Справа № 2-а-1900/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

15 липня 2011 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

                    головуючого                                                  - судді Шевченка В.В.

                    при секретарі                                         - Менусмановій А.К.

                    за участю: представників позивача                    - Зарічної О.В., Зарічного А.Л.

                    представника відповідача                              - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства «Мрія Марії» до Іллічівської сільської ради Совєтського району АР Крим про визнання рішень в частині нечинними, скасування рішень в частині, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

Позивач первісно звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання нечинними п.2 та п.3 рішення 5-ої сесії Іллічівської сільської ради №31 від 30 березня 2011 року, п.1.1 рішення виконавчого комітету Іллічівської сільської ради №21 від 26 квітня 2011 року, скасування зазначених рішень, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення судових витрат у розмірі 3 гривні 40 копійок. Згодом позивач частково змінив позовні вимоги та просив визнати нечинними п.2 та п.3 рішення 5-ої сесії Іллічівської сільської ради №21 від 30 березня 2011 року, п.1.1 рішення виконавчого комітету Іллічівської сільської ради №31 від 26 квітня 2011 року, позовні вимоги в іншій частині позивач залишив без зміни. Позовні вимоги мотивовані тим, що при винесенні зазначених рішень відповідачем були перевищені повноваження, передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та порушені майнові права співвласників майнового комплексу, виділеного у натурі, в тому числі права позивача. Позивач зазначає, що відповідач, приймаючи зазначені рішення, встановив частки майна, яке виділяється, тоді як таке право мають лише співвласники майна. За таких обставин позивач вважає, що є підстави для задоволення заявленого ним позову і просить визнати вказані рішення нечинними, скасувати їх, повторно розглянути заяву від 01 березня 2011 року та прийняти нові рішення в частині визначення конкретних приміщень будівлі контори.

          У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов, посилаючись на викладені в ньому обставини. При цьому пояснили, що при разпаюванні майна КСП «Восход» групі осіб в якості майнових паїв була виділена в комплексі будівля контори у с.Іллічеве Совєтського району АР Крим по вулиці Леніна, 12. Кожний співвласник цього майна мав ідеальну частку в ньому, їх частки в натурі визначені не були. 25 грудня 2005 року колективом співвласників зазначеної будівлі контори було укладено у письмової формі угоду про затвердження розміру частки співвласників у спільній частковій власності та встановлений спосіб і порядок здійснення права власності співвласників на свою частку у будівлі контори. На підставі зазначеної угоди співвласникам майнового комплексу було визначено місцезнаходження їх частки. Згодом позивач викупив майновий пай члену колективного сільськогосподарського підприємства «Восход» ОСОБА_5 та отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно часткою 46/100 будівлі контори. Після цього позивач викупив майновий пай ОСОБА_6 розміром 6,3 відсотка будівлі контори вартістю 1400 гривень та майновий пай ОСОБА_7 розміром 20,7 відсотка будівлі контори вартістю 4582 гривні, що взагалі становить 27,04 відсотка будівлі і дорівнює площі у 120,1 кв.м. Після того, як позивач викупив частки майнового паю ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відповідачем були видані відповідні свідоцтва про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського підприємства. Отримавши зазначені свідоцтва, СФГ «Мрія Марії» 01 березня 2011 року звернулося до відповідача з заявою про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно, обґрунтувавши свої вимоги тим, що розмір майнових паїв СФГ «Мрія Марії» відповідає 27,04 відсоткам будівлі контори. Розглянувши подану заяву, відповідач самостійно встановив конкретні частки приміщення, яке виділяється, що суперечить законодавству України та не відповідає умовам укладеної між співвласниками майна угоди. При прийнятті рішення відповідач необґрунтовано не видав свідоцтво про право власності на ті частки будівлі контори, які зазначив позивач в заяві, а зазначив зовсім інші частки будівлі.

          Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що приймаючи рішення, відповідач керувався виключно діючим законодавством України та на підставі наданих йому повноважень прийняв спірні рішення, з метою раціонального використання будівлі контори, а також з врахуванням інтересів і прав співвласників (спадкоємців) майна, що залишилося. Крім того зазначив, що рішення прийняте таким чином, щоб не порушувати прав співвласників майнового комплексу. Також пояснив, що при викупі майнових паїв або часток у майні, що знаходяться у спільній частковій власності, відповідно до договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, обов’язково укладаються договори купівлі-продажу, які підписуються сторонами договору особисто або довіреною особою, повноваження якої посвідчуються нотаріально. Крім того, представник відповідача пояснив, що частина співвласників майнового комплексу померла, та відповідно до акту прийому-передачі від 24 липня 2007 року майно померлих від уповноваженого колективом співвласників майнових паїв КСП «Восход» ОСОБА_15 було передано Іллічівської сільської раді, а саме другий поверх будівлі контори. Також представник відповідача у письмових запереченнях наполягає, що справа не підсудна адміністративному суду та не відноситься до адміністративної юрисдикції, а спірні рішення відносяться до цивільно-правових відносин та повинні розглядатися у порядку цивільного судочинства.

          Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно витягу з протоколу №2 зборів співвласників майнових паїв КСП «Восход» 02 березня 2005 року групі осіб ОСОБА_5 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,           ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 в якості майнових паїв було виділено будівлю контори вартістю 22122 гривні, розташовану за адресою: АР Крим, Совєтський район, с.Іллічеве, вул.Леніна, 12 (а.с.24).

Зазначене майно було виділено співвласникам у комплексі, без зазначення конкретної частки кожного співвласника. Зазначена обставина визнана сторонами, у зв’язку з чим відповідно до ч.3 ст.72 КАС України не підлягає доведенню. Таким чином, співвласники після виділення їм в якості майнових паїв зазначеного приміщення контори набули право лише на ідеальні частки в зазначеному нерухомому майні.

25 лютого 2010 року виконавчим комітетом Іллічівської сільської ради Совєтського району АР Крим Селянському (фермерському) господарству «Мрія Марії» було видано свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно - 46/100 частки будівлі контори, розташованої по вул.Леніна, 12 в с.Іллічеве Совєтського району АР Крим (а.с.11). На підставі зазначеного свідоцтва 06 квітня 2010 року Кримським республіканським підприємством «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м.Джанкоя» прийняте рішення про реєстрацію права власності на зазначену частку будівлі контори. Власником зазначеної частки є саме позивач, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.12).

09 грудня 2010 року Іллічівської сільською радою Совєтського району АР Крим позивачу було видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії РК №1198, відповідно до якого СФГ «Мрія Марії» має право на пайовий фонд майна КСП «Восход» і частка позивача визначена в розмірі 1400 гривень (а.с.21). 27 січня 2011 року відповідачем на ім’я позивача було видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії РК №1101, відповідно до якого СФГ «Мрія Марії» має право на пайовий фонд майна КСП «Восход» і частка позивача визначена в розмірі 4582 гривні (а.с.22).

01 березня 2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу дозволу на отримання у Джанкойському бюро технічної реєстрації та інвентаризації свідоцтва про права власності на викуплену підприємством частку будівлі контори у с.Іллічеве по вул. Леніна, 12, до заяви додав розрахунок викупленої частки приміщення контори (а.с.5-6). Заява обґрунтована тим, що Іллічівською сільською радою Совєтського району АР Крим 09 грудня 2010 року та 27 січня 2011 року були видані свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії РК №1198 та серії РК №1101, що становить 120,1 кв.м., тобто 26/100 частки будівлі контори. У зв’язку з цим СФГ «Мрія Марії» просило видати свідоцтво про право власності на площу першого поверху (колишня аптека) – 8,7 кв.м та на площу другого поверху – 111,4 кв.м. (а.с.5, 6).

Зі змісту рішення 5-ої сесії Іллічівської сільської ради №21 від 30 березня 2011 року та рішення №31 виконавчого комітету Іллічівської сільської ради Совєтського району АР Крим від 26 квітня 2011 року, прийнятих за результатами розгляду заяви СФГ «Мрія Марії» вбачається, що зазначеним органом місцевого самоврядування було вирішено підтвердити право власності позивача на 120,1 кв.м. частки приміщення контори. Разом з цим, вирішено встановити частки приміщення, що виділяється, а саме виділити аптеку, АТС, пошту – площа 87,2 кв.м, площадку 1 – площа 5,8 кв.м., другий поверх – приміщення №15 – площа 7,5 кв.м (ліве крило), приміщення №11 – площа 6,4 кв.м., приміщення №12 – площа 15,6 кв.м.

Таким чином, відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень вирішив встановити конкретні частки нерухомого майна, яке знаходиться у спільній частковій власності. При цьому, відповідач вирішив, що позивачу належить виділити не ті конкретні частки нерухомого майна, які він зазначає в заяві від 01 березня 2011 року, а інші частки. Прийнятті рішення відповідач мотивував необхідністю раціонального використання і експлуатації в цілому приміщення першого поверху, а також посилався на інтереси співвласників (спадкоємців) майна, що залишилося.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

          Статтею 18 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування крім тих, які підсудні окружним адміністративним.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97 від 21 травня 1997 року до відання виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад належать повноваження обліку відповідно до закону об’єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

            Згідно із ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи оскаржувані рішення стосовно дотримання відповідачем зазначених вимог під час їх прийняття, суд доходе висновку, що відповідач необґрунтовано визначив інши частки майна, ніж зазначені позивачем в заяві від 01 березня 2011 року, тим самим фактично поділивши на свій розсуд майно між співвласниками. При цьому, статтею 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.

Також, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення вийшов за межі повноважень, наданих йому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки ані цим законом, а ні будь яким іншим нормативно-правовим актом не передбачені такі повноваження органу місцевого самоврядування, які б давали йому право на свій розсуд визначати частки у майні, яке знаходиться у спільної часткової власності. В оскаржуваних рішеннях не мотивовано, у зв’язку з яким саме раціональним використанням майна та з врахуванням інтересів яких саме співвласників (спадкоємців) прийняте саме таке рішення.

Згідно зі статтями 69, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду якихось належних та допустимих доказів того, що позивач не мав права на визнання за ним права власності на ті приміщення будівлі контори, які були ним зазначені в заяві від 01 березня 2011 року та доданому до неї розрахунку.

При цьому, представником відповідача не заперечувалася та обставина, що вартість часток позивача у пайовому фонді, яка зазначена у майнових сертифікатах, дорівнює вартості частки контори, на яку позивач просив видати свідоцтво про право власності на майно в заяві від 01 березня 2011 року.     

Враховуючи наведене, суд доходе висновку щодо протиправності рішень в частині, в якої вони оскаржуються. Разом з цим, вони не можуть бути визнані нечинними, як про це просить позивач, оскільки нечинними можуть визнаватися тільки нормативно-правові акти. Таким чином, оскільки предметом оскарження є акти індивідуальної дії, то їх відповідно до п.2 ч.2 ст.162 КАС України необхідно визнати протиправними.

Доводи представника відповідача про те, що Іллічівською сільською радою на підставі рішення від 24 липня 2007 року була встановлена охорона майнових паїв померлих громадян у вигляді приміщення контори (другий поверх) не спростовують протиправність оскаржуваних рішень виходячи з того, що охорона була встановлена з 24 липня 2007 року строком на один рік, при цьому у судовому засіданні представник відповідача пояснив, що строк охорони не продовжувався і на час прийняття оскаржуваних рішень відповідач не здійснював функції з охорони приміщення контори. Крім того, представник відповідача не зміг довести, інтереси яких саме спадкоємців враховувалися при прийнятті оскаржуваних рішень, та не надав доказів того, що за кимось визнано право власності саме на ті частки будівлі контори, які були зазначені позивачем в заяві від 01 березня 2011 року і доданому до неї розрахунку.  

Доводи представника відповідача про те, що договори купівлі-продажу майнових паїв не були нотаріально посвідчені не є підставою для відмови у адміністративному позові, оскільки судом встановлено, що на ім’я позивача Іллічівською сільською радою Совєтського району АР Крим були видані майнові сертифікати на придбані майнові паї (а.с.21-22). Зазначені майнові сертифікати не були ніким скасовані та є належними доказами наявності у позивача права на майновий пай. Крім того, діючим цивільним законодавством України взагалі не передбачено обов’язкове нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу майнових паїв, оскільки предметом цих договорів є не конкретне нерухоме майно, а ідеальне право на майновий пай в майні колективного сільськогосподарського підприємства.   

Посилання відповідача на те, що спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер та повинні розглядатися у порядку цивільного судочинства суд вважає  неспроможними, оскільки відповідачем є суб’єкт владних повноважень і предметом оскарження є рішення, прийняті зазначеним суб’єктом при виконанні своїх повноважень. Відповідно до частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Що стосується позовних вимог в частині зобов’язання відповідача прийняти нові рішення про встановлення частки майна, що виділяється, то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З врахуванням зазначених положень Основного Закону, суд не може втручатися у компетенцію сільської ради і зобов’язати її прийняти якесь конкретне рішення, а з метою захисту прав та інтересів позивача має право лише зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву від 01 березня 2011 року. Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову в частині зобов’язання відповідача прийняти конкретне рішення, суд з метою захисту прав і інтересів позивача знаходить лише підстави для задоволення вимог в частині зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 01 березня 2011 року за вихідним номером 27.   

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача з місцевого бюджету Іллічівської сільської ради Совєтського району Автономної Республіки Крим належить стягнути 3 гривні 40 копійок у рахунок витрат по сплаті судового збору.

  Повний текст постанови складений відповідно до вимог ст. 160 КАС України 20 липня 2011 року.

 На підставі вищенаведеного, ст.55 Конституції України, керуючись ст.ст. 8, 11, 71, 94, 160 – 163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства «Мрія Марії» – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати пункти 2 та 3 рішення №21 від 30 березня 2011 року 5-ої сесії шостого скликання Іллічівської сільської ради Совєтського району Автономної Республіки Крим та підпункт 1.1 рішення №31 від 26 квітня 2011 року виконкому Іллічівської сільської ради Совєтського району Автономної Республіки Крим.

Зобов’язати Іллічівську сільську раду Совєтського району Автономної Республіки Крим повторно розглянути заяву Селянського (фермерського) господарства «Мрія Марії» від 01 березня 2011 року за вихідним номером 27.

Стягнути з місцевого бюджету Іллічівської сільської ради Совєтського району Автономної Республіки Крим на користь Селянського (фермерського) господарства «Мрія Марії» 3 (три) гривні 40 копійок у рахунок витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні адміністративного позову Селянського (фермерського) господарства «Мрія Марії» в іншої частині - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги, з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду  апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя:                                      В.В.Шевченко