Справа № 2-2854/11

РІШЕННЯ

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2011 р.

          Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді   Шепітко І.Г.

при секретарі            Лірчук Н.С.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 22 в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

                                                            В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом та просить визнати за нею з відповідачем право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 та на дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що перебувала у шлюбі з відповідачем з 21.12.2007 року, під час шлюбу ними сумісно було придбано ряд побутових приладів, меблів, перелік яких зазначено у позовній заяві, виконано ремонтні роботи у квартирі та на дачі, які до цього перебували у поганому стані. Посилаючись на ст.62 СК України, позивачка вказує, що нерухоме майно значно збільшилось у вартості, тому просить вимоги задовольнити.

          У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, інших вимог не заявляла.

          Представник відповідача вимоги не визнав повністю, вважав їх не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

          Вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

          Так, у судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.12.2007 року по 16.05.2011 року.

          З часу реєстрації шлюбу позивачка переїхала проживати у квартиру АДРЕСА_1, 24.09.2008 року зареєструвалась у вказаній квартирі та по цей час в ній проживає, до шлюбу позивачка проживала в с.Раухівка Березівського району Одеської області.

Спірна квартира належить відповідачеві на підставі свідоцтва про право власності №12-32750, виданого УЖКГ Одеської міської ради 09.02.2007 року, зареєстрованого КП ОМБТІ та РОН
19.10.2007 року (а.с.29, 30).

          Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 18 липня 2007 року Комінтернівським районним відділом земельних ресурсів Одеської області, відповідач є власником земельної ділянки площею 0,060 га на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району АДРЕСА_2 (а.с.31).

Згідно ч.1 статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Таким чином, зазначене нерухоме майно отримане відповідачем у власність до шлюбу та належить йому на праві особистої власності.

Крім того, у відповідності до вимог ст.61 СК України, спірне нерухоме майно, отримане у власність до 21.01.2011 року, взагалі не може бути об’єктом права спільної сумісної власності як таке, що набуте відповідачем внаслідок приватизації державного житлового фонду.

          На вказаний у позові дачний будинок сторонами не надано жодного правовстановлюючого документу, дані про його реєстрацію як нерухомого майна відсутні, тому на таке майно суд не може визнати право власності.

          Під час шлюбу сторони здійснили ремонт у квартирі, придбали кухонний гарнітур, газову плиту, витяжку, два телевізори, інше майно, здійснювали ремонт дачного будинку, що частково визнано представником відповідача та підтверджено показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, котрі підтвердили, що після реєстрації шлюбу значно покращилось облаштування як квартири відповідача, так і його дачного будинку.

Згідно ст.62 СК України, на яку посилається позивачка, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Разом з тим, позивачкою жодним доказом не доведено істотного збільшення належного відповідачеві нерухомого майна, що не дає суду підстав для визнання його спільною власністю подружжя.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що спірна квартира була отримана у власність відповідача до шлюбу і являється його особистою власністю, доказів істотного збільшення її вартості позивачкою не надано. Щодо визнання права спільної сумісної власності на дачний будинок –позивачкою взагалі не надано жодного правовстановлюючого документу на таке нерухоме майно, тому суд вважає її вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Інших вимог щодо вказаного у позові майна, придбаного сторонами під час шлюбу та на яке поширюється дія ст.ст.60, 63, 70, 71 СК України, позивачка не заявляла.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судові витрати сплачені при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст.10, 11, 61, 64, 81, 88, 209, 212 –215, 218, 222 ЦПК України, суд,-

                                                        В И Р І Ш И В :          

          У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя –відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

          Суддя: