Справа № 2-2636/11 Головуючий у 1 інстанції:Кихтюк Р.М.

Провадження № 22-ц/0390/929/11

Категорія:27 Доповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21 червня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Гапончука В. В.

суддів -  Киці С.І., Подолюка В.А.

при секретарі   Понєдєльнику О.А.

          з участю:

позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_2,          

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного договору, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 27 квітня 2011 року у справі,

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2011 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного договору. Позов обґрунтувала тим, що 10.12.2007 року між нею та ПАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір № СМ-SМЕ А00/070/2007, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 185000,00 доларів США. Зазначила, що договір про надання споживчого кредиту є недійсним і таким, що укладений з порушенням чинного законодавства, оскільки обов’язковою умовою видачі банком кредитних коштів в іноземній валюті є наявність індивідуальної ліцензії Національного Банку України. Крім того, банком неправомірно визначено погашення кредиту в іноземній валюті, оскільки вказані кошти підлягають стягненню в національній валюті. Просила визнати недійсним кредитний договір.          

          Рішенням Луцького міськрайонного суду від 27 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

При розгляді справи судом встановлено і це відповідає фактичним обставинам справи, що 10 грудня 2007 року між ПАТ «ОТП Банк» та  ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № СМ-SМЕ А00/070/2007, за умовами якого банк надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 185 000,00 доларів США з остаточною датою повернення 9 грудня 2022 року (а.с. 6-19).

Посилання позивачки на те, що при наданні банком та отриманні нею кредиту у доларах США, а також здійснення останньою платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США порушено норми цивільного законодавства і банк не мав права укладати з нею кредитний договір в іноземній валюті без індивідуальної ліцензії, а тому кредитний договір слід визнати недійсними, не заслуговують на увагу.

Так, згідно з ч.3 ст. 533 ЦК використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Банківською ліцензією № 191 від 8 листопада 2006 року та отриманим 8 листопада 2006 року дозволом № 191-1 ПАТ «ОТП Банк» надане право здійснювати банківські операції, визначені п.п. 1-4 ч.2, ч.4 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с. 26).  

Також у додатку до дозволу № 191-1 від 8 листопада 2006 року записано перелік операцій, які має право здійснювати АТ «Індустріально-експортний банк» (а.с. 27).

Відповідно до цього банк має право здійснювати операції з валютними цінностями.

Згідно з ч.ч.1, 2, 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Отже, надання відповідачем кредиту в іноземній валюті позивачці та повернення позичальником такого кредиту здійснюється на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій і не потребує отримання індивідуальної ліцензії.

Не заслуговують на увагу також доводи позивачки, що у зв’язку з підвищенням курсу іноземної валюти значно зросла сума боргу, а відтак значно погіршився її фінансовий стан, оскільки позивачка мала можливість передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з ситуації в Україні та динаміки зміни курсів. Крім того, їй ніщо не перешкоджало отримати кредит у національній валюті.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність вимог ОСОБА_3 щодо визнання кредитного договору недійсним і обґрунтовано відмовив у задоволені  позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.

Рішення судом постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

          Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 27 квітня 2011 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий          

Судді