Дело № 2-а-719/11

ПОСТАНОВЛЕНИЕ

Именем Украины

 21.07.2011 года                                                                                          г. Никополь

          Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

у складі:

          головуючого –судді            Шестакової З.С.

          при секретарі –                     Пометій Є.Т.

          за участю позивача –            ОСОБА_1

          представника відповідача –Мокрянського А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Нікополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Менжинської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання рішення Менжинської сільської ради № 11 від 18 травня 2006 року незаконним та зобов’язання вчинити певні дії, суд

встановив:

          Спочатку позивач звернулася до суду із позовом про поновлення строків звернення до суду, скасування рішення Менжинської сільської ради № 11 від 18 травня 2006 року та зобов’язання вчинити певні дії.

          Згодом позивач уточнила свої позовні вимоги та додатково просила суд визнати  рішення Менжинської сільської ради № 11 від 18 травня 2006 року незаконним.

          Свої вимоги мотивує тим, що її чоловіку ОСОБА_3 на праві власності належало домоволодіння АДРЕСА_1, що розташовано на земельній ділянці площею 0,17 га. Даною земельною ділянкою вони користувалися більше 18 років.

          У 2006 році її чоловік помер та зараз вона вступила у спадщину на домоволодіння.

          За життя 03 травня 2006 року її чоловік ОСОБА_3 подав заяву до Менжинської сільської ради про передачу у приватну власність земельної ділянки у розмірі 0,17 га при домоволодінні АДРЕСА_1.

          Під час оформлення спадщини їй стало відомо, що рішенням Менжинської сільської ради № 11 від 18 травня 2006 року її чоловіку ОСОБА_3 було відмовлено у передачі земельної ділянки у розмірі 0,17 га, була виділена земельна ділянка площею 0,15 га та земельна ділянка площею 0,012 га була відведена під дорогу поАДРЕСА_2.

          З даним рішенням позивач не згідна з наступних підстав.

          Так, дане рішення було прийнято Менжинською сільською радою з порушенням норм ст. 119 ЗК України, не було враховане те, що вона правомірно та добросовісно користується цією земельною ділянкою більше 15 років та, на думку позивача, має право за цю земельну ділянку.

          До того ж, Менжинською сільською радою порушені норми ст. 23 ЗК України та земельна ділянка під дорогу була відведена із земель, якою родина позивача користувалася для сільськогосподарських потреб.

          Просила суд задовольнити її позовні вимоги та поновити строк звернення до суду з даним позовом, оскільки про порушення свого права ОСОБА_1 дізналася у червні 2007 року під час оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

          У судовому засіданні позивачка позов підтримала та на його задоволенні наполягала.           

Представник відповідача позовні вимоги позивача не визнав та суду показав, що первісно площа земельної ділянки, переданої ОСОБА_3 у користування, складала 0,15 га, з них –0.01 га для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель та 0.14 га –землі для ведення особистого підсобного господарства.

Спочатку, 03 травня 2006 року ОСОБА_3 подав заяву про передачу в приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га в АДРЕСА_1, але 02 червня 2006 року подав ще одну заяву про передачу в приватну власність земельну ділянку площею 0,17 га в АДРЕСА_1.    

Оскільки до садиби поАДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_4, немає під’їзду для транспорту, рішенням Менжинської сільської ради № 11 від 18 травня 2006 року було надано дозвіл на виділення земельної ділянки площею 0,012 га ОСОБА_4 для організації проїзду до присадибної ділянки за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Менжинської сільської ради № 15 від 15 червня 2006 року була задоволена заява ОСОБА_3 про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га та відмовлено у виділенні земельної ділянки площею 0,17 га в зв’язку з прийняттям рішення Менжинської сільської ради № 11 від 18 травня 2006 року.

До речи, згідно з генеральним планом, розробленим „Дніпрооблколгосппроект” у 1969 р. такій проїзд було передбачено. Також проїзд було внесено у наступних документах: схематичний план с. Олексіївка, розроблений виробничою групою відділу по будівництву та архітектурі Нікопольського райвиконкому у 1987 р.; схематичний план с. Олексіївка, розроблений проектним інститутом „Дніпроагропроект” у 1998 р. На основі опорного плану с. Олексіївка на 2-х схематичних планів в 2008 році було розроблено генеральний план села проектним інститутом  „Дніпроагропроект”, якій було затверджено рішенням сесії сільської ради № 320 ХХУ/У від 13.02.2009 р.

