не регулює виниклі правовідносини. Позивач оспорює нарахування і виплату не самої пенсії, а підвищення до пенсії, яке не регулюється вказаним Законом.
Таким чином, підстав для поновлення цього строку у суду не було.
Згідно ч.2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Колегія суддів, вирішуючи дану справу, застосовує наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду, а тому вимоги позивача, що виходять за межі річного строку звернення, згідно вимог ст. 100 КАС України, залишає без розгляду, оскільки підстав для поновлення такого строку не вбачає.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» набрав чинності з 1 січня 2006 року.
Про порушення свого права позивач повинен був дізнатися з моменту неотримання підвищення до пенсії після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року.
Посилання позивача , що йому стало відомо про порушення його прав в листопаді 2007 року лише з висвітлення в пресі інформації про вказане рішення Конституційного Суду України, не заслуговує на увагу.
Враховуючи наведене та дату звернення позивача до суду (26.12.2008 року), колегія суддів, прийшла до висновку про залишення без розгляду позовних вимог за період з 09 липня до 25 грудня 2007 року включно.
В той же час, в межах річного строку звернення з позовом до суду - за період з 26 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вказаний позов, а тому апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Окрім того, суд першої інстанції мав стягнути на користь позивача 3 грн. 40 коп. судових витрат, а стягнув 41 грн. 50 коп., тобто зайво стягнув 38 грн. 10 коп.
Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанову місцевого суду слід скасувати частково і застосувати наслідки пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом
Керуючись ст. 100 , ст. 197, п.4 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 205, ст.206, 254 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області –задовольнити частково.
Постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2009 року в частині задоволення позову за період із 09 липня 2007 року по 25 грудня 2007 року включно та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 38 грн. 10 коп. судового збору - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними та стягнення підвищення до пенсії за період із 09 липня 2007 року по 25 грудня 2007 року включно залишити без розгляду.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .
Судді: