Справа №  2-а-19/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

31 березня 2011 року  Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді:                                                                                   Лопатюк Н.Г.,

при  секретарі                                                                       О.С.Ковальовій

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в м.Києві, Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванні та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом до  Головного Управління Пенсійного Фонду України в м.Києві, Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванні та здійсненню соціальних виплат, в якому просить визнання протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в м.Києві, по перерахунку та виплаті йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до  статі 50  Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону  України  "Про загальнообов'язкове  державне  пенсійне  страхування", просив зобов*язати провести перерахунок і виплату йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до статі 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28  Закону  України  "Про загальнообов'язкове  державне  пенсійне  страхування" з   01 листопада 2008року, посилаючись на те, що відповідачем безпідставно та неправомірно відмовлено йому у нарахуванні в повному обсязі додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю. Окрім того, ОСОБА_1 просив визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванні та здійсненню соціальних виплат, щодо відмови у нарахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, що передбачена ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»незаконними, зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок суми щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п*яти мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату  за 2008-2009рр. та зобов’язати Київський міський центр по нарахуванні та здійсненню соціальних виплат здійснити виплату нарахованої допомоги на оздоровлення.

Оскільки зазначені виплати виплачуються йому у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, позивач неодноразово звертався до відповідачів з проханням перерахунку та виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, щорічної допомоги на оздоровлення, але отримав письмову відмову у здійсненні такого перерахунку, в зв*язку з чим вимушений звернутись до суду з даним позовом  за захистом своїх прав та інтересів, просить перерахувати розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до статі 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та щорічної допомоги на оздоровлення і здійснити відповідні виплати.

В судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги, та просив  визнати неправомірними  дії  Головного Управління Пенсійного Фонду України в м.Києві, щодо нарахування та виплати йому  основної державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванні та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення,   як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ", просив зобов*язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в м.Києві призначити, провести перерахунок та доплату за прострочений термін, державну пенсію по інвалідності, що настала  внаслідок  захворювання, пов*язаного з Чорнобильською катастрофою, яка не може бути нижчою  по П групі інвалідності ніж вісім мінімальних пенсій за віком з  листопада 2006року, передбаченого ч.4 ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виплачувати йому додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров*ю як особі віднесеної до І категорії в розмірі 75 % мінімальної пенсії  за віком, передбаченою ч.1 ст.50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов*язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванні та здійсненню соціальних виплат провести перерахунок та виплату позивачу  щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п*яти мінімальних заробітних плат відповідно до ч.4 ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з листопада 2006року щорічно. Всі перерахунки та виплати просить провести з листопада 2006року з часу встановлення П групи інвалід та з урахуванням індексу інфляції за  весь прострочений період, також позивач просив стягнути витрати  пов*язані з отриманням правової допомоги в розмірі 500грн.

Представник  Головного Управління Пенсійного Фонду України в м.Києві в судовому  засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, а також зазначив, що відповідачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1 категорія), який має ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” встановлено додаткову пенсію у розмірі 20% прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, також зазначив, що позивач  отримує пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб»№ 2262, і відповідно до ст.7 цього  закону, особам,  які одночасно мають право на різні державні  пенсії, призначається одна державна пенсія  за їх вибором, тобто на позивача  ст.54 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не розповсюджується, а тому в  задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в судове засідання не з*явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином,  надала суду заперечення проти позову в якому просить розглядати справу у її відсутності,  що суд вважає за можливе.

Представник  Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації в судове засідання не з*явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.122), а тому суд вважає за можливе розглядати справу у її відсутності за  наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.   

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р., інвалідом 2 групи,  віднесеним до категорії 1 осіб (а.с. 11 –копія посвідчення НОМЕР_1), перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Святошинського  району в м. Києві.

Позивач має ІІ групу інвалідності безстроково, у зв’язку з роботами, пов’язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 12 - копія довідки МСЕК), у зв’язку з чим отримує пільгову пенсію.

          07 жовтня 2009 року позивач звертався до Головного Управління Пенсійного Фонду  України у м.Києві з проханням   провести перерахунок та виплату недоотриманої основної державної пенсії та додаткової пенсії  за шкоду заподіяну здоров*ю, але отримав відмову (а.с.13, 14-15 –заява та  копія листа відповідно).

Окрім того, 08 жовтня 2009р. позивач звертався  до Управління праці та соціального захисту населення  Святошинської районної  у м. Києві державної адміністрації з проханням провести перерахунок і виплатити йому щорічну допомогу на оздоровлення,  і також отримав відмову (а.с. 16, 17 –заява та копія листа відповідно).

