Справа № 22-ц-1007/2011
Категорія 19
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т.М
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.
суддів: Вакарук В.М., Ясеновенко Л.В.
секретаря Возняк В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2011 року з участю: представника апелянта – ОСОБА_3, голови кооперативу "Будівельник-1" – Аннюка М.І. та іншого представника цього кооперативу- Павликівської Г.М.,
в с т а н о в и л а :
В грудні 2008 року ОСОБА_2 пред’явив до кооперативу "Будівельник – 1" позов про спонукання до виконання зобов’язання щодо надання йому акту приймання-передачі магазину загальною площею 175,6 кв.м на першому поверсі будинку разом з котельнею площею 6,00 кв.м в цоколі будинку по АДРЕСА_1 з усіма документами:технічним паспортом, проектною та виконавчою документацією. Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що він у виконання зобов’язання, передбаченого договором №3а від 08.04.2004 року про дольову участь у будівництві, в серпні та грудні 2007 року сплатив відповідачу в повному об’ємі обумовлену договором суму - 127500 грн на спорудження магазину. Однак,зазначав позивач, кооператив "Будівельник – 1" прострочив виконання своїх договірних зобов’язань щодо завершення спорудження будинку за вказаною адресою у 4-у кварталі 2007 року та передачі йому у власність згаданого вище приміщення магазину протягом 30 днів з усіма правовстановлюючими документами. В лютому 2009 року ОСОБА_2 збільшив свої позовні вимоги. Просив визнати за ним право власності на спірне приміщення магазину з котельнею та стягнути з відповідача за невиконання договірних зобов’язань збитки та пеню в загальній сумі 73474 грн 56 коп.
Кооператив "Будівельник – 1" в лютому 2009 року подав зустрічний позов про дострокове розірвання договору №3а від 08.04.2004року на дольову участь у будівництві. Позовні вимоги аргументовано тим, що фактично площа спірного приміщення магазину є більшою, і становить не 170 кв.м, а згідно технічного паспорту дорівнює 226,1 кв.м. Оскільки ОСОБА_2 після здачі об’єкта в експлуатацію не виконав однієї з умов договору – не провів остаточного розрахунку за приміщення магазину, виходячи із його дійсної площі, голова кооперативу просив задовольнити позов.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2011 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, а зустрічний позов кооперативу "Будівельник – 1" задоволено. Договір №3а , укладений між сторонами 08.04.2004 року про дольову участь у будівництві розірвано. З ОСОБА_2 в користь кооперативу стягнуто витрати по оплаті судового збору в сумі 1275грн та 30 грн витрат на ІТЗ розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що, на його думку, висновки суду першої інстанції про безпідставність його позовних вимог суперечить дійсним обставинам справи та наданим доказам. Апелянт вважає, що суд залишив поза увагою той факт, що ним у виконання п.2.2 договору про дольову участь у будівництві магазину було внесено 127500грн. Додатково сплатити кошти після визначення остаточної ціни приміщення він повинен був при отриманні письмової вимоги кооперативу. Оскільки такої вимоги він не отримував, то, на думку ОСОБА_2, немає підстав для висновку про порушення ним умов згаданого договору. Крім того, апелянт зазначає, що площа спірного приміщення магазину становить не 226,1 кв.м, а 181,6 кв.м. На думку ОСОБА_2, суд першої інстанції названих обставин не врахував, ухваливши незаконне рішення. Тому просить оскаржене рішення скасувати, ухваливши нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному об`ємі.
В засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з`явився з невідомих причин, хоч судове повідомлення йому було направлено завчасно. Крім того, його представник підтвердив, що апелянт повідомлений про день та годину судового засідання. Отже, є правові підстави для розгляду справи у відсутності ОСОБА_2.
Представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу з наведених вище підстав підтримав та просив рішення по даній справі, як незаконне і необгрунтоване, скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог його довірителя та відмову у зустрічному позові кооперативу.
Представники кооперативу «Будівельник-1» доводи апелянта заперечили, зауваживши, що ОСОБА_2 до кінця 2007року працював виконавчим директором названого кооперативу, а тому не міг не знати дійсної вартості приміщень будинку по вул.Івасюка в м.Івано-Франківську та їх реальної площі. Він укладав договори на участь інших громадян у будівництві, контролював їх виконання. Представники кооперативу пояснили, що крім магазину, кооператив згідно інших договорів споруджував для ОСОБА_2 ще шість приміщень. Вони вказали, що відповідно до умов договору від 08.04.2004року ОСОБА_2 повинен був інвестувати свої кошти в будівництво магазину не через 3,5 роки після його укладення, а в строки, вказані у додатку №2 цього договору, два примірника якого позивач залишив собі та не бажає надати суду. Зазначили, що кооператив вимагав від ОСОБА_2 повної оплати за приміщення магазину під час його спорудження та після виготовлення Івано-Франківським ОБТІ для позивача технічного паспорту на це приміщення згідно п.5.5 договору. Однак, до цього часу повна оплата вартості магазину ОСОБА_2 не проведена. У зв`язку із наведеним вважають, що рішення суду першої інстанції по даній справі є законним. Просять залишити його без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Апеляційним судом з`ясовано, що між кооперативом «Будівельник -1» та ОСОБА_2 08.04.2004 року було укладено договір №3а про дольову участь у будівництві приміщення магазину загальною площею 170 кв.м та котельні в будинку по АДРЕСА_1. Згідно умов цього договору вартість 1кв.м загальної площі магазину була визначена в сумі 750грн, а загальна вартість магазину – в сумі 127500грн. Однак, відповідно до п.2.2 згаданого договору остаточна ціна приміщення магазину повинна визначатись після здачі будинку в експлуатацію в залежності від дійсної площі магазину згідно відомостей технічної інвентаризації, виданих позивачу Івано-Франківським БТІ.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 сплатив кооперативу 127500грн за спірне приміщення магазину тільки через 3,5 роки після укладення договору про дольову участь у будівництві, хоч згідно п.3.2 цього договору він повинен був інвестувати в будівництво свої кошти у строки, визначені додатком №2 до згаданого договору. Цей додаток ОСОБА_2 суду не надав. Приймаючи до уваги наведене, колегія вважає, що посилання ОСОБА_2 та його представника на невизначеність строку внесення ним коштів кооперативу на будівництво магазину не може бути прийняте до уваги. Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягало виконанню у цей строк(термін). Цього позивачем дотримано не було.
На думку колегії суддів, оплата ОСОБА_2 вартості приміщення магазину фактично після завершення його спорудження, що мало місце в даному випадку, характерно для угод купівлі-продажу, а не інвестиційних договорів про дольову участь в будівництві. Тому слід визнати, що ОСОБА_2 систематично порушував умови названого договору. З цього приводу збори членів кооперативу 20 червня 2007року та 26.10.2007року з участю ОСОБА_2 приймали рішення (а.с.68;69), які, на думку колегії суддів, слід розцінювати і як вимогу кооперативу про сплату повної вартості приміщення до ОСОБА_2, який, будучи виконавчим директором кооперативу, повинен був знати дійсну площу збудованого магазину та реальну його вартість. Слід зауважити, що ч.3 статті 530 ЦК України не встановлює обов’язок кредитора направити боржнику письмову вимогу про виконання його обов’язку. А те, що вимога кооперативу до ОСОБА_2 щодо доплати була, доведено матеріалами справи, і сумніву не викликає. Спір між сторонами і виник саме у зв’язку із небажанням позивача провести оплату збудованого приміщення в повному об’ємі.
Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_2, навіть виходячи із ціни, зазначеної в п.2.1 договору від 08.04.2004 року, не доплатив кооперативу кошти за збільшену площу магазину, розмір якої він визнає (181,6 кв.м). Тому його вимоги про визнання права власності на спірне приміщення та передачу відповідачем йому цього магазину і документів суд першої інстанції правильно залишив без задоволення.
Приймаючи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 та про обгрунтованість зустрічного позову кооперативу про розірвання договору про дольову участь у будівництві.
Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Тому підстав для скасування рішення, постановленого в даній справі, немає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.218;307;311;313;314;319;324;325 ЦПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2011 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів після дня її проголошення.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Вакарук
Л.В.Ясеновенко