Тому просив в позові ОСОБА_1 відмовити.

Вислухавши сторони, допитавши свідка, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що домоволодіння по АДРЕСА_1 спочатку належало ОСОБА_3 (а.с.18).

          Відповідно до даних земельно-кадастрової та по господарської книги Менжинської сільської ради площа земельної ділянки, переданої ОСОБА_3 у користування, складала 0,15 га, з них –0.01 га для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель та 0.14 га –землі для ведення особистого підсобного господарства.

          Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності  та права  користування  земельними  ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням  органів  виконавчої  влади  або органів   місцевого   самоврядування   в   межах  їх  повноважень, визначених  цим  Кодексом  або  за  результатами аукціону.

          Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений ст. 118 ЗК України.

          Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України 03 травня 2006 року ОСОБА_3 подав заяву до Менжинської сільської ради про передачу в приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га в АДРЕСА_1, але 02 червня 2006 року подав ще одну заяву про передачу в приватну власність земельну ділянку площею 0,17 га в АДРЕСА_1.    

Рішенням Менжинської сільської ради № 15 від 15 червня 2006 року була задоволена заява ОСОБА_3 про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га та відмовлено у виділенні земельної ділянки площею 0,17 га в зв’язку з прийняттям рішення Менжинської сільської ради № 11 від 18 травня 2006 року, яким було надано дозвіл на виділення земельної ділянки площею 0,012 га ОСОБА_4 для організації проїзду до присадибної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.42,47).

          Відповідно до вимог ч.ч. 10,11 ст. 118 ЗК України ОСОБА_3 не оскаржував до суду рішення Менжинської сільської ради № 15 від 15 червня 2006 року

          ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер (а.с.19).

          27 квітня 2007 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 на домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с.11) та 30 травня 2007 року зареєструвала право власності на нього (а.с.12).

Суд не може прийняти до уваги доводи позивача про те, що рішення Менжинської сільської ради № 11 від 18 травня 2006 року про надання дозвіл на виділення земельної ділянки площею 0,012 га ОСОБА_4 для організації проїзду до присадибної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, було прийнято з порушенням норм ст. 119 ЗК України, оскільки дана стаття взагалі не відноситься до правовідносин, які виникли між   ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі рішення Менжинської сільської ради № 11 від 18 травня 2006 року.

Суд вважає, що рішення Менжинської сільської ради № 11 від 18 травня 2006 року не порушує право ОСОБА_3, оскільки земельна ділянка, яка була передана у приватну власність ОСОБА_3 на підставі рішення Менжинської сільської ради № 15 від 15 червня 2006 року, відповідає вимогам ст. 118 ЗК України та надана в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, передбачених ст. 121 ЗК України.

          Також Менжинською сільською радою при прийнятті рішення № 11 від 18 травня 2006 року не порушені вимоги ст. 23 ЗК України, оскільки даним рішенням ОСОБА_4 виділялася земельна ділянка площею 0,012 га для обслуговування жилого будинку, та з земель для будівництва і обслуговування жилого  будинку, господарських будівель і споруд, а не із земель придатних   для  потреб  сільського  господарства.

          З урахуванням викладених обставин суд знаходить позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

          В той же час суд вважає, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду з даним позовом з поважних причин і він підлягає поновленню, оскільки про порушення свого права ОСОБА_1 дізналася у червні 2007 року після оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

З урахуванням викладених обставин й керуючись ст.ст. 10,11,17,161-163,99,100 КАС України, 116,118,121 ЗК України, суд

постановив:

          Поновити ОСОБА_1 строк для звернення з позовом до суду.

          В позові ОСОБА_1 про визнання рішення Менжинської сільської ради № 11 від 18 травня 2006 року незаконним та зобов’язання вчинити певні дії, відмовити.

          Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Судья:З. С. Шестакова