Частиною четвертою ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що розмір пенсії по інвалідності для інвалідів 2 групи в усіх випадках не може бути меншим 8 мінімальних пенсій за віком.

                   Статтею 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", для інвалідів 2 групи, розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров'ю встановлено у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Статтею 48 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено  право   на  отримання  щорічної допомоги  на  оздоровлення  учасникам ліквідації  наслідків аварії на  Чорнобильській АЕС, інвалідам   2 групи  в розмірі  п’яти мінімальних  заробітних плат.

Судом встановлено, що позивачу за 2006-2009 роки, нараховано  та виплачено  вказану  допомогу на оздоровлення у розмірі 120 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562, що не  відповідає  розміру  допомоги, визначеному  законом.

Законом  України «Про статус і соціальних захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи»не  уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати  суми компенсацій  і допомоги, змінювати  розмір допомоги  на оздоровлення, встановлений  Законом.   

Частиною 1 статті 67 Закону  України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було встановлено, що конкретні розміри  всіх доплат, пенсій і компенсацій  (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України  відповідно до  зміни  індексу вартості життя і зростання  мінімальної заробітної  плати.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.

                   Відповідно до ст.17 вищеназваного закону, основні державні соціальні гарантії встановлюються законами і не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму. До основних державних соціальних гарантій включено мінімальний розмір заробітної плати та мінімальний розмір пенсії за віком.

                  Відповідно до частини першої статті 28  Закону  України  "Про загальнообов'язкове  державне  пенсійне  страхування"  мінімальний  розмір  пенсій  за  віком  встановлюється  у  розмірі прожиткового  мінімуму  для  осіб,  які  втратили  працездатність.

                 Таким чином, розмір пенсії по інвалідності ОСОБА_1 в усіх випадках не може бути меншим ніж 8,75 розмірів прожиткового  мінімуму  для  осіб,  які  втратили  працездатність.

                  Відповідно до ст.67  Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру  прожиткового  мінімуму.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує  пенсію та додаткову пенсію, у розмірі меншому від мінімального розміру, встановленого статтями 50 і 54 Закону № 796/97-ВР.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до ст. 99 КАС України  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів  особи  встановлюється річний строк,  який, якщо  не встановлено інше, обчислюється з дня, коли  особа  дізналася   або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (в редакції від 06.07.2005р. №2747-ІV).

Як вбачається з матеріалів справи,  П групу інвалідності  Вара Валерій Олександрович отримав 06 листопада 2006року.

До суду, позивач звернувся  30 жовтня 2009р., і позовні вимоги   були заявлені лише за період 2008-2009рр., тобто вже на час звернення до суду 30.10.2009року позивач знав про порушені його права, однак позовні вимоги  за період з листопада 2006року не заявляв.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають  частковому задоволенню з врахуванням річного строку  звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів, оскільки поважність причин його пропуску позивачем не було суду доведено, тобто за період з   01.11.2006 року за виключенням виплат здійснених за цей період,  оскільки відповідачі не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.   

Згідно   Постанови Кабінету Міністрів України  від  27.04.2006 р. №590, якщо  компенсація  сплачується  за рахунок   держави, граничний розмір   таких витрат  не  може перевищувати   суму, що  обчислюється   виходячи з того,  що особі,  яка надає правову допомогу, виплачується  5% розміру  мінімальної   заробітної плати  за повний робочий день.       

Суду не  надано  доказів на  підтвердження кількості  та обґрунтованості  затраченого часу  на  надання  правової  допомоги  позивачу,  а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог в частині  стягнення перерахованих пенсій та виплат з урахуванням індексу інфляції, то вони задоволенню також не підлягають, оскільки  не  ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Керуючись ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 6, 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", ст. 8, ч 2 ст. 19 Конституції України, п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9, Керуючись ст. 46 Конституції України, ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», 9,10, 11, 69-71, 94, 97, 99, 100, 158-163  КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

              Адміністративний позов задовольнити частково.

              Визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України  в м.Києві щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті  ОСОБА_1 основної державної пенсії і додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС з  листопада 2008року,  - протиправними.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення передбаченої ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з листопада 2008року - протиправними.

             Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України у м. Києва провести перерахунок та виплату  ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії з листопада 2008 року відповідно до статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII (в редакції від 09.07.2007 року) виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком, а також перерахувати щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом про Державний бюджет на відповідний рік, за виключенням здійснених за цей період таких виплат.  

Зобов’язати  Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі перерахунків, здійснених Управлінням праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м. Києва, виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 28 лютого 1991 року № 796-XII (в редакції від 09.07.2007 року), у розмірі п'ять мінімальних заробітних плат з  2008року  з урахуванням раніше виплаченої суми за вказаний період.   

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

С У Д Д Я: